1.1 Етимологія суфіксів англійської мови

При характеристиці семантико-граматичної ролі суфіксів у слові треба мати на увазі те, що багато суфіксів можуть виконувати у словотворенні різні функції. Чимало з них мають ту властивість, що за їх допомогою можна утворювати слова з новим значенням і надавати їм нових відтінків значення без зміни основного лексичного значення іменника [3, с.8].

Суфікси, за допомогою яких творяться іменники з новим лексичним значенням, на основі їх семантики поділяються на такі групи:

• суфікси, за допомогою яких творяться іменники зі значенням особи;

• суфікси, за допомогою яких творяться узагальнюючі і абстрактні назви;

• суфікси, за допомогою яких творяться іменники зі значенням збірності;

• суфікси, за допомогою яких творяться іменники, що означають назви предметів, місця, засобів і наслідків праці людини;

• суфікси, за допомогою яких творяться іменники, що означають місце.

Основними способами творення іменників є суфіксація і сполучення основ. Більшість іменників творяться за допомогою суфіксації. Префіксація і безафіксне творення іменників менш продуктивні в сучасній англійській мові. Суфіксація часто сполучається з префіксацією. В таких випадках найчастіше виступають префікси прийменникового походження.

За допомогою суфіксації і сполучення основ іменники можуть утворюватися від різних за своєю семантикою і структурою слів. Творення іменників від основ іменників буває двох видів:

а) творення іменників, що означають нові поняття;

б) творення іменників, що означають ті самі предмети, але з новим відтінком у значенні.

Від дієслів і прикметників іменники творяться лише з новим лексичним значенням [1, с.268].

Система суфіксів, за допомогою яких утворені основи іменників в англійській мові, становить собою розвиток невеликої кількості суфіксів.

У смисловому відношенні суфікси іменників англійської мови надзвичайно різноманітні:

- суфікси, які функціонують лише як морфеми;

- суфікси, що виникли із самостійних слів;

- суфікси споконвічні;

- суфікси запозичені;

- суфікси, які притаманні лише іменникам.

Ця типологія постійно поповнюється. Як дериваційні елементи, суфікси виконують функцію афіксальної морфеми, що знаходиться між коренем та закінченням і входить до складу основи. Не вживаючись незалежно, суфікс, проте, має семантичне навантаження, яке впливає на словотвір. Це спонукало до численних класифікацій суфіксів стосовно їх походження, утворюваних за їх допомогою частин мови, продуктивності/непродуктивності, частоти вживання, загальних значень і емоційного забарвлення [14, с.148].

Окремі морфеми можуть нести подвійну функцію – як граматичних засобів творення, так і лексичних. Морфеми -ed, -er можуть виражати граматичні категорії (-ed як дієслівне закінчення минулого часу і перфекта; -er – як прикметникове закінчення вищого ступеня порівняння) і, з іншого боку, утворювати лексичні деривативи: colored, foreigner. Таким чином, різниця між закінчення і суфіксом полягає в тому, що перший виконує граматичну функцію, а в другому переважає лексичне значення. Суфіксальний дериватив – це двоморфемне слово, що вживається як ціле і граматично рівнозначне простому слову в усіх можливих синтаксичних конструкціях. Морфеми ж, що несуть ознаки граматичних категорій часу, числа чи відмінка, визначаються як закінчення, оскільки вони утворюють не нові слова, а лише форми слів [5, с.79].

Суфіксальний словотвір розрізняється в залежності:

1) від суфікса, що походить з власної мови: darkness. У цих випадках наголос новотвору не змінюється, навіть у словах з трьома складами: commonness;

2) від запозиченого суфікса, що приєднується як до власно мовних, так і до запозичених коренів, не змінюючи при цьому наголосу: movable, serviceable;

3) від запозиченого суфікса, що вживається з іншомовними коренями, змінюючи при цьому наголос і/або голосний чи приголосний кореня: China – Chinese. Коли до запозиченого слова, утвореного за допомогою іншомовного суфікса, приєднується ще один, власне мовний суфікс, таке утворення називається корелятивним: president – presidency.

Суфіксація як словотвір значно ширша, ніж префіксація. Пропорційна частина власно мовних суфіксів також більша, ніж серед префіксів. Це означає, що активне запозичення латинських, грецьких та французьких суфіксів не витіснило словотворчі елементи власної мови, продуктивність яких може час від часу поновлюватись. Спостерігається і зворотній процес: власне англійські слова twofold, threefold витісняються словами, утвореними за допомогою романського суфікса -(b)le: double.

Оскільки ми в нашому дослідженні більш кількісно представлена лексична база іменникових суфіксів на позначення осіб, то, звісно, ретельніше аналізуватимемо саме цей спосіб словотвору англійської мови.