2. Методи та функції макроекономіки як науки

Методологія макроекономіки – сукупність підходів і прийомів пізнання економічних явищ і процесів на рівні економіки в цілому.

Основними методами макроекономіки є: агрегування, абстрагування, моделювання, аналіз рівноваги.

Агрегування - об’єднання окремих елементів в єдине ціле, в агрегат, в сукупність. Агрегування завжди ґрунтується на абстрагуванні, тобто відсіканні несуттєвих моментів і виділенні найбільш значних, важливих, типових рис закономірностей економічних явищ і процесів. Агрегування дозволяє виявити макроекономічних агентів (домогосподарства, фірми, держава, закордонний сектор), макроекономічні ринки (ринок товарів і послуг, фінансовий ринок, ринок економічних ресурсів, валютний ринок), макроекономічні показники.

Макроекономічне моделювання – метод дослідження, при якому у спрощеному вигляді при багатьох допущеннях встановлюють основні залежності між макроекономічними показниками. Макроекономічні моделі містять екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні) змінні¹⁵.

Макроекономічна модель показує як зміна однієї з екзогенних величин впливає на ендогенні.

Метод рівноважного аналізу – заснований на аналізі сукупних доходів та видатків, сукупного попиту та пропозиції тощо.

Виділяють позитивну (ex post) і нормативну (ex ante) функції макроекономічної теорії.

Позитивна макроекономіка – макроекономіка, яка вивчає реальні економічні явища та їх взаємозв’язок. Відповідає на питання: «Що є або можемо мати?».

Нормативна макроекономіка – розробка теорії функціонування і розвитку національного господарства. Відповідає на питання: «Що повинно бути?».

Розрізняють два види макроекономічного аналізу: аналіз ex post і аналіз ex ante.

Макроекономічний аналіз ex post або національне рахівництво - це аналіз статистичних даних, що дозволяє оцінювати результати економічної діяльності, виявляти проблеми і негативні явища, розробляти відповідну економічну політику по їх усуненню, проводити порівняльний аналіз економічних потенціалів різних країн.

Макроекономічний аналіз ex ante – це прогнозне моделювання економічних явищ і процесів на основі тих чи інших теоретичних концепцій, що дозволяє визначити закономірності розвитку макроекономічних параметрів і виявити причинно-наслідкові звʼязки між макроекономічними показниками. Це і є макроекономічна наука.

3. Економічні системи та моделі

Економічна система – це сукупність усіх видів економічної діяльності і відносин людей у процесі їх взаємодії спрямованої на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів та послуг, на регулювання економічної діяльності.

До елементів економічної системи належать: продуктивні сили, економічні відносини, господарський механізм.

1. Продуктивні сили - система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці. До них належать: люди (працівники), засоби та предмети праці, наука, форми і методи організації виробництва, використовувані сили природи, а також інформація.

Предмети праці – всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту.

Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Сукупність предметів і засобів праці складають засоби виробництва.

2. Економічні відносини. Серед економічних відносин виділяють:

- соціально-економічні (виробничі) відносини або відносини економічної власності, тобто відносини між людьми з приводу привласнення: робочої сили; засобів виробництва; досягнень науки; інформації; результатів впровадження найпередовіших форм і методів організації виробництва; послуг тощо. Відносини власності утворюють ядро системи економічних відносин, визначають економічну природу існуючого господарського ладу і всього суспільства. Відносини власності необхідно відрізняти від права власності, яке визначає не стосунки між людьми, а ставлення людей до речей (об’єктів власності) і визначає юридичний зміст власності.

- організаційно-економічні відносини – це відносини, які формуються і розвиваються в процесі управління підприємством, проведення маркетингових досліджень тощо.

- техніко-економічні відносини – відносини, які зумовлюють технологічний спосіб, у який відбувається поєднання факторів виробництва і включають зв’язки з приводу спеціалізації, кооперування, комбінування, організації технології виробництва тощо всередині окремого підприємства, об’єднання та між підприємствами.

3. Господарський механізм¹⁶ (регулювання економічної діяльності здійснюється за його допомогою).

Загалом виділяють чотири типи економічних систем: традиційна, ринкова, командно-адміністративна, змішана.

Традиційна економічна система – економічна система, в якій домінує дрібне товарне виробництво, ручна праця, низький рівень технології, натуральний обмін, класовий розподіл.

Ринкова економіка – економічна система, в якій матеріальні ресурси перебувають у приватній власності, а основним регулятором економіки є ринковий механізм (вільна конкуренція, вільне ціноутворення, багато суб’єктів підприємницької діяльності на ринку).

Командно-адміністративна економічна система – економічна система, в якій економічні ресурси перебувають у державній власності, розподіл доходів відбувається централізовано, а основним регулятором економіки є директивний план.

Змішана економічна система – економічна система, в якій співіснують приватна та державна власність і яка спирається на ринковий механізм і державне регулювання.

Стан економіки, в якому перебуває країна, коли здійснюється перехід від одного типу економічної системи до іншого – називають перехідною економікою.

Існують різноманітні моделі змішаної економіки (японська, американська, німецька, шведська), спільним в них є те, що вони вдало поєднують в собі пропорції економічного дирижизму (державного планування, втручання) і економічного лібералізму (політика невтручання держави в економіку) з різними відхиленнями в різних країнах, роблячи сильний акцент на соціальному захисті населення.

Німецька модель. Політика соціально-ринкового господарства:

По-перше, при домінуванні ознак ринкової економіки, існує державне регулювання, яке охоплює ті сфери господарства, де ринкові механізми виявляються недієздатними, малоефективними (освіта, оборона, національна безпека, сільське господарство, суднобудування, вугільна промисловість).

По-друге, державні підприємства дотримуються всіх ринкових законів: менеджери самостійно приймають ділові рішення, несуть за них повну відповідальність, підприємства діють на комерційних засадах. Якщо державні підприємства виконують соціальні зобов’язання, наприклад, прибирання вулиць, планування міст, прокладання автошляхів, вони діють як публічні підприємства, які не мають на меті отримання прибутку.

По-третє: особи, які не беруть участі у створенні ринкового доходу (люди похилого віку, діти, хворі, безробітні), отримують допомогу від держави, яка забезпечує їм пристойний рівень життя.

По-четверте, держава в соціально-ринковому господарстві проводить активну політику регулювання економічного зростання, захисту конкуренції, соціальної підтримки незахищених верств суспільства.

Шведська модель

Економічний лад - демократичний соціалізм ринкового типу. Понад 90 відсотків матеріальних ресурсів знаходиться в приватній власності. Рішення про виробництво і розподіл товарів приймає ринок. Практично всі витрати на освіту і соціальне забезпечення бере на себе держава в особі уряду.

Особливість – соціальна спрямованість, скорочення майнової нерівності шляхом перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених прошарків суспільства. Так, 75% заробітної плати середньостатистичного шведа іде у державний бюджет, ці гроші потім повертаються у вигляді соціальних програм. Часто шведську модель називають другою моделлю соціалізму, бо матеріальне благополуччя громадян – головне. Медичне обслуговування та освіта надаються за державний рахунок, те ж саме можна сказати про право людей похилого віку та інвалідів отримувати пенсію і жити в спеціально пристосованих для них будинках. Безробітні і робітники, які втратили працездатність, користуються соціальними пільгами.

Американська модель ринкової економіки. Ліберально-ринкова економіка

У основу покладена система сприяння підприємництву, досягненню особистого успіху, збагачення найбільш активної частини населення. Проблеми соціальної рівноваги не розглядаються . Втручання держави у функціонування економіки незначне. Достатній рівень малозабезпечених прошарків населення забезпечується за рахунок перерозподілу частини національного доходу або податкових регуляторів. В цілому національне господарство характеризується високим рівнем економічного благополуччя.

Вирішальну роль відіграють біржі (товарна, сировинна, фондова, праці), а не банки.

Держава обмежено втручається в економіку. Податки та державні витрати значно менші, ніж у інших країнах. Державна власність незначна.

Основний тягар витрат на оплату послуг з охорони здоров’я, дитячих і шкільних установ, на отримання вищої освіти, пенсійне забезпечення лягає на плечі громадян.

Американська філософія бізнесу за мету ставить отримання максимально можливого прибутку, задовольняючи споживацькі потреби.

Японська модель. Поєднання ринкового та макроекономічного регулювань

Керівна роль держави у процесах розвитку основних напрямків господарства. Вона приймає участь у становленні окремих галузей. Вся господарська діяльність підпорядковується загальнонаціональним інтересам, де високо розвинене почуття національної гордості. У країні сформовано найвищий рівень організованості, якості продукції, технологій, але не найвищої зарплати.

«Якщо робітник має час поправити краватку – значить він незайнятий роботою» – девіз на «Міцубісі». Кожен знає своє місце у своєму «квадраті». Вирішуються екологічні проблеми. Вирішенням соціальних завдань займаються виробничі корпорації, об’єднання. Стимулюється участь в управлінні підприємством.

Характерне відставання рівня життя населення від зростання продуктивності праці, що забезпечує високу конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку при більш низьких затратах у порівнянні з відповідними аналогами інших розвинутих країн. Роботизація високого рівня. Намагання досягти безлюдних технологій.

На фоні яскраво вираженої регулюючої ролі держави, державне соціальне забезпечення відсутнє. Цю роль виконують фірми. Вирішальна роль в економіці належить банкам.