Модель кругообігу для відкритої економіки

Відкрита економіка – це економічна система, яка повʼязана з іншими країнами світу механізмами експорту (Х), імпорту (ІМ) і фінансових операцій (рис. 4.4).

Рис. 4.4. Модель кругообігу для відкритої економіки

Так як в моделі відображено тільки грошові потоки, то:

– експорт (Е) - це потік грошових виплат в систему на внутрішні ринки продуктів;

– імпорт (Z) - потік з внутрішньої національної економіки за кордон;

– чистий експорт (NE) - різниця між величиною експорту та імпорту.

Імпортні товари і послуги купуються і домогосподарствами, і фірмами, і державою. Для спрощення відображається лише найбільша категорія - імпорт товарів споживання.

Якщо Е<Z, NE<0, різниця буде оплачена чи шляхом позики у іноземних фінансових посередників, чи шляхом продажу реальних і фінансових активів іноземцям.

Такі операції - чистий притік капіталу (притік фінансових ресурсів), зображено як потік до внутрішнього фінансового ринку.

Якщо Е>Z, NE>0 - відтік капіталу - економічна система дає позики іноземцям чи купує іноземні фінансові та реальні активи.

В даній моделі кругообіг забезпечується наступним чином:

- з точки зору доходів Y=C+T+S+Е;

- з точки зору витрат Y=C+I+G+Z,

де С – витрати домогосподарств; Т – сума чистих податків; S – заощадження домашніх господарств; Z – сума імпорту; Е – сума експорту; I – сума інвестицій; G - державні витрати; Y – національний доход (національний продукт).

2. Сукупний попит: сутність, крива, цінові та нецінові фактори

За своїм змістом поняття «економічна рівновага» досить просте. Під ним розуміють такий стан економіки, при якому досягається стале урівноваження та взаємне збалансування структур (домогосподарства, фірми, держава, закордон), що протистоять одна одній, зокрема пропозиція (виробництво) - попиту (споживанню).

Отже однією з умов підтримання макроекономічної рівноваги є зрівноваження сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Сукупний попит (AD) – це сукупність вітчизняних товарів і послуг, які мають бажання купити резиденти і нерезиденти з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. Суб’єктами сукупного попиту є домогосподарства, підприємства, уряд та іноземці (NX). У зв’язку з цим сукупний попит можна визначити як суму попиту на приватне споживання, приватні інвестиції, державні закупівлі та чистий експорт (попит на експорт з боку іноземців).

На сукупний попит впливає багато чинників, з яких ціна відіграє головну регулюючу роль.⁸⁸

Як відомо, на мікрорівні між ціною і обсягом попиту (кількість товарів, що здатні і бажають придбати покупці) існує безпосередній обернений зв’язок, що виражається так званим законом попиту⁸⁹, дія якого пояснюється ефектом доходу⁹⁰ і ефектом заміщення⁹¹. Крім ціни на попит мікрорівня впливають: смаки, доходи, кількість і очікування (сезонні купівлі, майбутні ціни і доходи) споживачів, ціни товарів субститутів (замінників) і компліментів (доповнювачів). Вплив ціни і нецінових факторів на реакцію споживачів, а, відповідно, і величину попиту характеризує показник еластичності попиту.⁹²

На макрорівні, між сукупним попитом (AD) і ціною (P), під якою розуміється загальний рівень цін на товари і послуги в національній економіці (тобто, ціною ВВП), не існує безпосередньої залежності.

Оскільки національна економіка одночасно є і виробником і споживачем ВВП, то збільшені сукупні витрати, спричинені зростанням загального рівня цін, компенсуються збільшенням сукупних доходів (так, витрати одних інституціональних одиниць є доходами інших). Відповідно, коли номінальні доходи в економіці збільшуються, реальні - залишаються на тому самому рівні і сукупний попит не змінюється.

Проте між сукупним попитом і ціною існує опосередкована обернена залежність, яка проявляється за допомогою, так званих, цінових чинників (табл. 4.2, рис. 4.5).

Таблиця 4.2