41.Фізико-географічне районування Австралії.

Фізико-географічне районування. Відмінності в рельєфі, кліматі, рослинності є основою для виокремлення на материку декількох природних областей. Розрізняють :

Північна Австралія – західні плато, низовини і невисокі гори на сході. Клімат субекваторіальний мусонний, з літнім періодом, коли випадає 80% опадів. Савановий тип рослинності – мангрові зарості на узбережжі, вологі тропічні ліси.

Північний схід – горбистий, середні гори тягнуться вздовж узбережжя від півострова Кейп-Йорк до 30^о пд. ш. Основою є Великий вододільний хребет із стімкими схилами на сході і пологими на заході. Протягом цілого року великий вплив вологих пасатів з тропічним повітрям. Висотна поясність – вологі тропічні ліси до 1200 м, низькорослі ліси, чагарники і луки – 1600-1900 м. на західних схилах евкаліптові ліси.

Південний схід – південніше 30^о пд. ш. Займає гірські масиви, плато гір, Австралійські Альпи. Клімат субтропічний із різним зволоженням, як із сходу так і з заходу.

Центральна Австралія – найнижча частина, займає територію Центральної рівнини, найнижча ділянка опускається нижче рівня моря -16 м в улоговині оз. Ейр. Клімат перехідний від вологого до аридного.

Західна Австралія – найбільший регіон, охоплює плато і великі пустині – Пустеля Вікторія, Піщана Пустеля. Влітку бувають мусони, піщані бурі. Зустрічаються солоні озера, безстічні простори і сухі русла.

Південний Захід – невеликі дюни, порізані річковими долинами. Субтропічний клімат середземноморського типу. Ріки короткі, епізодичні, пересихають. Поширені вічнозелені ліси, евкаліпти, переходять до чагарників і саван з боку пустинь.

Острів Тасманія – острів відокремлений Бассовою протокою. Материкового походження, продовження Австралійських гір. Великий вплив західних вітрів і циклонічна діяльність. Переважають ліси евкаліпту і південного буку

42.Фізико-географічне районування Південної Америки.

Пiвденну Америку розділяють на два субконтиненти: Андійський захiд (Анди) i Позаандійський схiд. В кожному iз них видiляють фiзико-географiчнi країни. На Сході мате­рика розмiщенi такі природнi комплекси, як Амазонiя — велика заболочена низовинна рiвнина з густою сiткою повноводних piк, покрита вологими екваторiальними лiсами; Гвіанське нагір’я і Гвіанська низовина – гірські субтропічні ліси та альпійська рослинність, низовини заболочені; Бразильське плоскогiр’я – зайняте кущовими саванами, що переходять на сході у вологі ліси;рiвнини Opiноко — високотравнi савани; Ла-Плата або Пампа — рiвнина, зайнята субтропічними степами; Внутрішні тропічні рівнини – невисокі – до 700 м із заболоченими ділянками; Суха Пампа і Передкордільєри – рівнина із солонцюватими ґрунтами, в рельєфі на заході брилисті хребти з системою Передкордільєр, що розділені грабенами, де посушливий субконтинентальний клімат і сухі степи із ксерофітною рослинністю; Патагонiя — високi рiвнини, зайнятi злаково-кущовими напiвпустелями та сухими степами…

В гірському поясi Анд видiляється декiлька природних комплексів: Карибські Анди – простягаються від о. Тринідад до о. Маракайбо, умови субконтинентального клімату, яким властиві два періоди – вологий в літку і сухий взимку; Півнiчнi Анди, для яких xapaктepнi вулканiзм, землетруси i яскраво виражена висотна пояснiсть; Центральнi Анди — найширша частина ripiз плоско­гiр’ями; Чілійсько-Аргентинські Анди – складаються з невисоких берегових Кордільєр до 800 м і високих головних Кордільєр, де знаходиться найвища точка Анд 6960 м (г. Аконкагуа), між хребтами Чілійська глибока долина, часті землетруси; Пiвденнi Анди або Патагонські Анди, вирiзняються широким розвитком зледенiння i низьким розмiщенням снігової лінії; Вогняна Земля – продовження Патагонії, висотою 4500 м з льодовими формами, температурний режим характеризується  низькими температурами, великий вплив вологого морського повітря, висотна поясність змінюється від вічнозелених і листопадних лісів до субполярних луків.