11.Географічна оболонка Землі, її склад, межі, будова.

Географічна оболонка - це комплексна оболонка Землі, в якій стикаються, взаємно проникають і взаємодіють між собою чотири природні земні оболонки (геосфери). Тобто вона охоплює верхню частину літосфери, нижню частину атмосфери, всю гідросферу і всю біосферу. За верхню межу географічної оболонки переважно беруть озоновий екран, нижче якого існує життя і перебігають кліматотвірні процеси. Нижню межу географічної оболонки на суходолі найчастіше проводять на глибині близько 1000 м, беручи до уваги те, шо саме ця частина земної кори піддається сильним змінам під впливом атмосфери, гідросфери і живих організмів. В океані нижньою ме- географічної оболонки його дно. Загальна потужність цієї складної комплексної оболонки за таким підходом становить 30-40 км. За протяжністю вона збігається з біосферою в широкому розумінні цього слова.

Однак, із другого погляду, нижню межу географічної оболонки пропонують проводити по нижній межі літосфери, оскільки процеси, що в ній відбуваються, формують зовнішній вигляд планети (розподіл суходолу і води, рельєф твердої поверхні).

Длягеографічної оболонки характерна низка специфічних особливостей. Насамперед, це велике різноманіття складу речовин, що перебувають у трьох агрегатних станах (твердому, рідкому і газоподібному), та видів енергії. Окрім того, географічна оболонка є сферою зародження і розвитку життя на Землі, активної діяльності людського суспільства.

Усі речовини географічної оболонки перебувають у постійному колообігу. Вода, що випарувалася з океанів, переноситься повітряними масами на суходіл, випадає у вигляді опадів і знову повертається в океан річками та підземними водами. Так замикається колообіг води у природі. Біологічний колообіг полягає у перетворенні рослинами неорганічних речовин літосфери в органічні, якими збудоване тіло живих організмів. З їх відмиранням органічні речовини знову повертаються у земну кору і перетворюються в неорганічні. Часто колообіги речовини супроводжуються колообігами енергії (наприклад, поглинання тепла під час випаровування та виділення його при переході водяної пари у рідкий стан). Колообіги речовини та енергії обумовлюють безупинний розвиток географічної оболонки.

Найскладніші взаємодії відбуваються у географічній оболонці в зоні контакту геосфер. Внаслідок цих взаємодій сформувалися дуже відмінні ділянки земної поверхні. Якщо її розглянути з космосу, то передусім можна побачити відмінності між суходолом і океаном, гірськими системами і рівнинами. Тобто географічна оболонка, будучи природним комплексом планетарного рівня, складається з частин, які дуже відрізняються як своїм зовнішнім виглядом, так і характером перебігу фізико-географічних процесів у них. їх називають природними територіальними комплексами (ПТК). Поняття ПТК є одним із найважливіших у фізичній географії. Під ним розуміють закономірне поєднання природних компонентів, що перебувають у складній взаємодії і утворюють єдину систему.

Компоненти природи треба розуміти як складники окремих геосфер, тобто речовини чи тіла, які утворюють дану оболонку Земчі. До основних компонентів природи відносять гірські породи, повітря, воду, рослинний і тваринний світ.