- •1. Фізична географія
- •1.Добовий і річний рухи Землі та їх географічні наслідки
- •2.Внутрішня будова Землі та історія її розвитку. Типи земної кори.
- •3.Теорія літосферних плит. Основні типи тектонічних структур материків.
- •4.Основні форми рельєфу суходолу. Генетичні типи рельєфу.
- •5.Закономірності розподілу планетарного рельєфу Землі.
- •6.Закономірності та причини розподілу температур приземного шару повітря у просторі земної кулі.
- •7.Зонально-регіональні закономірності розподілу атмосферного тиску у просторі земної кулі.
- •8.Типи вітрів. Загальна циркуляція атмосфери.
- •9.Повітряні маси і атмосферні фронти. Кліматичні пояси.
- •10.Гідросфера. Світовий кругообіг води. Розподіл вод гідросфери.
- •11.Географічна оболонка Землі, її склад, межі, будова.
- •12.Основні закономірності географічної оболонки.
- •13.Гіпсометрія і орографія найбільших форм поверхні України.
- •14.Тектонічна будова території України
- •15.Морфоструктурний та морфоскульптурний рельєф України
- •16.Розподіл сонячної радіації та радіаційного балансу у межах території України.
- •17.Розподіл середньомісячних температур у межах території України.
- •18.Розподіл середньорічної кількості опадів та зволоження у межах території України.
- •19.Загальні риси річкової системи України.
- •20.Поширення озер і боліт у межах території України.
- •21.Ґрунтовий покрив території України.
- •22.Рослинний покрив і тваринний світ території України.
- •23.Зміна основних компонентів природного середовища під впливом діяльності людини на території України. Природоохоронні території. Заповідники і національні природні парки.
- •24.Фізико-географічне районування України. Природні комплекси Східноєвропейської рівнини.
- •25.Геоморфологічне районування Українських Карпат. Особливості рельєфу окремих геоморфологічних районів.
- •26.Поверхневі і підземні води Українських Карпат.
- •27.Загальна фізико-географічна характеристика Кримських гір.
- •28.Природні комплекси Чорного та Азовського морів.
- •29.Природні умови Тихого океану.
- •30.Природні умови Атлантичного океану.
- •31.Природні умови Індійського океану.
- •32.Природні умови Північного Льодовитого океану.
- •33.Загальна фізико-географічна характеристика Африки.
- •34.Загальна фізико-географічна характеристика Австралії.
- •35.Загальна фізико-географічна характеристика Антарктиди.
- •36.Загальна фізико-географічна характеристика Південної Америки.
- •37.Загальна фізико-географічна характеристика Північної Америки.
- •38.Загальна фізико-географічна характеристика Європи.
- •39.Загальна фізико-географічна характеристика Азії.
- •40.Фізико-географічне районування Африки.
- •41.Фізико-географічне районування Австралії.
- •42.Фізико-географічне районування Південної Америки.
- •43.Фізико-географічне районування Північної Америки.
- •44.Фізико-географічне районування Європи.
- •1. Европейський сектор арктики і субарктики
- •2. Фенноскандiя
- •3. Середньоевропейська рiвнина
- •4. Британськi острови і герцинська европа
- •5. Альпійська Європа
- •6. Середземномор’я
- •7. Схiдно-европейська рiвнина
- •8. Урал
- •45.Фізико-географічне районування Азії.
38.Загальна фізико-географічна характеристика Європи.
Європа (грецьке Europe, від ассір. ереб — захід; у Древній Греції так іменувалися території, що лежать на захід від Егейського моря), частина світу, західна частина материка Євразія.
Загальні відомості. На півночі Європа омивається Північним Льодовитим океаном і його морями — Карським, Баренцовим, Білим, Норвезьким, на заході і півдні — Атлантичним океаном і його морями — Балтійським, Північним, Ірландським, Середземним, Мармуровим, Чорним, Азовським; на сході та південному сході кордон з Азією найчастіше проводиться по східному підніжжю Уралу, по річці Емба до Каспійського моря, pічок Кума і Манич до гирла Дону. Крайні материкові точки Європи: на півночі — мис Нордкін, 71° 08′ пн. ш., на півдні — мис Марокі, 36° пн. ш., на заході — мис Долі, 9° 34′ зх. д., на сході — східне підніжжя Полярного Уралу біля Байдарацької губи, 67° 20′ сх. д. До Європи відносяться острови й архіпелаги, найбільшими з яких є: Нова Земля, Земля Франца-Йосипа (мис Флігелі на острові Рудольфа — найпівнічніша точка Європи, 81° 49′ пн. ш.), Шпіцберген, Ісландія, Британські, Зеландія, Балеарські, Корсика, Сардинія, Сицилія, Крит. У зазначених межах площа Європи разом з островами — близько 10 млн. км2; площа островів — близько 730 тис. км2. В Європі прийнято виділяти три великі частини: Східну, Західну і Центральну Європу.
Берегова лінія. Серед інших частин світу Європа виділяється найбільшою розчленованістю берегової лінії: на 1 км її довжини припадає близько 246 км2 території. Загальна довжина берегової лінії — близько 38 тис. км. Максимальна відстань внутрішніх районів Європи від моря 1600 км. Близько 25% площі Європи припадає на півострови: Канін, Кольський, Скандинавський, Ютландія, Бретань, Піренейський, Апеннінський, Балканський, Кримський. Переважають вирівняні акумулятивні й абразійні береги, що формуються переважно хвильовими процесами моря: східні береги Білого і південно-східні береги Баренцового морів, південного берега Балтійського моря, західного берега Північного моря, східного берега Біскайської затоки, велика частина берегів Середземного і Чорного морів. Південні і південно-східні береги Північного моря, окремі ділянки південних берегів Баренцового моря відносяться до ватного (маршового) типу, що формується в умовах низького узбережжя під впливом приливно-відливних рухів моря.
В інших районах переважають відносно високі, сильно розчленовані тектонічні береги: скидні береги Кольського півострова, складчасті береги на півночі Піренейського півострова, місцями оброблені стародавніми льодовиками (Фіордові і шхерні береги Норвезького моря, північної частини Балтійського моря, узбережжя Шотландії й Ісландії) або змінені під впливом морської інгресії (ріалові береги півостровів Бретань, Уельс, західної Ірландії, північний захід Піренейського півострова; далматинські береги на заході Балканського півострова).
Основні риси орографії. За середньою (близько 300 м) і максимальною (4807 м, г. Монблан в Альпах) висотами Європа поступається іншим частинам світу, крім Австралії. Близько 60% поверхні Європи знаходиться на висоті менше 200 м (частково нижче рівня моря: узбережжя Каспійського моря — 28 м, деякі райони узбережжя Північного і Балтійського морів), 24% — від 200 до 500 м, 10% — від 500 до 1000 м, 6% — понад 1000 м (у т.ч. 1,5% — вище 2000 м). Такий розподіл висот поверхні відображає панування в Європі рівнинного рельєфу. Майже всю Східну Європу і північну частину Середньої Європи займають Східноєвропейська (Російська) рівнина і її продовження на захід — Середньоєвропейська рівнина; значні площі займають рівнини у Фенноскандії. В інших районах рівнини украплені між горами (Середньодунайська, Нижньодунайська та ін.). На крайньому сході простягаються гори Урал, на північному заході — Скандинавські гори. Смуга невеликих за площею і висотою гір охоплює південну частину Середньої Європи: Центральний французький масив, Вогези, Шварцвальд, Рейнські Сланцеві гори та ін. З півдня ця смуга обрамлена найвищими горами Європи — Альпами, а також Карпатами. Гірський рельєф переважає у Південній Європі: Піренеї, Андалузькі гори, Апеннінські гори, Стара-Планина, Дінарські гори, Родопи, Пінд та інші.
