28.Природні комплекси Чорного та Азовського морів.

Чорне море

Чорне море займає площу понад 420,3 тис. км2. Об’єм водної маси - 547 тис. км3. Для того щоб заповнити таку величезну чашу, Дунаєві довелося би вливати в неї свою воду понад 2700 років. Це й не дивно, адже об’єм Чорного моря перевищує об’єми Каспійського у 6, а Балтійського - у 16 разів, хоча за площею всі три моря майже однакові. Найбільша ширина Чорного моря — від Батумі до Бургаса - 1150 км, найменша між мисом Сарич і мисом Керемпе -265 км. 

Береги Чорного моря, крім північно-західних, порізані мало. Прилеглі до України акваторії Чорного моря утворюють великі лимани: Дністровський, Тілігульський, Дніпровсько-Бузький; затоки: Одеську; Ксиїаміцьку, Каркінітську, Феодосійську. Довжина берегової лінії в межах нашої країни становить 1540 км. Значна її частина припадає на Кримський півострів. Найбільші з небагатьох островів Чорного моря - Джарилгач (мал. 356), Довгий, Березань, Зміїний - розташовані поблизу берегів.

Середня глибина моря становить 1256 м, а максимальна - 2245 м. У північно-західній частині широка смуга (до 200 км) мілководдя з глибинами до 100 м. Морське ложе з глибинами понад 2000 м займає понад З0 % площі моря.

На місці сучасного Чорного моря 30-40 млн років тому був величезний солоний океан Тетіс, що простягнувся від Атлантичного до Тихого океану. Горотворчі процеси мільйони років тому назад створили Альпи, Карпати, Кавказькі гори, які розчленували океан Тетіс на окремі солонуваті басейни. Один з них - Сарматське море - охоплював район майбутніх Чорного, Азовського та Каспійського морів. Зв’язок цього моря з Середземним то утворювався, то знову зникав. Нарешті, близько 7-5 тис. років до н. е., внаслідок прориву проток Босфор та Дарданелли, Чорне море остаточно з’єдналося із Середземним. Тоді почалося засолення і заселення його морськими рослинами і тваринами. Цей процес триває і в наш час.

Геологічна чаша Чорного моря неоднорідна. Північно-західна частина акваторії — це околиця давньої докембрійської Східно-Європейської платформи. Основна частина моря, в тому числі глибоководна улоговина, розміщена в межах альпійської складчастої області. Між докембрійською платформою та глибоководною улоговиною знаходиться зона палеозойської Скіфської плити. 

Власне глибоководна улоговина трактується більшістю вчених як грандіозний грабен - провалля з обривистими стінками. Формувалася улоговина впродовж останніх 5-6 млн років.

Щороку річки приносять у Чорне море близько 310 км3 прісної води, причому понад 200 км3 річного стоку припадає на Дунай, що більше, ніж річні атмосферні опади. Верхньою течією з Азовського моря у Чорне надходять опріснені води, а глибинною течією через Босфор вливаються солоні води з Мармурового моря. Щорічно Чорне море віддає у вигляді випаровування в атмосферу 360 км3, решта виноситься поверхневим стоком у Мармурове та нижньою течією в Азовське моря.

У результаті цих процесів солоність поверхневих вод моря становить 17- 18 %о. Біля дна вона зростає до 22-22,5 %о.

Клімат Чорного моря має риси субтропічного, тобто спекотне і сухе літо та теплу і вологу зиму. Безхмарна і спекотна погода влітку зумовлена Азовським максимумом. Лише зрідка проходять грози і смерчі. Взимку середземноморські, рідше атлантичні циклони спричиняють дощі і тумани. В окремі роки арктичне повітря викликає замерзання моря в Одеській затоці. Вітри і притік річкових вод зумовлюють виникнення двох кілець постійних морських течій, спрямованих проти годинникової стрілки.

Температура чорноморської води біля поверхні підвищується влітку до 24°... 26 °С, у мілководних затоках іноді до 29 °С, взимку вона знижується до 6-7 °С, а в північно-західній частині - до нуля і навіть нижче (з утворенням льоду). Температура глибинних вод упродовж року зберігається майже без змін і становить 9 °С.

Чорне море унікальне через наявність у ньому сірководню. У центральних районах з глибин 100-150 м, а ближче до берегів - від 150-200 м і до самого дна вода насичена сірководнем. Сірководнева “подушка” займає 87 % об’єму всього моря й заселена лише бактеріями, які споживають сірководень. Верхня частина вод містить кисень і заселена тваринами, рослинами та мікроорганізмами.

У Чорному морі живе близько 665 видів рослин. Більшість з них - це донні та планктонні водорості. Поширені бурі водорості, червона водорость цераріум, зелена ульва тощо. На піщаному дні завглибшки 1-10 м росте зостера (морська трава), яка утворює густі підводні луки. Тваринний світ Чорного моря значно бідніший, ніж Середземного. У верхньому, багатому на кисень, шарі води живе понад 180 видів риб, серед них промислові - хамса, ставрида, шпроти, скумбрія, кефаль, камбала, тунець. У Чорному морі є дельфіни (афаліна, білобочка, азовка), а також тюлень-монах. Цих тюленів залишилося в морі не більше 10 екземплярів.

Азовське море.

Площа Азовського моря - 39 тис. км2, об’єм води - 290 км3. Пересічна глибина- 7,4 м, максимальна - 15 м. Азовське море - наймілководніше серед морів Землі. Улоговина моря за рельєфом нагадує блюдце з рівним і плоским дном. Південні береги погорбовані, обривисті, західні — переважно низькі. Піщана коса - Арабатська Стрілка - відокремлює від моря затоку Сиваш. На північному заході розташовані Обитічна, Бердянська та Білосарайська затоки, відокремлені від моря піщано-черепашниковими косами. Найбільша затока - Таганрозька.

Азовське море утворилося у період альпійського горотворення, охоплюючи опущені ділянки Східно-Європейської та Скіфської платформ, а також частину складчастого поясу. Складки розміщені у південній частині моря, де спостерігаються грязеві вулкани. Інколи вони призводять до утворення невеличких острівців.

Формування водної маси Азовського моря відбувається, головно, за рахунок водообміну з Чорним морем.. Значну частину вод дає річковий стік, переважно Кубань і Дон. Витрачається вона найчастіше на випаровування. За рахунок атмосферних опадів до моря надходить щороку води втричі менше, ніж випаровується.

Температура води в Азовському морі впродовж року біля поверхні коливається від 32 °С (у липні) до 1 °С (у січні-лютому). Максимальні літні температури бувають лише в деяких мілководних районах біля берега, а пересічно вони не перевищують 28 °С. Середня температура у липні-серпні дорівнює 24-25 °С, а взимку - близька до 0 °С.

Осіннє охолодження води викликає льодоутворення, яке починається від берегів і захоплює, особливо у північній частині, смугу до 5-7 км. У відкритому морі спостерігається дрейфуюча крига. Замерзання починається у грудні, як правило, з найбільш опрісненої Таганрозької затоки. У лютому лід досягає товщини 20-60 см, а в суворі зими - 80-90 см. Дрейфуюча крига при сильних зимових штормах утворює тороси. Скресання починається з кінця лютого у південній частині.

Солоність вод Азовського моря знижується від Керченської протоки (тут поблизу дна вона досягає 17,6 %о) до Таганрозької затоки (до 8-4 %о). Середня солоність моря в наш час підвищується і наближається до 14 %о.

У морі під впливом вітрів на притокові річкових вод виникає колова течія, спрямована проти годинникової стрілки.

В Азовському морі при відносно нескладному рельєфі дна з одноманітними глибинами і своєрідній солоності видовий склад рослинного і тваринного світу бідніший, ніж у Чорному морі, але продуктивність біомаси надзвичайно велика. Серед рослин навесні і восени переважають діатомові водорості, влітку - перидинієві. Донна флора моря відносно бідна: бурі, червоні, зелені водорості, морська трава, мікроводорості, а також бактерії.

Тваринний світ налічує близько 400 видів - від одноклітинних до риб і ссавців. Останні представлені в Азовському морі одним видом дельфінів - Азовкою . Видовий склад риб становить 79 видів, з яких промислове значення мають тюлька, хамса, бички, оселедець, судак, кефаль, камбала, осетрові та інші. Багато прісноводних видів риб, а також риби з Чорного моря заходять сюди на нерест. Для відтворення і розширення видового складу рибних багатств, особливо осетрових, створюються штучні нерестовища й рибоводні заводи.

Своєрідною природною лабораторією на заході Азовського моря є унікальна затока - Сиваш. Відокремлена від моря вузькою Арабатською Стрілкою і з’єднана невеликою Генічеською протокою, вона живиться водами Азовського моря. Через інтенсивне випаровування вода в затоці дуже солона (в середньому 60 %о) і часто доходить до стану ропи (230-260 %о).У суху пору року поверхня лиманів виблискує соляною кіркою, як ковзанка зі штучним льодом.

Береги дуже розчленовані мілководними затоками. Чонгарський півострів розділяє Сиваш на дві частини - західну і східну. Пересічні глибини - до 1 м, а максимальна - 3,2 м.

Сиваш цікавий ще й тим, що це своєрідна “станція” на шляхах птахів, які щороку летять навесні на північ, а восени - на південь уздовж берегів Азовського та Чорного морів.

Головними портами є Одеса, Іллічівськ, Керч, Севастополь на Чорному, Маріуполь та Бердянськ - на Азовському морях.

Чумацький шлях з давніх-давен безпомилково вказував напрямок нашим прадідам до соляних багатств морів. По всій Україні та за її межі розвозили сиваську сіль чумацькі вози. Тепер її везуть залізницею. З пересихаючих лагун Сиваша добувають не тільки кухонну сіль, але й бром, йод, магній тощо.

Дно Азовського і прибережні смуги Чорного морів є перспективними для видобутку нафти та природного газу.