22.Рослинний покрив і тваринний світ території України.

Флора України характеризується значною різноманітністю видового складу. На території держави налічується до 16 тис. видів рослин, у тому числі понад 4 тис. видів вищих дикоростучих рослин. Із покритонасінних найбільше зустрічаються у нас рослини родини складноцвітих (700 видів), злакових (понад 330 видів), бобових (близько 300 видів).

Сучасний рослинний світ України сформувався наприкінці антропогену, після материкового зледеніння. Впродовж попередніх періодів він зазнавав значних змін. Сучасних рис рослинний покрив нашої країни почав набувати з другої половини мезозойської ери, після виникнення покритонасінних.

З початку неогену рослинний світ поступово набуває рис помірної широколистої зони. Серед видів починають панувати буки, дуби, каштани, горіхові. У другій половині цього геологічного періоду лісова рослинність була поширена майже на всій території України. У її видовому складі переважали: з листяних - береза, дуб, граб, бук, клен, горіх, а з хвойних - ялина, ялиця, болотний кипарис.

В антропогені, внаслідок материкових зледенінь на півночі Європи, відбувалися значні зміни у складі рослинності. Під час похолодань поширювалися сосново-березові ліси, а широколисті породи дерев зберігалися лише в окремих сприятливих місцях. На півдні України впродовж антропогену панувала степова рослинність.

Деякі рослини (тис ягідний, рододендрон жовтий, сосна кедрова) збереглися без змін упродовж кількох геологічних епох і тепер зустрічаються на теренах України. Ті рослини, які збереглися з минулих геологічних епох і подекуди ще трапляються на певних територіях, називають реліктовими.

Під впливом господарської діяльності людини сучасний рослинний покрив зазнав значних змін. Скоротилася площа лісів і майже зникла степова рослинність, змінився видовий склад флори. Тепер у межах України росте понад 400 видів культурних рослин, а також декоративних, завезених з інших країн (тополя пірамідальна, біла акація, дуб канадський, бузок садовий тощо). 

Основними типами рослинності на території України у сучасний період є лісова, степова, лучна, болотна. На рівнинній території держави у поширенні рослинних угруповань добре виражена широтна зональність. У Карпатах і Кримських горах виражена висотна поясність у поширенні рослинності. У поясі, який межує з рівнинами, зазвичай панують широколисті ліси. З висотою вони переходять у хвойні ліси, чагарникове криволісся та гірські луки.

Лісами вкрито понад 17 % території України. Вони займають значні площі в Карпатах, Криму і на Поліській низовині, півночі Придніпровської низовини. В них налічується до 200 видів дерев і чагарників. У лісах переважають сосна, ялина, смерека, модрина, бук, дуб, граб, липа, клен, вільха, береза, тополя.

У межах України зустрічається по декілька видів кожної з порід дерев. Так, крім найбільш поширеної на Поліссі сосни звичайної, в Українських Карпатах, біля верхньої межі лісу, росте сосна гірська, або жереп, рідко трапляються ділянки кедрової та європейської сосни. Поруч із сосною звичайною у північній частині України значні площі займає береза бородавчаста.

Ялина європейська поширена менше, ніж сосна (Чернігівщина, північно - східний макросхил Українських Карпат, Передкарпатська височина). У Карпатах ялина (карпатська смерека) займає значні площі, проростаючи поруч із буком та ялицею. Тут же місцями зустрічається й модрина (хвойне дерево, яке щороку скидає хвою на зиму). Дуже мало залишилося місць, де проростає тис ягідний (най довговічніше дерево в межах території України).

Однією з основних листяних порід території Українських Карпат (особливо південно-західнго макросхилу), західних районів Поділля і Волині є бук європейський . У гірському Криму, на висотах 500-1300 м, росте бук таврійський. На рівнинних районах західної частини України до бука домішується також граб звичайний, який займає там значні площі. Дуб звичайний має ще більший ареал поширення: у середній смузі України дубові ліси поширені від західного до східного кордону держави. Якщо у правобережній частині України дубові ліси чергуються із грабовими, то у лівобережній - із сосновими. У лісах України зустрічаються три види дуба (звичайний, скельний, пухнастий), явір гостролистий, польовий і татарський, а також по декілька видів лип, в’язів, тополь, вільх, верб.

Із загальної частки площі території України, де збереглася природна і вторинна дикоросла флора, степи займають дуже незначну територію. Зустрічаються вони лише на схилах балок у передгір’ї Криму, на піщаних косах Азовсько-Чорноморського узбережжя, а також у заповідниках (Асканія-Нова,Хомутівський степ).

На півночі середньої смуги території України на глибоких чорноземах опідзолених та типових розвинулися лучні степи із пануванням у травостої таких злаків, як ковила, типчак, тонконіг вузьколистий, а також конюшини, шавлії лучної.

Уздовж Азово-Чорноморського узбережжя, від гирла Дунаю до Керченського півострова, простягнися полиново-злакові степи . У травостої домінують типчак борознистий, житняк, ковила, полин.

Рослини, що ростуть у степах, по-різному пристосовуються до виживання в умовах високої температури і сухості. Ковила, типчак, полин мають потужну кореневу систему, а також вузьке листя, часто опушене або вкрите восковим нальотом для зменшення транспірації. Такі рослини називають ксерофітами.

Ефемери — це однорічні рослини і коротким періодом вегетації, які встигають завершити цикл розвитку у вологий період року (ранньою весною). Ефемероїди - багаторічні трав’янисті рослини, які значний час проводять у стані спокою у вигляді бульб, цибулин, кореневищ. До цих груп рослин відносять: незабудку дрібноцвітну, вероніку трилисту, тюльпан Шренка .

Болота в межах України, серед яких переважають низинні, багаті на органічні речовини, мінеральні солі, мул. Домінують на болотах трав’яні і трав’яно-мохові угруповання, які розвиваються в умовах надмірного зволоження. У видовому складі переважають осоки, очерет, рогіз, хвощ річковий тощо. У перехідних і верхових болотах, де поживних речовин значно менше, а в живленні більше значення мають атмосферні опади, ростуть дерева і мохи.  

На поліських болотах з добре розвинутим торфовим горизонтом ростуть сосни, берези, а з мохів - сфагнум. У рослинному покриві карпатських боліт типовими видами є низькорослі сосна і ялина, багно, буяхи, журавлина та ін.

Лучна флора тісно пов’язана з трав’яно-лісовою, степовою та болотною. Залежно від місцезнаходження, луки можуть бути заплавні, суходільні, низинні, гірські.

Найбагатші за різноманітністю рослинного світу заплавні луки, для яких характерні зарості, лози, а також злаковий травостій: пирій повзучий, червона костриця, конюшина. Суходільні луки покриті дрібно злаковою рослинністю, низинні - трав’яним покривом, утвореним кострицею східною, тимофіївкою лучною, осокою звичайною, конюшиною. У травостої гірських лук (полонин) переважають костриця червона і лучна, біловус, конюшина, мохово-лишайникові пустоші.

Під рослинними ресурсами розуміють усю сукупність вищих рослин, грибів, мохів, лишайників, водоростей, які використовують або можуть бути використані у господарській діяльності (як сировина для промисловості, середовище природоохоронного об’єкта, санаторію, парку тощо). Особливо велике значення мають лісові та лучні, а також болотні рослинні ресурси.

За часткою лісів у загальній площі держави та запасами деревини Україна належить до країн з недостатньою лісистістю. Внаслідок надмірного вирубування лісів у минулі десятиріччя, недостатньої уваги в державі до цілеспрямованого заліснення нових ділянок, на території України стиглі й перестійні ліси займають тільки близько 24 % від усієї залісненої площі. Найбільша частка (45 %) припадає на ліси середнього віку, а на молоді - 31 % загальної площі.

Територіально лісові ресурси розподілені дуже нерівномірно. Найбільшу площу вони займають у Карпатах та на Поліській низовині. Найменша частка лісо вкритих площ у південних областях України. Тому в нашій державі потрібно значну увагу приділяти лісовідновленню, створенню полезахисних лісосмуг, залісненню піщаних ділянок поверхні, еродованих земель, схилів ярів та балок, озелененню населених пунктів, придорожніх смуг.

Важливе значення серед інших видів рослинних ресурсів мають дикоростучі лікарські рослини. До тих, що найбільш поширені у певних районах, можна віднести передусім арніку гірську, валеріану лікарську, звіробій звичайний, конвалію травневу, ромашку лікарську, тирлич жовтий та ін.

Однак багато лікарських рослин уже занесено до Червоної книги України . Її заснували у 1976 році. До неї заносять види рослин і тварин, які знаходяться на межі зникнення, а тому потребують особливо дбайливого ставлення з метою збереження для майбутніх поколінь. Нині до Червоної книги України занесено понад 630 видів рослин та грибів, які є рідкісними і зникаючими.

За пропозицією науковців у другій половині 90-х роки XX століття у нашій державі було створено Зелену книгу України. Це офіційний державний документ, в якому зведені відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні. Вона є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї при угруповань.

Тваринний світ

Видовий склад тваринного світу України доволі багатий. Разом із тваринами, які живуть у Чорному й Азовському морях, фауна нашої держави налічує понад 44 800 видів тварин. Серед них ссавців - понад 100 видів, птахів – понад 300, плазунів - 20 видів, земноводних 17 видів, риб - близько 200 видів, безхребетних - понад 26 тис. видів. Ендеміків у межах території України мало. Серед хребетних до ендеміків можна віл нести підвид оленя звичайного, сойки кримської.

Найбільшими наземними дикими тваринами на теренах України є зубр , лось, олень звичайний, свиня дика, ведмідь бурий, вовк. Маса зубра може перевищувати 1 т при висоті 2-3 м. Найменшим звіром серед ссавців є бурозубка мала (землерийка, яка живиться комахами). Довжина її не більше 6 см, а жива вага -5 г. Зустрічається бурозубка у всіх лісових та лісостепових областях України.

Фауна і флора зазнавали значних змін впродовж геологічних періодів. До середини палеогену основну територію України займав водний простір. Суходолом залишався Український кристалічний щит, на якому почалося формування сучасного тваринного світу. Жили в цей період на просторах нашої країни безрогі носороги - хілотерії, свиноподібні тварини - антракотерії, у річках - крокодили, з птахів - баклани, кулики, лелеки, сови.  

У неогені площа суходолу значно зросла, а видовий склад фауни зазнав помітних змін. Для нього були характерні трипалі коні-гіпаріони, слони-мастодонти, жирафи- самотерії, шабле зубі тигри, страуси, фламінго, дикі кури.

В антропогені, під час наступу льодовика, теплолюбні тварини неогену вимерли, а їм на зміну прийшла так звана мамонтова фауна. Для неї, крім мамонтів , були характерні шерстистий носоріг, печерний ведмідь, лев, гієна плямиста, велетенський і північний олені. Поряд з ними було багато видів, які входять до складу сучасної фауни.

Зростання чисельності населення, його господарська діяльність зумовили ще у давні історичні часи зникнення мамонтів, а пізніше ще багатьох тварин. У XVI ст. зникли кулани, в XVII ст. - тури і зубри, в XIX ст. - росомахи і летючі білки (на Поліссі), дикі коні, сайгаки (лісостеп і степ), сарна, заєць білий, куріпка біла.

Кожен тип рослинних угруповань на рівнинних територіях, а також Карпати і Крим характеризуються специфічними рисами тваринного світу.

У лісах північної та західної рівнинної частини України живуть козулі, лосі, кабани, олені благородні, білки, лісові куниці, борсуки, вовки, лисиці, а також ціла група дрібних гризунів. Тепер завезено і відновлюється стадо зубрів. Рідко зустрічаються бурий ведмідь і рись. Із птахів поширені рябчик, тетерюк, глухар, шпак, жовна, різні види синиць тощо. Трапляється рідко лелека чорний. Із плазунів на Поліссі зустрічаються гадюка звичайна, вуж звичайний, веретільниця ламка, ящірки прудка і живородна, болотна черепаха, із земноводних - тритони, різні види жаб.

Для фауни територій лісостепової зони характерне поєднання лісових і степових видів тварин. Ряд видів є специфічними тільки для лісостепу. Це білка, борсук, кабан, козуля, а для відкритих просторів - крапчастий і європейський ховрахи, хутора, хом’як звичайний. Із птахів характерні для лісостепу куріпка сіра, перепілка, іволга, лелека білий тощо.

Тварини степів пристосовані жити на відкритих просторах в умовах сухого клімату. Із ссавців це: сірий ховрах, сірий хом’як, степовий тхір, кам’яна куниця,дикий кролик. У степах зустрічаються бабак, вухатий їжак, трипалий тушканчик (у пісках нижнього Дніпра). Із птахів характерні жайворонок, перепілка, рожевий шпак, сіра куріпка, іноді трапляється степовий журавель, дрохва. Типовими степовими плазунами є полоз, степова гадюка.

Дещо своєрідний тваринний світ на Азово-Чорноморському узбережжі, де чергуються піщані коси, лимани, луки, болота, заплавні ліси. Тут особливо різноманітна фауна птахів. Найбільш поширені качки, чаплі , бугаї, плиски. У дельтах Дніпра і Дунаю живуть лебідь-шипун, пелікан, гуска сіра.

Тваринний світ Карпат має переважно лісовий характер. Серед ссавців тут зустрічаються козуля, лось, ведмідь, рись, дикий кіт, борсук, лісова і кам’яна куниці, дрібні гризуни; серед птахів - глухар, тетерюк, рябчик, беркут, сова сіра, шуліка рудий; серед плазунів - полоз лісовий, гадюка звичайна, мідянка, вуж, ящірки. Серед земноводних є тритони карпатський і альпійський, саламандра плямиста, жаби і джерелянки.

Для тваринного світу лісів Криму характерна наявність багатьох підвидів - кримських ендеміків. Тут живуть олень благородний, козуля, акліматизований у Криму муфлон, а також борсуки, кабани, куниці, кажани. Серед птах і н зустрічаються сип білоголовий, мухоловка, синиця. Поширений також гриф чорний, який є найбільшим птахом України, маючи масу до 12,5 кг і довжину крила-до 87 см. Серед плазунів для лісів Криму характерні леопардовий полоз, ящірки кримська і скельна; серед земноводних - тритон гребінчастий, квакша звичайна.

Найпоширенішими рибами в річках нашої країни є лосось дунайський, верховідка, щука, лин, в’яз, лящ, сом, окунь, карась, сазан. У річках Карпат живуть струмкова та райдужна форель.

Під тваринними ресурсами розуміють сукупність усіх видів тварин, які використовує людина. З метою переробки у продукти харчування передусім вона використовує рибні ресурси. Інші види тварин здебільшого слугують об’єктом відновлення та охорони.

Надмірне збільшення популяції окремих тварин час від часу потребує втручання людини з метою регулювання чисельності.  

Тому в Україні і на сьогодні існують мисливські угіддя та мисливський промисел, який контролюється урядом та органами місцевого самоврядування. Поряд з цим часто має місце неконтрольоване полювання (браконьєрство), яке призводить до надмірного скорочення популяції окремих звірів (лося, оленя, козулі, кабана).

Поки що чисельність основних видів мисливських тварин продовжує зменшуватися. Скорочуються також запаси промислових видів риб: оселедця, калкана, осетра, севрюги у Чорному й Азовському морях.

Для подолання цих негативних наслідків використання тваринних ресурсів необхідно запровадити більш жорсткіші заходи регулювання мисливства і рибальства, більше уваги приділяти штучному зарибненню водойм. Так, уже нині у прилеглі до території України моря, і лимани, водосховища Дніпровського каскаду та інші природні і штучні водойми щороку випускають мільйони особин цінних видів риб: осетрових, пеленгаса, товстолобика , коропа, камбали, білого амура, форелі та ін.

Для збереження тваринних ресурсів важливе значення має Червона книга України, в яку занесено понад 380 видів рідкісних і зникаючих тварин, а також співпраця з багатьма міжнародними організаціями.