18.Розподіл середньорічної кількості опадів та зволоження у межах території України.

На рівнинній території України річна кількість опадів, як видно з карти, загалом зменшується в напрямку із північного заходу на південний схід (від 700 мм на заході Полісся і лісостепу до 300-350 мм у південних районах). Найбільше опадів випадає на гірських хребтах Карпат (в окремих місцях понад 1500 мм), а у Кримських горах - понад 1000 мм за рік. Кількість опадів розподіляється нерівномірно за сезонами. У теплу пору їх випадає у 2-3 рази більше, ніж у холодну. Виняток становить Південний берег Криму, де опади є переважно в холодну пору року. Це пов’язано з тим, що влітку тут панують повітряні маси з високим тиском і низхідним рухом повітря.

Максимальна кількість опадів на більшій частині території України припадає на червень-липень, причому у червні вона різко зростає порівняно з травнем. Улітку спостерігаються часті грози і зливи, що сягають інколи до 200 мм опадів та затяжну зливу на рівнинах до 300 мм у Карпатах.

Різною на теренах України є середня кількість днів з опадами. На півдні Причорноморської низовини вона коливається від 5 до 9 днів на місяць, а у північній і західній частинах країни — від 10 до 16 днів. Найбільше їх узимку, а найменше 4 у серпні-вересні.

Перший сніг випадає зазвичай наприкінці жовтня - у листом паді. Сталий сніговий покрив утворюється на півночі у кінці листопада і лежить до першої декади квітня. На півдні України сніг вкриває землю зазвичай у середині грудня, а тане на початку березня. Однак на території держави зими, коли б сніг лежав постійно впродовж 3-4 місяців, бувають дуже рідко, а у південних районах більше половини зим не має стійкого снігового покриву.

Середня висота снігового покриву на Поліській низовині становить здебільшого від 30 до 20 см, а у Причорномор’ї - менше 10 см. Сильні вітри на півдні території України часто здувають сніг з відкритих місць у долини річок, балки, що не дає змоги створити достатній запас вологи на полях.

19.Загальні риси річкової системи України.

Дніпро (давньогрецька назва - Борисфен, старослов’янська - Славутич) - четверта за довжиною та третя за площею басейну (після Волги та Дунаю) річка Європи. Довжина - 2201 км (у межах України - 1121 км). Бере початок і болота на схилі Валдайської височини, впадає у Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря.

На півночі країни Дніпро має меридіональний напрям течії, а далі тече на південний схід уздовж Придніпровської височини. Біля Дніпропетровська річка, зустрівши на своєму шляху кристалічні породи Українського масиву, повертає на південь, прорізуючи його у найвужчому місці. Десять порогів, які існували на цьому проміжку, тепер затоплені водами Дніпровського водосховища. Перетнувши кристалічний щит, Дніпро повертає на захід, а нижче по течії - на південний захід і так плине до моря.

Дніпро - типова рівнинна ріка. На території України річище звивисте, утворює рукави, багато перекатів, островів і обмілин. Ширина річки на окремих ділянках зменшується до 300 м, але переважно становить 700-1500 м. На заплаві Дніпра є багато стариць, заплавних озер, а також заболочених ділянок, які утворюють у нижній течії ріки плавні з численними протоками, острівцями і заводями . 

У Дніпро впадає 1155 приток, з яких 55 мають довжину понад 100 км, ,і шість - понад 500 км. Серед правих приток найважливіші: Прип’ять (748 км), .і також Тетерів, Ірпінь, Тясмин, Базавлук, Інгулець. Серед лівих найбільші: Десна (1126 км), а також Сож, Сула, Псел, Ворскла, Орель, Самара.

Живлення Дніпра мішане .У середній частині українського відтинку долини Дніпра переважає снігове (близько 50 %), на дощове і підземне припадає відповідно приблизно 20 % і 30 %. Південніше, у межах Причорноморської низовини, частка снігового живлення зростає до 70-75 %, дощового майже немає. Водний режим Дніпра визначається добре вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню, регулярними осінніми паводками і зимовою меженню. Льодостав на річці починається у грудні і триває до березня-квітня.

На території України Дніпро - основне джерело води і головна воднотранспортна магістраль. На річці у різні роки XX ст. споруджено Дніпровський каскад водосховищ - Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське. Водами Дніпра живляться зрошувальні системи (Інгулецька, Каховська та ін.). Для потреб водопостачання та зрошування віддалених під річки територій споруджено канали: Дніпро - Кривий Ріг, Дніпро - Донбас, Головний Каховський магістральний, Північно-Кримський.

Дністер має довжину 1362 км (у межах України - 925 км), бере початок на схилі хребта Розлуч (абсолютна висота 820 м) у Верхньодністерських Бескидах. У верхів’ях Дністер має характер типової гірської річки, що тече у вузькій долині. Впродовж перших 40-45 км Дністер тече по глибокій каньйоноподібній долині, яка перетинає хребти Карпат. Нижче, у передгір’ї, долина річки заболочена завширшки до 13 км. До середини XX ст. тут були так звані Великі Наддністрянські болота, які тепер осушені . 

Вийшовши з передгір’їв, Дністер повертає на південний схід і тече вздовж південно-західного краю Подільської височини. Долина переважно широка, далі на окремих ділянках має каньйоноподібну форму.

У нижній течії Дністер протікає Причорноморською низовиною. Тут долини ріки поступово розширюється, досягаючи біля гирла - 16-22 км. Заплава розчленована численними протоками і старицями, поблизу гирла вона заросла очеретом, чагарниками (Дністровські плавні). Ріка впадає в Дністровський лиман Чорного моря.

Головні притоки Дністра в межах України Стрий, Свіча , Лімниця, Бистриця (праві) і її Гнила Липа, Золота Липа, Серет, Збруч (ліві).

Живлення Дністра мішане, і переважанням снігового. Характерні весняна повінь і літні дощові паводки. Льодостав триває від кінця грудня до початку березня, льодовий режим нестійкий.

Дністер, що тече в межах семи областей України, має велике господарське значення. На ньому споруджено ГЕС та водосховище. Ріка судноплавна у середній і нижній течії. Промислове рибальство здійснюється у пониззі Велике значення мають води річки для зрошування, особливо в середній та нижній течіях.

Південний Буг (806 км) починається на Подільській височині і впадає у Бузький лиман Чорного моря. У верхів’ях долина річки заболочена, має низькі береги. У середній течії він перетинає кристалічні породи Українського щита, утворюючи пороги . Найбільшими лівими притоками Південного Бугу є Соб, Синюха, Інгул, а правими Згар, Кодима. Після впадіння Інгулу починається Бузький лиман, який нижче з’єднується з Дніпровським. Живлення Південного Бугу мішане. У нижній течії річка судноплавна.

Сіверський Донець завдовжки 1053 км (у межах України - 700 км) є найбільшою притокою Дону. Він бере початок з південних схилів Середньоросійської височини. У межах України долина річки доволі широка, правий берег високий і стрімкий, утворений крейдяними скелями, лівий - пологий, з кількома терасами. У заплаві багато стариць і боліт. Перетинаючи Донецьку височину, Сіверський Донець глибоко врізується у тверді породи і тече вузьким звивистим руслом.

Для режиму річки властиві значна весняна повінь (75 % річного стоку) і швидкий її спад. Влітку річка сильно міліє, утворюючи багато мілин і перекатів. Живлення переважно снігове. Льодостав триває 3-4 місяці.

Для водопостачання промислових районів наприкінці 50-х років XX ст. побудовано канал Сіверський Донець - Донбас.

Дунай - друга за довжиною річка Європи (2960 км). По території України він протікає тільки своєю нижньою течією 174 км. Закінчується дельтою, що займає площу 2500 км2. Це величезна болотиста низовина, що затоплюється водою в періоди повені чи нагону води з моря. Незатоплюваними залишаються тільки широкі берегові вали рукавів. Уся дельта являє собою майже суцільні плавні, розчленовані в усіх напрямах густою мережею численних проток та озер.

Частина басейну Дунаю (водозбори Тиси, Пруту та Сірету) лежить у межах Українських Карпат і прилеглих рівнин. Це переважно річки гірського та передгірського типів. Найбільша річка басейну Дунаю в Україні - Тиса (довжина - 1015 км). Її довший витік Чорна Тиса бере початок поблизу перевалу Околи у Вододільно-Верховинських Карпатах. Нижче гирла лівої притоки — Білої Тиси річка називається просто Тисою. У межах Карпат витоки річки утворюють вузькі глибокі долини, мають швидку течію. Вони характеризуються значним вмістом рухомого матеріалу з каміння, піску та мулу, який потім відкладається остаточно на рівнинах. Уздовж течії річок є багато порогів та водоспадів.

Другою великою притокою Дунаю, що бере початок у межах України, є річка Прут (довжина — 955 км, у межах України - 274 км). Вона бере початок у сідловині Чорногірського хребта під Говерлою на висоті 1840 м.

Ще одна притока Дунаю — Сірет — має довжину 737 км. Її витоки також розташовані в Українських Карпатах .