- •Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни
- •1.1. Регіон як об’єкт дослідження
- •1.2. Визначення предмету дисципліни.
- •1.3. Зв'язок з економічною теорією, статистикою, галузевими економічними та іншими дисциплінами. Методи і методологічні основи курсу «Регіональна економіка».
- •1.4. Завдання курсу «Регіональна економіка». Структура курсу «Регіональна економіка»
- •Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер.
- •2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил. Закономірності і сучасні інтеграційні процеси
- •2.3. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил. Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва.
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •Тема 4. Регіон у системі територіального поділу праці
- •Економічне районування як науковий метод територіальної організації національної економіки. Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори.
- •2. Принципи економічного районування. Типи економічних районів.
- •3. Економічне районування і його практичне значення. Особливості районування та сучасна мережа економічних районів.
- •3. Територіальний поділ праці - основа формування економічних районів
- •3.1. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства.
- •3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства. Наука про економічне районування.
- •3.2. Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори
- •3.3. Принципи економічного районування. Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів. Типи економічних районів.
- •3.4. Економічне районування і його практичне значення. Особливості районування та сучасна мережа економічних районів.
- •Тема 4. Регіон у системі територіального поділу праці.
- •4.1. Територіальний поділ праці - основа формування економічних районів
- •4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
- •4.3.Методологічні підходи до типології регіональних суспільних систем
- •Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики
- •5.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •5.2. Основні цілі державної регіональної економічної політики. Завдання державної регіональної економічної політики.
- •Завдання державної регіональної економічної політики
- •5.3. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •6.1. Поняття і сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •6.2. Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •6.3. Спеціальні (вільні) економічні зони - один із засобів реалізації регіональної економічної політики
- •Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах.
- •7.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •7.2. Структура економіки, її сутність та поняття
- •7.3. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •7.4. Реструктуризація регіональної економіки є умовах ринку
- •Тема 8. Природний та трудоресурсний потенціал України.
- •8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов.
- •Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов
- •8.2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів. Ресурсозбереження і його значення для розвитку народного господарства країни.
- •Рєсурсозабезпечення і його значення для розвитку народного господарства країни
- •8.3. Роль населення у розвитку народного господарства України.
- •8.4. Чисельність і розміщення населення України. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості.
- •Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
- •Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.
- •9.1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення.
- •9.2. Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів.
- •9.3. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки.
- •Лекція 10. (2 год.)
- •Тема 10. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем.
- •Методологічні основи і сутність регіональної економіки.
- •Основні передумови регіонального економічного розвитку.
- •Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу.
- •Проблеми і напрямки соціально-економічного розвитку регіонів.
- •Тема 12. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури.
- •12.1. Сутність міжнародного поділу праці, основні потоки капіталу та робочої сили.
- •12.2. Форми зовнішньоекономічної діяльності.276 Зони спільного підприємництва. 281
- •7.4. Зони спільного підприємництва
- •12.3. Міжнародні економічні зв’язки України.
- •12.4. Проблеми та перспективи зовнішньоекономічної діяльності України. 318Лишиленко
- •Тема 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил.
- •13.1. Поняття розміщення продуктивних сил та територіальної організації виробництва у ринковому середовищі господарювання.
- •13.2. Принципи і фактори розвитку та розміщення продуктивних сил у сучасному суспільстві.
- •13.3. Природно-економічні фактори розвитку та розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів.
12.2. Форми зовнішньоекономічної діяльності.276 Зони спільного підприємництва. 281
До основних форм зовнішньоекономічної діяльності належать: торгівля, кредитування, науково-технічна співпраця, створення спільних підприємств, реалізація проектів на компенсаційній основі, культурна співпраця, туризм тощо.
Міжнародна торгівля. Найбільш істотною характеристикою торгівлі є товарообіг — обіг товарів, який забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва до сфери споживання. Це сукупність актів купівлі та продажу товарів. Показниками міжнародного товарообігу є експорт та імпорт товарів. Імпорт (від лат. ітрогіо — ввожу) — ввезення товарів або капіталів у країну з-за кордону. Експорт {від лат. ехрогСо — вивожу) - вивезення товарів або капіталів за кордон.
Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми експорту та імпорту зовнішньоторговельного сальдо. Воно має бути позитивним, що дає змогу країні мати вільні копни для розширення виробництва чи інвестування їх н своїй або чужій країні. В Україні цей показник з 1996 р. позитивний.
У світовому торговому обігу лідирують США, хоч країни ЄС за сумарним товарообігом перевершують СІЛА; друге місце після США, займає Японія. Високими темпами в останні роки розвивалась торгівля ряду країн "третього світу": ОПЕК та Нових Індустріальних Країн Південно-Східної Азії. Па Республіку Корея. Сінгапур. Тайвань припадає половина вартості експорту країн, що розвиваються, та біля 1 /3 імпорту. Близько 60% світового експорту товарів припадає на розвинуті країни, у цих же країнах реалізується до 60% світового експорту товарів і лише 14% надходить до країн, що розвиваються.
Країни ЄС збільшили імпорт енергоносіїв, зменшивши ввезення сировини та продовольчих товарів. У зовнішній торгівлі країн ЄС перевага піддається партнерам по Європейській асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), хоч товари США також активно впроваджуються на європейський ринок.
Зниження матеріало- та енергомісткості виробництва у розвинених країнах світу, що зумовило зменшення попиту на сировину, змусило країни, які спеціалізуються на її експорті, шукати нові сфери діяльності у межах міжнародного розподілу праці. Росте питома вага хімічної промисловості у міжнародній торгівлі; це пов'язано зі значним розширенням асортименту штучних та синтетичних матеріалів. 1995 року створена Всесвітня торговельна організація {ВТО).
її членами є 145 країн. Функція ВТО - підписання багатосторонніх угод за загальними правилами торгівлі.
Кредитування та інвестування. Кредитування - надання кредиту. Кредит — позики у грошових одиницях чи у вигляді товару на умовах повернення з виплатою процентів. Інвестиції — капіталовкладення. Іноземні інвестиції — довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у промисловість, сільське господарство, транспорт та інші галузі економіки. Найбільшими інвесторами у світі є Японія, США. країни Західної Європи.
Прямі іноземні інвестиції (ПП) порівняно з 1999 р. у 2002 р. знизилися (нідповідно з 800 млрд до 534 млрд лол.). Найбільш сприятливою для ІIII була економіка США. Вони отримали 124 млрддол. та вклали із економіку інших країн 114 млрд дол. Серед інвесторів домінують економічно розвинуті країни: Велика Британія, Франція, Бельгія, Японія, Мусульманські країни інвестували в економіку США та Західної Європи понад 800 млрд дол. Більше половини цих коштів належить Саудівській Аравії.
Серед країн світу щорічно проводиться рейтинг ступеня сприятливості для інвесторі». В ньому враховуються: політична та економічна стабільність, інфляція, рівень безробіття тощо. У першу десятку відповідно входять: Люксембург, Швейцарія, США, ФРН, Нідерланди, Франція, Австрія, Велика Британія, Японія, Фінляндія. Поміж 180 країн Україна займає 129 місце, Росія — 159, Куба — 177.
До найбільших країн-боржників у світі належать: Росія
(157 млрд дол.), Мексика (125), Китай (111), Бразилія (100 млрд дол.).
Зовнішній борг України у 2002 р, дорівнював 10,6 млрд дол., в
тому числі: Росії - 2 млрддол., МВФ - 2,4; СБРР - 1,2; ЄБРР
- 0,07; країнам ЄС — 0,35 млрд дол.
Науково-технічна співпраця може набувати наступних форм:
1. Експорт продукції, шо репрезентує досягнення науково-техніч ного прогресу.
Кооперація країн у створенні нової техніки Й технології з подальшим ЇЇ впровадженням та використанням.
Спорудження за кордоном заводів "під ключ" або експорт комплексного обладнання при виробництві нової техніки.
А. Модернізація об'єктів за участю закордонних партнерів.
Оренда нового обладнання — лізинг.
Технічне навчання персоналу країн — імпортерів технологій.
Обмін передовим технічним досвідом.
Спільні конференції, симпозіуми, публікації, координація та кооперація наукових досліджень.
Технічна допомога при опануванні нових виробництв.
10. Науково-технічна співпраця у галузі навчання та підвищен ня кваліфікації наукових кадрів.
Продаж ліцензій — тобто авторських прав на використання запатентованих винаходів на території країн, де вони захищені патентами. Є ще термін "ноу-хау" (англ. Кпол'-Ьода — знаю як). Обмін ліцензіями став важливим елементом міжнародних економічних відносин: він досягнув 10% світового зовнішньоторговельного оборот^'.
Діє спільна українсько-російсько-казахська програма запуску космічних кораблів, експлуатації космічної станції "Мир" та будівництва пової космічної станції (за допомогою США та інших країн) "Альфа". Утворено спільне українсько-російське підприємство "Кос-мотран" для комерційних запусків космічних супутників.
За програмою 5еа-іліпсп (морський старт), в якій беруть участь Україна, США, Норвегія та Росія з плаваючої платформи "Одіссей"
здійснюються запуски космічних кораблів біля о. Різдва в Океанії за допомогою українських ракетоносіїв "Зеніт".
Спільне підприємництво — порівняно розповсюджена форма зовнішньоекономічної діяльності. В світі є десятки тисяч підприємств зі змішаним капіталом; в Україні зареєстровано понад тисячу. Окрім економічних вигод у вигляді отримання інвестицій або нових технологій, спільне підприємництво пом'якшує й політичні проблеми, бо країна, що вклала капітал в економіку іншої країни, буде зацікавлена у сталості. Сфера діяльності спільних підприємств в Україні — будівництво, туризм, торгівля, посередницькі послуги, промислове виробництво.
Італійська фірма "Фіат" утворила в Кременчуці СП "іуєсо — КрАЗ" а виробництва вантажівок. В Київській області налагоджено збирання МАЗів. В Ірані створюється СП з Росією з виробництва літака ТУ-334. Японська компанія №яю Іуаі Со інвестувала 70 мли дол. в реконструкцію нафтопереробного заводу в Дрогобичі (виробництво бензину "євросунер") і буде брати участь в будівництві нафтопроводу Одеса — Броди.
Експорт та імпорт послуг. До них належать: міжнародний та транзитний транспорт, іноземний туризм, послуги банків та страхових компаній, послуги охорони здоров'я, навчання, торговельно-технічна діяльність тощо. Привідну роль у наданні послуг (80%) відіграють розвинені країни.
Торгівля інженерно-консультацій послугами "інжиніринг" — надання послуг виробничого, комерційного та наукового характеру. Найбільшого розвитку інжиніринг одержав у галузі капітального будівництва. Провідними експортерами цього виду послуг є фірми США, Канади, Великої Британії, Франції, ФРН та Японії. Сюди входить проектування об'єкта, вивчення ринку, установка і випробування обладнання, набір та підготовка кадрів, послуги з реалізації продукції, сприяння в організації реклами, розробка методів утилізації підходів тощо.
Туризм. Розрізняють три види туризму: рекреаційний, науковий та діловий; на перший вид припадає 70%. Основний потік туристів переміщується у межах розвинених країн. Для Іспанії та Австрії туризм - одна з основних експортних галузей, вона дає відповідно 30% та 80% прибутків під експорту. Провідне місце туризм займає в Італії, Франції, Швейцарії, Ізраїлі. В Україні переважає маршрутно-пізнавальний туризм.
Прибутки від туризму в світі в 1999 р. становили понад 100 млрд. дол., чисельність туристів дорівнювала 625 млн чол. Найбільші прибутки отримали: США — 71 млрд. дол.; Франція — 30; Італія — 29,8, Іспанія — 29,7, Велика Британія — 21, ФРІІ — 16,4 млрд. дол.
В Україні у 2001 році туристами були 14,8 млн. громадян країни. До нас приїхало 9,2 млн. іноземних туристів. Прибуток становив
понад 130 млн. дол.
Організація спортивних турнірів та змагань також належить до однієї з форм зовнішньоекономічної діяльності, бо об'єднує зусилля та фінанси багатьох країн-учасниць. Найбільш масштабними є літні та зимові Олімпійські ігри, чемпіонати світу та Європи з хокею, футболу, фігурного катання, шахів, тенісу, велоспорту тощо.
Культурна співпраця передбачає організацію виставок картин або експозицій провідних музеїв світу, музичні та пісенні конкурси, фестивалі, обмін творчими колективами, спільне вивчення культурних та історичних цінностей (стародавні піраміди, розкопки доісторичних поселень), обмін кіно-, відео- та аудіопродукцією.
