Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики

1. Поняття і сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики.

2. Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації регіо­нальної економічної політики.

3. Спеціальні (вільні) економічні зони - один із засобів реалізації регіональної економічної політики.

6.1. Поняття і сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики

Основні поняття механізму реалізації державної регіональної економічної політики полягають в тому, що це є система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію продуктив­них сил. За допомогою цього механізму забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, удосконалюється структура їх господарсь­кого комплексу.

Будь-яка держава впливає на регіональний економічний розвиток за допомогою передбачених законодавством адміністративних та економічних важелів. Пошуки і вибір системи фінансово-економічних, соціальних та організаційних важелів здійснюється залежно від соціально-економічної ситуації в державі та її регіонах. Результати меха­нізму державного впливу на регіональний розвиток великою мірою залежать від дієздатності самої системи управління. Система важелів, яка може бути використана, повинна забезпечити необхідну рівнова­гу між економічною доцільністю та соціальною ефективністю. Еко­номічні важелі повинні врахувати специфіку і особливості кожної галузі регіону. Таким чином, формується досить складна ієрархічна сис­тема узгодження між собою економічних регуляторів впливу на регіо­нальний економічний розвиток.

Основними складовими механізму державної регіональної економічної політики України, які випливають із чинних законодавчо-нормативних документів, виступають:

- прийнята державою відповідна законодавчо-нормативна база;

- державне бюджетно-фінансове регулювання розвитку еконо­міки регіонів;

- прогнозування і програмування розвитку різних форм територіальної організації продуктивних сил (створення спеціальних (вільних) економічних зон, міжрегіональне та прикордонне співробітництво тощо).

Механізм державної регіональної економічної політики базується на законах і законодавчих актах. Він визначає взаємовідносини держави і регіонів та відповідні організаційні структури і системи управління со­ціально економічними процесами. На сучасному етапі економічного роз­витку, в ринкових умовах господарювання, через законодавчу базу дер­жава здійснює політику, спрямовану на підвищення економічної само­стійності територій. Водночас держава координує діяльність місцевих органів влади на основі визначення співвідношень державного і місце­вого бюджетів розвитку інфраструктур них об'єктів місцевого та загаль­нодержавного призначення, формування централізованих і регіональ­них фондів різного цільового призначення.

Механізм як інструмент державної регіональної економічної політи­ки поєднує в собі систему методів прямого і опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси. За своїм характером ця система ме­тодів має бути заохочувальною та обмежувальною, активною та па­сивною. Таке їх комплексне поєднання дає змогу забезпечити високу результативність державного впливу на процеси, що протікають на ре­гіональному рівні. Широко використовуються такі методи прямого еко­номічного регулювання, як цільове фінансування, конкретна пряма фінансова допомога, надання субсидій та субвенцій тощо. Для опосе­редкованого економічного регулювання використовують важелі подат­кової, кредитно-грошової, амортизаційної, зовнішньоекономічної по­літики.

Державні органи управління можуть впливати на регіональний соціально-економічний розвиток через такі заходи протекціонізму:

- надання податкових пільг для розвитку науковомістких вироб­ництв;

- створення акціонерних товариств для завершення раніше роз­початого будівництва;

- надання регіонам інвестиційних премій за спорудження об'єктів, що дозволяють покращити структуру економіки регіону;

- працевлаштування вивільнених працівників та їх перекваліфі­кація;

- поліпшення екологічної ситуації навколишнього середовища тощо.

Дуже важливим і принциповим питанням є формування системи бюджетного регулювання та розширення бюджетної автономії тери­торій. Сьогодні, в основному, більше 80 % надходження коштів до бюд­жету централізується. З метою розширення прав місцевого самовря­дування доцільно, щоб 75-80 % місцевого бюджету формувалося на місці. Це сприятиме зацікавленості місцевих органів самоврядування більш активно впливати на економічний розвиток регіону, разом з тим підвищиться відповідальність щодо фінансового самозабезпечення. Ступінь державного втручання в господарські процеси вимірюється показниками питомої ваги державних прибутків і видатків у внутріш­ньому валовому продукті. Їх висока питома вага підтверджує силь­ний вплив держави на економіку. У зв'язку з цим потрібно провести наукові дослідження щодо встановлення науково обґрунтованих нор­мативів відрахувань до місцевих бюджетів з перспективою переводу їх на самофінансування.

Важливим елементом державної регіональної економічної політи­ки є розроблення стратегічних довгострокових, середньострокових прогнозів соціально-економічного розвитку регіонів та державних ре­гіональних програм з метою досягнення планомірності у розвитку про­дуктивних сил, узгодження інтересів, галузей і територій.

Для виготовлення конкурентоспроможної продукції важливу роль треба відвести економічному стимулюванню, наданню відповідних пільг при виготовленні нових видів продукції і розміщенні нових ви­робництв, оперативно реагувати на зміну ринкової кон'юнктури. Це, в першу чергу, стосується розвитку малого та середнього підприєм­ництва, оскільки малий бізнес може ефективно вирішувати пробле­му забезпечення незайнятого населення робочими місцями. Для цьо­го потрібно сприяти формуванню регіональних центрів малого і се­реднього бізнесу, створенню різних тилів спеціальних (вільних) еко­номічних зон, центрів активної науково-дослідної і технічної діяльності.

Як уже відомо, у зв'язку із форс-мажорними ситуаціями та історич­ними факторами окремі регіони є депресивними в економічному роз­витку. Тому необхідно на це звернути особливу увагу, в першу чергу - передбачити збільшення фінансових коштів та матеріальних ресурсів для їх розвитку. Державна фінансова підтримка повинна бути спря­мована на:

• стимулювання розвитку територій депресивних регіонів, відновлення їх економічного потенціалу;

• активізацію соціальної мобільності населення з залученням його до суспільно-корисної праці і підвищення рівня життя;

• створення економічних та інституційних умов для заохочення загального розвитку території регіонів.

Основними напрямами вдосконалення механізму посилення ролі державної регіональної економічної політики повинні бути такі:

• розроблення новітньої сучасної стратегії державної регіональ­ної економічної політики, яка б сприяла прискоренню економічних пе­ретворень в державі, забезпечила успішне входження суб'єктів гос­подарювання в систему ринкової економіки;

• в зв’язку з посиленням в світовій практиці процесів глобалізації та регіоналізації економіки необхідно визначити нові перспективні напрями державної регіональної економічної політики, спрямованої на загальне піднесення економічного розвитку і виробництва конку­рентоспроможної продукції на світовому ринку;

• формування ефективного регіонального господарського меха­нізму управління з широким використанням сучасної системи про­грамно-цільових методів.

Найважливішими економічними регуляторами з боку держави є такі чинники:

- грошово-фінансові (норма обов'язкових резервів, ставка міжбанківського кредиту, операції національного банку з державни­ми облігаціями на ринку цінних паперів);

- податкові фактори (види і ставки податків, об'єкти оподат­кування, пільги);

- цінова політика як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку;

- норми амортизаційних відрахувань, прискорена амортизація;

- квоти і ліцензії;

- зовнішньоторговельні та митні регулятори;

- дотації і субсидії для економічного розвитку, господарювання ринкових умовах;

- державне і регіональне замовлення (стимулювання поставок продукції і надання послуг для державних потреб).

Не менш важливими є адміністративні методи регулювання у сферах діяльності, які відображають національні інтереси держави, зокрема:

- використання національного багатства, у тому числі природ­них ресурсів;

- геополітичні та екологічні проблеми регіонів;

- соціальний захист населення з низьким прожитковим мінімумом.

До основних адміністративно-правових регуляторів з боку держа­ви належать:

- безпосередній прямий контроль за монопольними ринками;

- заходи превентивного характеру;

- розроблення стандартів і контроль за їх виконанням;

- визначення соціальних стандартів якості життя;

- захист національних інтересів.

В нинішніх ринкових умовах господарювання важливого значення набуває удосконалення системи територіальної організації влади і місцевого самоврядування на таких засадах:

• створення прозорої системи адміністративно-правових та фінансово-економічних взаємовідносин між владними структурами на національному, регіональному і місцевому рівнях;

• посилення державного контролю за фінансовою дисципліною місцевих органів виконавчої влади;

• налагодження партнерських стосунків та чіткого розмежу­вання повноважень між органами виконавчої влади і місцевого само­врядування щодо надання послуг населенню;

• формування дієздатних територіальних громад з відповідним ресурсним забезпеченням.