1.2. Визначення предмету дисципліни.

Регіональна економіка є новою галуззю в складі економічних наук. Її формування, становлення та використання має важливе значення для України в умовах ринкових перетворень, коли роль регіонів у піднесен­ні економіки країни значно зросте. Незважаючи на наявність певним напрацювань в цій науковій га­лузі в сучасних умовах переходу економіки України до нових економіч­них відносин у суспільстві, формування ринкового середовища виникає необхідність в уточненні поглядів на склад, зміст науки. Її зв'язків з іншими галузями знань, використання положень науки для приско­рення ринкових перетворень, піднесення ролі регіонів у стабілізації економіки України.

Предмет курсу — просторова організація продуктивних сил, вивчення якої здійснюється на різних рівнях (населений пункт, адміністративний район, область, економічний район тощо). Елементи просторової організації продуктивних сил (природні ресурси, людський і трудоресурсний потенціал, галузеві і міжгалузеві комплекси, наявна територіальна інфраструктура, регіональні системи господарювання) є об'єктами вивчення науки розміщення продуктивних сил регіональної економіки. У зв'язку із вступом суспільства у фазу постіндустріального розвитку, спектр і склад продуктивних сил неухильно розширюються. Сьогодні до продуктивних сил зараховують: науку, інноваційні процеси, методи прогресивної організації праці, обширну інформацію та багато інших елементів. Однак і сьогодні, і в майбутньому головною продуктивною силою залишається людина, яка створює матеріальні блага і споживає їх.

Предметом науки про регіональну економіку є виявлення законів, закономірностей та визначення принципів і факторів територіаль­ної організації компонентів продуктивних сил, їх сучасне і перспективне розміщення, а також визначення шляхів і засобів ефективної організації економічної діяльності суб'єктів господарювання на території регіону.

Об'єктом вивчення даної науки виступають усі елементи просторової організації продуктивних сил регіонів — природо- і трудоресурсний потенціал, галузеві і міжгалузеві комплекси, територіальні форми організації продуктивних сил та системи господарювання, соціальна інфраструктура тощо. Таким чи­ном, загалом об'єктом вивчення науки про розміщення про­дуктивних сил та економіку районів є продуктивні сили в кон­кретно-регіональному середовищі функціонування.

Продуктивні сили — це сукупність людських, ма­теріальних та інших силових елементів, суттєвою влас­тивістю яких є створююча дія (діяльність). Сили, що бе­руть участь у створенні засобів і умов існування людини, забезпечують розвиток самої людини та середовища її проживання і є продуктивними. (Д.В. Клиновий, Т.В. Пепа)

Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток.(В.В. Ковалевський)

Соціально-економічні відносини на території певного регіону характеризуються надзвичайною складністю, формуються врахуванням особливостей того чи іншого регіону. Його географічного розташуван­ня, природних багатств, економічного потенціалу, розвитку продуктив­них сил тощо.

Таке висвітлення предмету регіональної економіки дещо ширше, порівняно із існуючим в науковій літературі, де регіональна економіка розглядається як наукове направлення в економічній науці, яке ставить за мету розробку теоретичних основ раціонального розміщення під­приємств та галузей, формування території збуту продукції, створення належних умов для розвитку урбанізованих територій. Складовими частинами регіональної економіки як науки потрібно вважати:

• визначення складу та змісту окремих складових частин соціально-економічних характеристик району;

• обґрунтування напрямів використання трудових, матеріальних, енергетичних, земельних, водних, лісових ресурсів та природних копалин;

• обґрунтування розвитку окремих галузей економіки: промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку;

• обґрунтування шляхів покращення соціального стану населення регіону, працевлаштування людей, забезпечення людей товарами та послугами, охорони їх здоров'я, надання можливостей для набуття освіти, розвитку культури;

• обґрунтування заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища;

• формування систем регіонального управління, визначення складу і функції органів управління;

• використання методів прямого та непрямого впливу на розвиток регіональних соціально-економічних процесів;

• формування бюджету регіону — фінансової основи органів регіонального управління, оцінка ефективності діяльності цих органів.

В процесі трансформації виробничої сфери в суспільстві розвитку ринкових відносин змінюються погляди на територіальну організацію виробництва, на процеси концентрації, спеціалізації та кооперування у виробничої сфері. Визначення цих форм територіальної організації виробництва тривалим часом базувалося на планово-директивних прин­ципах планування виробництва на регіональному рівні, не враховувалась реальна наявність ринку збуту продукції, відсутність ринкових важелів впливу на виробництво. Визначення ефективності концентра­ції базувалося на твердженні, що з концентрацією виробництва змен­шується собівартість продукції, збільшується продуктивність праці.

В нових умовах господарювання ці підходи та показники оцінки ефективності концентрації виробництва принципово змінюються.

Аналогічно змінюються погляди на спеціалізацію та кооперуван­ня. З врахуванням наявності природних ресурсів на регіональному рін­ні, значних трудових резервів, розвинутого ринку реалізації продукції стає економічно обґрунтованим подальший розвиток багато профіль­ного підприємництва, взаємодія між собою багато профільних вироб­ничим структур, мобільних за характером виробництва та реалізації продукції. У зв'язку із цим необхідні нові підходи до обґрунтування раціональних міжрегіональних зв'язків.

Без зміни поглядів на концентрацію, спеціалізацію та кооперуван­ня неможливо активно влипнути на розвиток підприємництва, на залу­чення усього працездатного населення до практичної діяльності.

Змінюються підходи до формування регіональної соціальної полі­тики. Регіональна політика в галузі соціальною захисту людей має бути більш активною, спрямовуватися на максимальне використання внутрішніх резервів, на раціональне використання трудового потенціа­лу, на створення належних житлових, побутових умов для життя лю­дей, забезпечення прав громадян на працю, особливо молоді, на освіту, охорону здоров'я, культуру, соціальний захист людей. На перший план виходить вирішення проблем молоді та літніх людей.

Виходячи із регіональних інтересів важливе значений має обґрунтування складу і змісту економічних (непрямих) методів впливу на розвиток регіональної економіки: формування державної цінової, фінансової, кредитної, банківської, податкової політики з врахуванням інтересів регіонів, нових підходів до організації та оплати праці, використання трудового потенціалу.

У регіональній економіці для розміщення продуктивних сил най­важливішим є економічна ефективність виробництва та забезпечен­ня споживача якісними продуктами і товарами. Наука про розміщен­ня продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробницт­ва, її структуру, загальні закономірності розташування продуктивних сил, їхній конкурентний прояв у галузевому і територіальному аспек­тах на регіональному і міжрегіональному рівні. Її головним завданням є раціональний розвиток і досягнення більш високої продуктивності суспільної праці шляхом залучення до трудової діяльності наявних джерел трудових ресурсів, які можна використати в соціально-економічному розвитку.

Тільки внаслідок регулювання розвитку території, розміщення продуктивних сил дає можливість втілити в практику господарського будівництва наукову ідею про зближення рівнів економічного і соціаль­ного розвитку, поліпшити територіальну організацію продуктивних сил. Це дозволяє комплексно розвивати економічні регіони, залучати у виробництво наявні мінерально-сировинні, паливно-енергетичні, водні, лісові ресурси, забезпечувати раціональну зайнятість трудових ресурсів у всіх регіонах.

Наука про розміщення продуктивних сил взаємодіє з широким ко­лом інших наук. Вона належить до економічних наук, в основу яких по­кладені результати наукових досліджень природничих, географічних, геологічних і технічних наук. Результати досліджень останніх безпосе­редньо впливають на характер розміщення промислових об'єктів, сільськогосподарського виробництва, транспорту тощо. Разом з тим, розвиток науки про розміщення продуктивних сил ґрунтується на еко­номічних законах і категоріях, які вивчає і визначає економічна теорія. Вона широко використовує результати наукових досліджень галузевих економік: фінансів, економіки праці, економіки природокористування, історії народного господарства, економічної статистики, економічної кібернетики, економічної і соціальної географії, картографії тощо.

Вище наведені дисципліни в основному забезпечують науку про розміщення продуктивних сил. В першу чергу - інформацією, метода­ми досліджень, показниками, які характеризують параметри економі­чного процесу В свою чергу розміщення продуктивних сил збагачує інші економічні науки власними категоріями, інформацією про регіо­нальні економічні характеристики. Наука і практика розміщення про­дуктивних сил мають першочергове значення для територіального пла­нування і формування цільових галузевих і територіальних комплекс­них програм.