Лекція 10. (2 год.)

Тема 10. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем.

1. Методологічні основи і сутність регіональної економіки.

2. Основні передумови регіонального економічного розвит­ку.

3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу.

4. Проблеми і напрямки соціально-економічного розвитку регіонів.

1. Методологічні основи і сутність регіональної економіки.

Ринкові процеси і сучасний розвиток національної економіки ха­рактеризується формуванням регіональних господарських систем та посиленням децентралізації соціально-економічної діяльності. Сутність регіональної економіки полягає у зростанні самоуправління розвитком регіонів, все більшому зосередженні в них адміністра­тивних повноважень і господарської самостійності. В регіонах без­посередньо реалізується соціально-економічна політика держави, в них здійснюється сучасна і майбутня стратегія національного роз­витку, яка ґрунтується на наявних соціальних, економічних, еколо­гічних та інших особливостях конкретних територій.

Щоб глибоко оволодіти знаннями з питань регіональної економі­ки, потрібно визначити ступінь базового поняття "регіональна еко­номіка", виявити і визначити її місце в системі економічних наук, тобто розкрити вихідні її методологічні положення.

Протягом тривалого часу питання економічного розвитку регіонів привертає увагу багатьох науковців-дослідників, державних діячів, виробників-практиків. Для будь-якого господарюючого суб'єкта цілком зрозумілим і доцільним є максимально повне врахування особ­ливостей тієї місцевості, де передбачається організація економічної діяльності. Як правило, вихідною умовою цієї діяльності є відповідні переваги регіону порівняно з іншими. Такими перевагами можуть бути певні види природних мінерально-сировинних, соціальних (особливо робочої сили), виробничих та інших видів ресурсів, економіко-географічне положення щодо районів сировини, енергії, ринків збуту готової продукції. У сукупності вони дозволяють госпо­дарюючому суб'єкту зменшувати витрати на виробництво, мати ста­більний ринок споживання своєї продукції, отримувати постійний дохід. Взаємодія всіх господарюючих суб'єктів на певній території повинна створювати передумови формування на ній специфічного господарського комплексу і його самовизначення в загальній еко­номічній системі.

Регіональна економічна система має досить складний механізм са­мовідтворення, в основі якого лежить сукупність регіональних пере­ваг. Джерелами, які живлять цю систему, є як місцеві, так і залучені ззовні ресурси. Результати господарської діяльності, тобто готовий продукт цієї системи, може споживатися на місці його виробництва або вивозитись за межі регіональної економічної системи, формуючи сектори його збуту. Отже, господарство на певній території набу­ває форм складної регіональної економічної системи з сукупністю взаємозумовлених зв'язків і процесів. На характері цих процесів по­значається дія різноманітних чинників економічного розвитку, яка утворює систему економічних, соціальних, організаційних, правових, інформаційних та інших впливів.

Оскільки значна роль в економічному розвитку відведена людсько­му чиннику, виробнича діяльність, усі процеси суспільної життєдіяль­ності людини характеризуються взаємодією з навколишнім природ­ним середовищем. Тому економічна діяльність у регіоні значною мірою залежить і від особливостей цього середовища. Залежно від просторо­вих відмінностей умов і ресурсів формуються регіони зі специфічни­ми особливостями господарських комплексів, які і складають регіо­нальну (просторову) економіку.

Таким чином, регіональна економіка - це просторова організація господарства як сукупність територіальних економічних систем. Ре­гіональна економіка будь-якої території характеризує просторову її побудову - територіальні пропозиції і форми територіальної органі­зації.

Територіальні пропорції при цьому відображають особливості кон­центрації виробництва продукції, підприємств, населення тощо, тобто територіальні відносини щодо їх розширення, які склалися в резуль­таті дії територіального поділу праці. Об'єктивними передумовами регіональної економіки є територіальні відмінності природно-ресур­сного потенціалу, виробничого і соціального потенціалів, а також економічних, адміністративних та інших чинників, систем економічних зв'язків, розселення населення тощо.

Для розуміння особливостей формування регіональної економіки необхідно розкрити і сутність такого поняття як «регіони» та визна­чити структуру просторових елементів регіональної економіки. Ба­гатозначність латинського слова regio - територія, місцевість, область, район - привносить певні відмінності у визначення змісту цієї категорії у східноєвропейських дослідників, які розрізняють сутність району та регіону. В американських та західноєвропейських вчених будь-яка територія, що має певні відмінності від інших, вважається регіо­ном. В останній період термін «регіон» набуває всебічного застосу­вання у вітчизняних дослідників і практиків. Вони вважають, що регіон - це будь-яка територія, що має певні ознакові відмінності від іншої. Цими ознаками можуть бути певні, цілком визначені риси чи властивості, які є специфічними для даної території. Ці ознаки мо­жуть включати показники інтенсивності, територіальних пропорцій тощо.

Для регіональної економіки таке розуміння сутності регіону є до­сить продуктивним, бо воно дає змогу розглядати територію як су­купність різноманітних регіонів зі своєрідним характером протікан­ня економічних процесів. Це можуть бути процеси, які стосуються лише гірських або степових регіонів України чи старопромислових або депресивних тощо.

Дослідники і практики приділяють значну увагу вивченню регі­онів, їх ресурсних багатств і можливостей використання, формуван­ня господарських комплексів, економічному і соціальному розвитку регіонів тощо. Наукове дослідження проблем регіональної економі­ки на території України набули широкого розмаху в другій половині XX ст., коли практичні питання управління соціально-економічним розвитком регіонів вийшли на найвищий державний рівень. Наукові дослідження з питань комплексного соціально-економічного розвитку регіонів були зосереджені в основному у Раді з вивчення продуктив­них сил України Національної Академії Наук України. Наукові роз­робки знаходили свою реалізацію насамперед у схемах розвитку і розміщення продуктивних сил, які охоплювали як Україну в цілому, так і всі її області та економічні райони. Вони давали найбільш по­вне уявлення про регіональні особливості економічного і соціально­го розвитку України, в них були розкриті проблеми, які можуть ви­никнути у майбутньому, та окреслені шляхи їх вирішення. Схеми стали практичним документом для розв'язання галузевих та регіо­нальних проблем розвитку.

Сучасний підхід характеризується подальшим розвитком науко­вих досліджень з проблем регіональної економіки. В цьому напрям­ку велику науково-дослідну роботу проводив інститут регіональних досліджень у м. Львові під керівництвом директора цього інституту Долішнього М., академіка НАН України, проф., доктора економіч­них наук. Інститутом розроблено значну кількість програм з комп­лексного розвитку економічних районів (Карпати, Поділля, Донбас, Крим тощо). Інститутом видається журнал «Регіональна економіка», побачила світ низка цікавих видань, в тому числі: «Розміщення про­дуктивних сил і регіональна економіка» - автори Долішній М., Стадницький Ю., Загородній А., Товкан О.; «Регіональна політика на ру­бежі ХХ-ХХІ століть» - автор Долішній М.

Важливе місце в розширенні знань про регіональну економіку на­лежить визначенню її територіальної структури. Вирізнення терито­ріальних одиниць є одним з важливих напрямів регіональної території. Найбільш поширеними регіонами, які охоплюють економічну діяльність, соціальні процеси та управління, є адміністративно-тери­торіальні одиниці автономної республіки, областей, районів, міст, се­лищ міського типу та сіл. Цей поділ території України на регіони про­ведено відповідно до поставлених цілей адміністративного управлін­ня. У межах кожного виділеного адміністративного регіону вирішу­ються насамперед різноманітні економічні питання, тому цей поділ заслуговує уваги при вивченні питання регіональної економіки.

Другою важливою групою територіальних частин (таксонів) в Ук­раїні є інтегральні економічні райони. В Україні їх виділено 8 (деякі науковці подають 5-7, 9-11). Вони виділені на основі особливостей економічного розвитку різних частин території України і є об'єкта­ми економічного аналізу, прогнозування і, певною мірою, державно­го регулювання. Їх роль в перспективі буде зростати і може стати на­уковою базою вдосконалення адміністративно-територіального уст­рою України.

Третьою групою територіальних таксонів можуть бути регіони різних типів, які виникли в останній період. Серед них такі, як «Буг» та «Карпатський», регіони, прикордонні з Російською Федерацією, які активно залучаються до процесу формування економічних транс­національних відносин. Крім цього, виділяються регіони, які мають статус вільних (спеціальних) економічних зон.

Серед просторових форм організації господарства існують різні типи територіально-виробничих комплексів, які практично є терито­ріально-виробничими частинами господарства країни. До них нале­жать такі таксонічні одиниці, як промисловий пункт, промисловий центр, промисловий вузол, агломерація, спеціалізований район, про­мислова зона. Найпростішим об'єктом виробничо-територіального поділу території є промисловий пункт, який формується на базі пев­ного виробництва і розташованого біля нього поселення. Так сфор­мувались промислові пункти-поселення. Це є характерним для регі­онів, де розміщені шахти. Біля шахти формується поселення людей, які на ній працюють, - так виникли шахтарські поселення.

Більш складними просторовими формами організації господарства є промисловий центр і промисловий вузол. Якщо в промисловому центрі поєднується декілька промислових підприємств однієї або різних галузей, то до промислового вузла можуть входити десятки підприємств з кількома населеними пунктами зі спільними об'єкта­ми інфраструктури. Їх компактне розміщення на невеликій території утворює територіально-виробничий комплекс як специфічну регіо­нальну економічну частину господарства. Ще більшими за терито­рією і потужнішими за виробничим потенціалом, а також складні­шими за композицією є такі територіально-виробничі утворення, як промислова агломерація і промисловий район, до складу яких вхо­дять територіально-виробничі комплекси нижнього рангу. Ці тери­торіальні форми організації промислового виробництва є результа­том високої територіальної концентрації господарства і населення, виробничих і невиробничих видів діяльності та різноманітних функцій.

Наявність різних типів територіально-виробничих комплексів веде до формування просторової структури господарства. За особливостями територіальної концентрації виробництва формуються агломе­раційні райони, які характерні для Донбасу, Придніпров'я. Регіони з порівняно рівномірним розміщенням промислових вузлів як ядер ре­гіонального розвитку характерні для Північного Сходу, Поділля. Для Полісся характерні регіони розрідженого розміщення центрів як ядер локального розвитку територій.

Як бачимо, на території України сформувалась складна система по­будови регіональної економіки, яка характеризується як просторово-горизонтальними відносинами, так і просторово-вертикальною супід­рядністю, яка притаманна адміністративно-територіальним таксонам. Регіональна економіка формується під дією раціонального розмі­щення продуктивних сил і це є спільним для тих наукових дисциплін, які сьогодні включені в єдину програму.

Проте регіональна економіка має і відмінність, яка полягає в тому, що вона розглядає предмет дослідження як постійно відтворювальну систему. Для цієї системи характерним є своєрідний характер ре­гіональних виробничих відносин, які охоплюють взаємодію з місце­вими природними умовами і ресурсами, розселенням населення і формуванням регіонального соціуму, відносини між суб'єктами госпо­дарювання на даній території.

Регіональна економіка має тісні зв'язки з загально методологіч­ними дисциплінами - політичною економією і економічною теорією. Оскільки регіональна економіка являє собою комплексну економіч­ну дисципліну, та закони і закономірності розвитку економічних про­цесів стосуються і конкретних регіональних економічних умов. Пев­ною мірою вона використовує і основні економічні категорії.