1.3. Зв'язок з економічною теорією, статистикою, галузевими економічними та іншими дисциплінами. Методи і методологічні основи курсу «Регіональна економіка».

Регіональна економіка і її продуктивні сили тісно пов'язані з економічною теорією. В основу теорії розміщення продуктивних сил покладено загальні економічні закони. В умовах ринкової економіки, як правило, розміщення продуктивних сил здійснюється відповідно до тих законів, виходячи з яких досягається оптимальний економічний та соціальний ефект при мінімальних витратах.

Поряд з економічною теорією теорія розміщення продуктивних сил вимагає всебічного врахування інтересів як суспільства в цілому, так і його членів, зокрема збереження навколишнього середовища і природ­них ресурсів. Теорія і практика розміщення продуктивних сил в умовах ринку набуває дедалі більшого значення. Аналіз сучасного стану розмі­щення продуктивних сил України дає підстави говорити про необхідність його удосконалення. Це повинне вирішуватися виходячи із стратегії і тактики розміщення продуктивних сил в межах суверенної незалежної держави на основі науково обґрунтованої концепції, яку потрібно прийняти при розробці комплексної програми розвитку на­родного господарства країни. Завдання наукових досліджень  всебічно обґрунтувати необхідність збалансування розміщення продуктивних сил, що сприятиме досягненню економічної незалежності країни, зростанню добробуту населення, зміцненню могутності України. Основні напрями економічного аналізу, пропорцій і закономірнос­тей відтворення виробництва, динаміки і факторів його зростання по­дані в визначеній системі показників економічної статистики. Сучасна соціально-економічна статистика є багатогалузевою наукою, яка охоп­лює всі народногосподарські, галузеві і територіальні аспекти практич­ної діяльності органів державної статистики. Вона входить в систему суспільних наук, які викладають у вищих навчальних закладах.

В цілому статистика як суспільна наука включає: загальну теорію статис­тики, економічну і соціальну статистику, статистику населення та галузеву статистику.

На основі зведених статистичних даних аналізують і оцінюють: показники рівня, структури, динаміки і ефективного розвитку еконо­міки, її збалансованості і пропорційності з метою виявлення можли­востей і резервів стратегічних напрямків розвитку галузей народного господарства (в першу чергу пріоритетних як для країни в цілому, так і для певної території, регіону).

Навчальна дисципліна «Регіональна економіка» тісно пов'язана з усіма іншими галузевими економічними науками. Будь-яка галузева економіка базується і в цілому, і окремо на наявності галузевих про­дуктивних сил, їх розміщенні, тобто на їх територіальних організаціях.

Наявність продуктивних сил та їх ресурсів визначає можливий рівень розвитку тієї чи іншої галузі, шляхи вирішення цієї проблеми для держави, певної території, регіонів.

Метод (від грец. - шлях дослідження або пізнання, теорія пізнання) - це засіб побудови і обґрунтування систем суспільних знань, сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності.

Метод курсу побудований на матеріалістичній діалектиці. Він є матеріалістичною основою, на якій базуються продуктивні сили країни, регіону. Діалектика як метод – це реальна логіка змістовного творчого мислення, яке відображає об'єктивну діалектику самої дійсності. Матеріалістична діалектика відображає дійсність, практично життєвий досвід, який базується на реальній основі, певному відрізку часу історичного процесу, історичні факти є основою всякої науки, джере­лом її існування і розвитку. Сукупність наукових дослідів в розвитку і розміщені продуктивних сил становить систему комплексного підхо­ду до її вивчення, оцінки і перспективного розвитку. Сучасне госпо­дарство характеризується тим, що його об'єкти функціонують не ізо­льовано, а є елементами системи розміщення продуктивних сил.

Системний підхід - це напрям методології спеціально-наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження об'єктів як відповідних систем. Системний підхід сприяє адекватній постановці проблем в конкретних науках і відпрацюванню ефективної стратегії їх вивчення. Методологічна специфіка системного підходу визначається тим, що вона орієнтує дослідження на розкриття об'єктів в цілому, виявлення багатосторонніх їх зв'язків і приведення їх в єдину обґрунтовану теоре­тично-практичну систему.

Завдання системного підходу до розвитку продуктивних сил поля­гає в тому, що послідовно вивчають і визначають всі основні фактори розвитку території і можливої її перспективи. Системний підхід не існує у вигляді строгої методологічної концепції. Він виконує свої евристичні функції, залишаючись не дуже пов'язаним з сукупністю пізнавальних принципів, основна ідея яких зорієнтована на конкретні дослідження. Ця орієнтація здійснюється таким чином: по-перше, змістовні принци­пи системного підходу дозволяють зафіксувати недоліки старих тради­ційних предметів вивчення з метою орієнтації в вирішенні нових зав­дань; по-друге, поняття і принципи системного підходу ефективно до­помагають будувати нові предмети вивчення, задаючи структурні і ти­пологічні характеристики цим предметам.

У наукових дослідженнях територіальної організації народного господарства використовують широкий спектр методів, серед яких провідним є системний аналіз. З його допомогою можна порівнювати річні варіанти розв’язання проблем удосконалення розміщення вироб­ництва і вибрати для практичного використання кращі з погляду інтересів регіонів і держави в цілому. Для обґрунтування розміщення продуктивних сил у проектних роз­робках науковці і спеціалісти використовують цілу систему спеціаль­них найбільш поширених економічних методів. Методи науки  це способи пізнання дійсності і послідовний планомірний шлях встанов­лення істини. Сукупність методів, що застосовуються у проведенні наукових досліджень, називається методологією.

Ґрунтуючись на принципах і закономірностях матеріалістичної діалектики (закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, закон єдності і боротьби протилежностей, закон заперечення тощо), вчені розглядають народне господарство як систему, що складається із підси­стем їх розвитку і перспективи.

До цієї системи методів належить: аналітичний і порівняльний ме­тод, балансовий метод, статистичний метод, нормативний, карто­графічний, експедиційний, економіко-математичного моделювання та інші методи, які будуть висвітлені в окремому розділі.

Методологія розробки теоретичних і прикладних завдань щодо роз­витку економіки регіонів і розміщення продуктивних сил передбачає певну послідовність проведення досліджень і охоплює такі етапи:

програмний, що передбачає обґрунтування програми виконан­ня певного завдання чи проекту - його мети, очікуваних результатів, виконавців, складання кошторису, джерел фінансування тощо;

інформаційний - збирання та обробка відповідної інформації, складання паспортів досліджуваних об’єктів;

аналітичний - проведення аналізу одержаної інформації, її систематизація та інтерпретація з метою отримання наукових і прак­тичних результатів;

модельний, який включає розроблення системи моделей про­гнозування і планування для різних рівнів управління;

алгоритмічний - визначення чіткого порядку вироблення конкретних рішень щодо розміщення відповідних продуктивних сил у взаємозв’язку з існуючим територіальним економічним потенціалом;

концептуально-конструкторський - розроблення концепції, про­ектів, програм, опрацювання прикладних рішень, одержання пошукового результату.

Розвиток науки про розміщення продуктивних сил і регіональної економіки, її становлення в Україні відбувся під керівництвом акаде­міка В. Вернадського. У центрі уваги вчених були проблеми впливу природних умов і ресурсів на економічний розвиток, обґрунтування доцільності залучення нових ресурсів у господарський обіг, проблеми спеціалізації і комплексного розвитку території, економічного району­вання.

Сучасні науковці працюють над вдосконаленням методологічних ос­нов регіоналізації економіки і розміщення продуктивних сил, спираю­чись на досягнення попередніх поколінь науковців-дослідників. Ваго­мий внесок у теорію регіоналізації економіки і розміщення продуктив­них сил зробили вчені: О. Алімов, П. Ващенко, К. Воблий, О. Діброва, С. Дорогунцов, М. Долішній, Б. Данилишин, Ф. Заставний, М. Пала­марчук, М. Пістун. Ю. Пітюренко, В. Поповим, О. Шаблій, Я. Жупанський, М. Чумаченко, В. Симоненко, Я. Фащевиця, Я. Степаненко та ін.

В умовах обмеженості ресурсної бази економічного зростання ве­деться активний пошук найбільш прийнятних форм організації вироб­ництва і розвитку соціальної сфери. В основу сучасної теорії регіоналі­зації економічної політики покладена модель забезпечення сталого її розвитку. Концепція сталості передбачає досягнення збалансування еко­номічної, соціальної та екологічної складових регіональної господарсь­кої системи. Вона має передбачити:

• ефективне відтворення ресурсної бази виробництва та природокористування;

• раціональне використання трудового, виробничого і соціально­го потенціалів;

• здійснення структуризації господарських комплексів відповідно до нових умов соціально-економічного розвитку території;

• формування ефективної моделі ринкового господарювання, здат­ної до підвищення конкурентоспроможності національних товаро­виробників.

Для вирішення цих завдань необхідно подолати наслідки соціаль­но-економічної кризи, остаточно адаптувати народногосподарський комплекс до ринкових умов. Таким чином, можна сказати, що вирі­шення завдань прикладного напрямку безпосередньо залежить від сформованості методологічних засад.

Під методологією наукою дослідження розуміють систему підходів, принципів, показників, методів дослідження соціально-еконо­мічних процесів, обґрунтування оптимальних рішень.

До основних принципів регіональних досліджень належать:

• принцип еволюційного розвитку;

• принцип науковості, оптимальності;

• принцип соціальної спрямованості;

• принцип підвищення ефективності регіональних рішень;

• принцип пропорційності та збалансованості,

• принцип пріоритетності.

Принцип еволюційною розвитку передбачає врахування того, що соціально-економічні процеси розвитку на регіональному рівні не здійснюється раптово, негайно.

Принцип науковості, оптимальності передбачає використання еко­номічних законів розвитку суспільства в обґрунтуваннях регіональних соціально-економічних рішень.

Принцип соціальної спрямованості означає, що у забезпеченні со­ціально-економічного розвитку необхідно враховувати інтереси людей, різних верств населення, забезпечувати соціальні потреби.

Принцип підвищення ефективності виробництва на регіональ­ному рівні передбачає впровадження на підприємствах усіх галузей регіональної економіки заходів, спрямованих на економію усіх видів витрат, пов'язаних із виготовленням продукції.

Принцип реалізується через різноманітні форми раціонально­го використання та збереження трудових, матеріальних, природних ресурсів.

Принцип пропорційності та збалансованості реалізується н рин­кових умовах в результаті досягнення рівноваги між попитом га пропо­зицією на певний вид продукції, послуг, виконання робіт, забезпечення раціональних співвідношень між мінімально необхідними потребами і наявними ресурсами.

Принцип пріоритетності визначає необхідність вибору пріоритет­них напрямів діяльності в реалізації завдань соціально-економічного розвитку регіону, невідкладність виконання першочергових завдань.

Показник — конкретне значення кількісних або якісних парамет­рів явища чи процесу, що відбувається в умовах конкретного місця протягом визначеного часу. У загальному вигляді всі показники поді­ляються на три категорії в залежності від того, які функціональні особ­ливості регіональних процесів вони відображають. Це:

• економічні, що відображають продуктивність та економічну ефек­тивність діяльності;

• соціальні  рівень соціального розвитку та демографічну си­туацію;

• екологічні  стан та використання навколишнього природного середовища.

Існує значна кількість показників, які використовуються для ха­рактеристики регіонального розвитку.

На рівні макрорегіонального дослідження рекомендується засто­совувати обмежену їх кількість, але таких, які у достатній мірі відобра­жають хід пронесу соціально-економічного розвитку в динаміці.

Для дослідження соціально-економічних проблем на регіональ­ному рівні використовують такі методи: системний, діалектичний, нормативний, балансовий, програмно-цільовий метод комплексною соціально-економічного аналізу, економіко-математичні методи.

Системний метод. Поняття «система» визначається як впоряд­кована сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих підсистем та елементів, що утворюють єдине ціле. Система являє собою одне із основних понять кібернетики  науки про управління складни­ми динамічними системами До системи належить будь-яке ціле, що складається із пов'язаних між собою окремих елементів.

Системний метод дозволяє розглядати регіон вигляді надзви­чайно складної соціально-економічної системи, умовно окреслити цю систему, визначити склад системи з великої кількості елементів, вия­вити та спрямувати функціонування системи.

Діалектичний метод дослідження регіону як системи передбачає використання діалектичної теорії та методу вивчення явищ у суспіль­стві від розвитку, базується на загальних законах розвитку. Цей метод дозволяє дослідити динаміку соціально-економічних процесів, оціни­ти їх перспективу.

Нормативний метод оснований на використанні в управлінні регіональними економічними та соціальними процесами прогресивних норм і нормативів, які відображають досягнення науково-технічного прогресу, завдання стосовно розвитку окремих галузей економіки на регіональному рівні, що мають важливе значення для людей, то що проживають на певній території, та для держави в цілому.

Сутність балансовою методу у регіональному дослідженні по­лягає в тому, що при плануванні соціально-економічної діяльності потреби в матеріально-технічних, природних, паливно-енергетичних, трудових, фінансових ресурсах співставляються з можливими джере­лами забезпечення цих потреб в результаті розробки балансів.

Програмно-цільовий метод передбачає розробку цільових комп­лексних програм регіонального економічною та соціального розвит­ку, передбачає обґрунтування її вирішення крупних народногоспо­дарських проблем, визначає шляхи розвитку усіх галузей економіки що мають загальнодержавне значення.

Метод комплексного соціально-економічного аналізу базується на використанні економічної, статичної інформації та попередні пе­ріоди для вивчення етапу зміни показників, виявлення закономірнос­тей в процесах розвитку окремих явищ та процесів у суспільстві, для аналізу впливу окремих факторів на ці процеси.