4. Питання жанрово-тематичної співвіднесеності колядок і щедрівок.

Своїм корінням К. і Щ. сягають вглиб далеких язичницьких віків і пов’язані з одним із головних свят наших предків – днем сонцестояння, сонцевороту. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого. Вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Ця традиція збереглася й до сьогодні. А тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, будили господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками. Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули великої популярності в народі. Тільки в українському фольклорі відома назва “щедрівка”. Вона відрізняється від колядки за приурочістю і за виконанням: колядки в Різдвяні свята(викон. їх хлопці чи молод. і старші чол..), а Щ. – на Щедрий вечір під Н.Р, або напередодні Водохреща(вик. дівчата і жінки).Власне К. – це часто величання з вірою, що те, що говориться про господаря та його родину, обов’язково сповниться, і цим колядки наближ. до заклять, як ствердж. митроп. Іларіон. Х-ними для народних К.і Щ. є їх: А) урочистий, величальний настрій, у змісті- побаж. успіхів у господарюванні, щастя в сімї, і родині, здійснення задумів і мрій. Традиційними структурними елементами є заспів (основа частина), приспів(рефрен), поколядь(або поспів) – своєрідне резюме змісту колядки з обов’язковим побажанням.Б) В народ.К.і Щ. надзвичайно високо поставлено працю. В) возвеличується в К.і Щ. сім’я. Поетично-величальна піднесеність і впливовість народних К.і Щ. підсилювалась тим що їх вик. Поєднувалось з відповідними обрядовими, музичними, танцювальними та ігровими елементами. Великого поширення набуло К-ння з участю “ряжених” – переодягнутих, з розігруванням народних вистав: “Коза”, “Зірка”, “Вертеп.”

5.Цикл веснах обрядів та вірувань веснянок

Оскільки Н.Р. поч.. з березня – відродження природи, а з ними повоза оранка, сівба, то його зустрічали весело з танцями і іграми. Веснянки – пісні співають від ранньої весни до Зелених свят. У Галичині ці пісні мають назву веснівок, гагілки. Це ігрові, танкові пісні, що співаються в основному під час Великодніх свят. Поруч з веснянками, гаївками є ще маївки, ринд зівки. Основна тематика веснянок:1) землеробська(просо, гречка, овес); 2) обожн. природи..(гра шум); 3) любовно-шлюбне – царівна, король. Обрядові театралізовані дії, ігри супроводяться ніжними і мелодійними піснями. П. присвяч..зустрічі весні, сюжетні і багаті на худ..образи. Значна частина цих образів генетично пов’язана із стародавн. уявленням людей про боротьбу двох протилежних сил при змінах холодного і теплого періодів року. Тепло давало життя, холод асоціювався зі смертю.

За первісним віруванням весну приносили птахи з теплих країв, з вирію (обряд зустрічі жайворонків). Жінки готували, що своєю формою нагадувало «жайворонка». Діти носили «ж» по селу і спіли п. про прих. весни. В цих дитячих співах образ весни повяз. З побажанням врожаю.

Веснянки – це здебільшого хорові п., які викон. з поєд. З танцем і мали первісне призначення прикликати весну. Заклик в. почин. В деяких місцевостях з 1-го березня.

Танкові п. досить різноман. Серед них виділ. емоц.силою і худ. зображ. весняних процесі. «Кривий танець», що ним майже завжди розп.весняне свято, «Воротар», пісня-гра «Вербовая дощечка» та ін.. Весняні танкові п. зберігають згадки про хліборобські роботи: відповідні рухи співців, що імітували процес оранки або сіяння проса, маку. Льону, процеси поління, виробничий х=р цих обряд.п. і дій, які мали на меті закликати урожай. Найяскравіше свідчить про це весняна гра – пісня «Просо».

Найбільше поширені у В. мотиви кохання, протиставленн милого нелюбу. Ці мотиви повяз. З піснями весільного і родино-побутт. Образно висловлюють побажання щасливого шлюбу. В. – переважно дівочі ігри і пісні. Слова і мелодії п. нерідко передавали настрої молодої дівчини, її мрії про майбутнє одруженя, тривожні думки, в яких вона зіставляла своє майб життя у сімї чоловіказ життям у своєму роді, у батька та матері.

6. Жанрово-тематична характеристика народних дум. Ду́ма — лірико-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIIІ століть.Дума (козацька дума) — жанр суто українського речитативного народного героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні.

Характерні ознаки дум. Дума – віршований твір, що не має строфічної будови, як, скажімо, пісня. Її різноскладові рядки діляться не на строфи, а на завершені, іноді досить довгі періоди. Рядки думи здебільшого об’єднані дієслівною римою. Виконується дума мелодійним речитативом, що час від часу переходить у співучий монолог, в супроводі кобзи чи бандури.

Мовно-стилістичні ознаки дум. Домінатний елемент дум — словесний, а не музичний, і формується він до певної міри імпровізаційно, тому рими часто риторичні. Рими в думах переважно дієслівні. В поетиці характерні розгорнуті заперечні паралелізми (найчастіше у заспіві), традиційні епітети (земля християнська, тихі води, ясні зорі, мир хрещений, каторга бусурманська, тяжкая неволя), тавтологічні вислови (хліб-сіль, мед-вино, Січ-мати, п'є-гуляє, дуки-срібляники, вовки-сіроманці, турки-яничари), коренеслівні (піший-піхотинець, квилить-проквиляє, жити-проживати), різноманітні фігури поетичного синтаксису (риторичні запитання, звертання, повтори, інверсія, анафора тощо), традиційні епічні числа (3, 7, 40 та ін.).Стиль дум урочистий, піднесений, чому сприяє використання архаїзмів (златоглавий, глас, аще, рече, нозі, руці). Епічність і урочистість дум посилюється ретардацією — уповільненням розповіді через повторення фраз-формул.

Тематика дум. Думи — це козацький епос. Найінтенсивніше розвивалися у період боротьби з турками, татарами, поляками, росіянами та ін. Головні теми дум: турецька неволя («Невільники», «Плач невільника», «Маруся Богуславка», «Іван Богуславець», «Сокіл», «Утеча трьох братів із Азова»), лицарська смерть козака («Іван Коновченко», «Хведір Безрідний», «Самарські брати», «Смерть козака на Кодимській долині», «Вдова Сірка Івана»), визволення з неволі і щасливе повернення до рідного краю («Самійло Кішка», «Олексій Попович», «Отаман Матяш старий», «Розмова Дніпра з Дунаєм»), козацьке лицарство, родинне життя та осуд «дуків-срібляників» («Козак Голота», «Козацьке життя», «Ганжа Андибер»), визвольна війна Хмельницького («Хмельницький і Барабаш», «Корсунська битва», «Похід на Молдавію», «Повстання після Білоцерківського миру», «Смерть Богдана й вибір Юрія Хмельницького»), родинне життя («Вдова і три сини», «Дума про сестру та брата», «Прощання козака з родиною»).У думах, на відміну від балад та епосу інших народів, немає нічого фантастичного. У наукову термінологію назву дума запровадив М. Максимович («Малорусские песни» 1928. Москва), який, як і М. Цертелєв, П. Лукашевич, А. Метлинський, П. Куліш, здійснив перші публікації дум. Перше наукове зібрання дум з варіантами і коментарем видали В. Антонович і М. Драгоманов (Исторические песни малорусского народа, ч. 1-2. — К., 1874, 1875).Фундаментальні дослідження дум залишив фольклорист-музикознавець Ф. Колесса, який у 1908 році очолив організовану Лесею Українкою спеціальну експедицію на Полтавщину з фонографом для запису репертуару кобзарів («Мелодії українських народних дум», «Українські народні думи»).Найґрунтовніше наукове видання дум у 20 ст. здійснила Катерина Грушевська (Українські народні думи, т. 1-2. — К., 1927, 1931), але воно було з бібліотек вилучене, а дослідниця репресована.

Автентичні думи. Козак Голота (дума)Козак Нетяга (дума)Отаман Матяш (дума)Хведір Безрідний (дума)Смерть козака в долині Кодимі (дума)Три брати Самарські (дума)Плач невільника (дума)Плач невільників (дума)Сокол і соколя (дума)Іван Богуславець (дума)Маруся Богуславка (дума)Самійло Кішка (дума)Втеча трьох братів з АзоваДума про Івася КоновенкаРозмова Дніпра з Дунаєм (дума)Хмельницький і Барабаш (дума)