159. Епос та його жанри.

Е́пос (грец. epos — слово, оповідання) — різновид літературного (поряд з лірикою і драмою) роду, що оповідає про події, котрі нібито відбувалися у минулому (які немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем).

Епос охоплює буття в його пластичній об'ємності, просторово-часовій довжині і подійовій насиченості (сюжетність). Виникає у фольклорі (казка, епопея, історико-героїчні пісні, билина). До 18 століття епос був головним жанром літератури.

У добутках епічного жанру, - пише теоретик Н. Гуляєв, - письменник виступає як аналітик, дослідник дійсності, що з'ясовує обставини, що змусили персонажів зробити ті чи інші вчинки".

Прозаїчне оповідання поділяється на дві категорії: мала форма - новела (в українській термінології - оповідання) і велика форма - роман. Саме розмір - визначальний фактор у класифікації оповідальних творів. М. Веллер визначає розповідь як закінчений прозаїчний твір обсягом до 45 сторінок. Така річ читається на одному подиху, без стомлення.

Границю між великою і малою формами установити неможливо. Так, у російському літературознавстві для оповідань середнього розміру часто використовують термін "повість".

Від обсягу твору залежить, як автор розпорядиться матеріалом, як побудує сюжет, як введе в нього свою тематику.

Мала форма звичайно має просту фабулу (що не стосується складності і заплутаності окремих ситуацій) з коротким ланцюгом ситуацій, що змінюються, чи, вірніше, з однією центральною зміною ситуацій.

Тому що розповідь дається звичайно не в діалозі, а в оповіданні, то в ньому велику роль грає казковий момент, а значить і особистість оповідача. Виведення оповідача супроводжується, по-перше, роз'ясненням його мотивів, що обрамляють, (обстановка, у якій був почутий розповідь, мотиви, що викладають привід до розповіді і т.п.), по-друге, розробкою розповідної манери в мові і композиції.

Втім, безліч новел написана в манері відверненого оповідання, без введення оповідача.

Епос: види і жанри

Великі форми:

1)Епопея – значний за обсягом монументальний твір епічного змісту, в якому широко і всебічно відтворено епохальний перелом у житті цілого народу, відображені події, що мають вирішальне значення для багатьох поколінь. (герм. « Пісня про Нібелунгів», «Іліада» та «Одісей» - Гомера, «Енеїда» Вергілія).2)Роман- великий епічний жанр, в основі якого лежить зображення приватного життя людини в незрозумілому зв’язку із суспільним розвитком.(Жанри роману: Сімейно-побутової, Соціально-психологічний, Філософський, Історичний, Фантастичний, Роман-утопія, Роман виховання, Любовний роман, Авантюрний роман, Роман-подорож, Ліро-епічний (роман у віршах))3)Роман-епопея;4)Поема-епопея. Повість – епічний твір середньої жанрової форми. Частіше за все говорять про її проміжне становище між романом і оповіданням, нечіткість і розмитість жанрових меж.

Малі форми:

1)Розповідь – мала епічна форма художньої літератури, невелике за обсягом зображених явищ життя, а звідси і за обсягом тексту, прозовий твір. (жанри оповідання: нарисовій (описово-розповідний, “нравоопісательний”), новелістичний (конфліктно-розповідний);

2)Новела – – малий прозаїчний жанр, порівнянний за обсягом з розповіддю, але відрізняється від нього гострим доцентровим сюжетом, нерідко парадоксальним, відсутністю описовості і композиційною строгістю

3) Оповідання .

4)Казка (жанри казки: Чарівна, Соціально-побутова, Сатирична, Соціально-політична, Лірична, Фантастична, Анімалістична, Науково-пізнавальна);5)Байка;