- •1) Винахід кінематографа та його перші кроки у Європі та
- •2) Американське кіно початку хх століття. Творчість Девіда Гріффіта.
- •3) Образність звуків у мистецтві кіно.
- •1) Грузинська школа кіно. Творчість режисерів Тенгіза Абуладзе,
- •2) Режисерські імена 80-90-х: Пітер Грінуей, Емір Кустуріца,
- •Звук за кадром, ілюстративний та асоціативний звук у фільмі.
- •Народження українського та російського кіно. Творчість
- •Творчість Фрідріха Мурнау. Фільми “Носферату”, “Остання людина”.
- •3) Музичний та мовний баланс.
- •Постмодернізм у сучасному світовому кіно. Творчість Дейвіда Лінча, Педро Альмодовара.
- •2) Творчість е. Фон Штрогейма.
- •3) Звук у якості монтажної зв’язки.
- •1) Становлення українського кіно (1918-1926р.). Творчість г.Стабавого,
- •Фільм “Летять журавлі” м.Калатозова: аналіз образної системи.
- •3) Штучна реверберація при створенні звукового супровіду фільму.
- •Естетика Голівуду 50-60-х років минулого століття, особливості
- •Радянське документальне кіно 20-30-х років. Творчі пошуки Дзіги
- •Методи визначення різних видів спотворень звуку.
- •Загальна характеристика світового анімаційного мистецтва хх століття. Творчість Уолта Діснея. Радянська школа анімації.
- •2) Кінематограф сша 30-40-х років хх століття. Творчість д.Форда.
- •3) Якість звучання мови під час звукозапису.
- •1) Російське кіно 60-80-х років. Творчість Лариси Шепітько, Андрона
- •2) Творчість Олександра Довженка. Фільми 20-30-х років.
- •3) Синхронний (чистовий) звукозапис мови у кіно: переваги та риси.
- •1) Американська комедія та її вплив на світове кіно. Мак Сеннет,
- •Актори кіно европейських країн. Марлен Дітріх, Джульетта Мазіна,
- •Робота з мікрофонами на знімальному майданчику під час
- •1) Розвиток телебачення у 70-80 роки. Загальна характеристика.
- •Загальна характеристика творчості л.Кулєшова, б.Барнета, в.Пудовкіна. Фільми “Дім на Трубній”, “Окраїна”, “Нащадок Чінгізхана”.
- •Радімікрофони у кіно - та телевиробництві.
- •Європейське кіно початку минулого століття (1909-1918р).
- •Акторська школа в українському кіно: Амбросій Бучма, Наталія
- •Особливості контролю звучання по моніторам та навушникам.
- •Мистецькі особливості фільмів Андрія Тарковського “Іванове дитинство”, “Андрій Рубльов”, “Сталкер”.
- •Творчість Івана Кавалерідзе. Загальна характеристика.
- •Робота з мікрофоном під час озвучування реплік на натурних з’йомках.
- •Перші кроки радянського кінематографу (1919-1925р.).
- •Італійський неореалізм. Особливості жанрово-стильової та світоглядної системи, вплив на світове кіномистецтво.
- •Тонування знятого матеріалу. Робота актора з мікрофоном у процесі тонування.
- •Завоювання Голівудом світового кіноринку у 80-90-х роках.
- •Телебачення 80-90-х років. Інформаційні програми, повернення “прямого ефіру”, зміцнення світової телевізійної системи.
- •Портативні мікшерні пульти для виїздних записів.
- •Виникнення теорії монтажу. Основні характеристики кіностилю
- •Творчість Орсона Уеллса. Мистецькі відриття фільму
- •3) Співвідношення і взаємодія музики, мови та шумів у фільмі.
- •Кіно Швеції. Фільми Віктора Шестрема та Інгмара Бергмана.
- •2) Документальне кіно срср часів Перебудови (1986-1991).
- •3) Запис шумів на знімальному майданчику.
- •Кіно Німеччини 20-х років хх сторіччя. Особливості німецького експрессіонізму.
- •Початок телевізійної епохи (30-50-ті роки).
- •Хард-дискові системи запису.
- •1) Телевізійна естетика та технологія 50-60-х. “Поетика” телевізійного
- •2) Французька «нова хвиля». Творчість ф.Трюффо, ж.-л. Годара.
- •3) Створення трюкових звуків та їх запис.
- •Творчість Олександра Довженка повоєнногоо періоду. Фільми
- •Народні комедіїї Георгія Александрова та Івана Пир’єва.
- •Midi – пристрої.
- •Українське кіно 70-80-х р. Загальна характеристика.
- •Сучасна режисура американського кіно: Стівен Спілберг, брати Коени, Квентін Тарантіно.
- •Цифрові процесори обробки сигналів (dsp). Устрій та використання.
- •Творчість Сергія Ейзенштейна: фільми “Броненосець Потьомкін”,
- •Художні відкриття у фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».
- •Перезапис (зведення) звукового супровіду фільму.
- •Комедійний жанр у російському та українському кіно. Творчість Леоніда Гайдая, Ельдара Рязанова, в.Іванова, ю.Тімошенка та є.Березіна.
- •Українська школа науково-популярного кіно. Фільми ф.Соболєва “Мова тварин”, “я та інші”.
- •1) Українська школа анімаційного кіно: творчість в.Дахна, Давіда Черкасського, а.Грачової, в.Гончарова.
- •2) Творчість а.Куросави. Загальна характеристика.
- •3) Взаємний вплив звуків. Розбірливість мови на фоні сторонніх звуків.
- •Українсське поетичне кіно 60-80-х р. Творчість Сергія Параджанова, Юрія Ільєнка, Леоніда Осики, Івана Миколайчука.
- •2) Сучасне телебачення України. Основні тб-канали, особливості
- •3) Постановочний сценарій та звукова експлікація.
Творчість Фрідріха Мурнау. Фільми “Носферату”, “Остання людина”.
МУРНАУ Фридрих Вильгельм (1888-1931), немецкий режиссер. Настоящая фамилия — Плумпе. Мировая слава пришла с девятым фильмом «Носферату — симфония ужаса» (1922). Большая часть картин, снятых им ранее, например, «Мальчик в голубом» (1919); «Двуликий Янус» (1920), утеряны.Экранизируя роман Б. Стокера «Гость Дракулы», Мурнау не мог избежать влияния экспрессионистской стилистики, которая вошла в моду после «Кабинета доктора Калигари» и соответствовала атмосфере и сюжету. Однако он отказался от деформации предметного мира, которая поражала зрителей в «Калигари», и поместил действие «Носферату» в привычную, на первый взгляд, обстановку. Ощущение ужаса и сверхъестественности ситуаций внушалось с помощью «внутреннего зрения» главного героя, что передавалось зловещими контрастами черного и белого, композицией кадра, неожиданными пластическими деталями и оригинальными техническими приемами (использование кусков негатива, вмонтированных в сцену первой встречи героя с Носферату). Экспрессионизм в этом фильме стал взглядом на действительность, выражением апокалиптического ужаса перед приближением неведомой катастрофы, идущей изнутри, из подполья человека. Другим шедевром, закрепившим место Мурнау в мировой киноэлите, стал его «Последний человек» (1924). Превратив кинокамеру в очевидца и рассказчика этой драмы, Мурнау нашел столь гибкие и разнообразные способы пластического рассказа (движение камеры, подбор актеров и даже типажей в эпизодах, съемки ручной камерой и продуманный монтаж), что этого режиссера считают предшественником О. Уэллса, У. Уайлера и М. Ромма, которые ввели в 30-е годы в обиход глубинную мизансцену. Переехав в 1927 в США, Мурнау выпускает там немецкий по мироощущению и экспрессионистский по стилистике «Восход солнца» (1927, премия «Оскар» за художественные достоинства постановки), который резко выделяется на фоне американской продукции. В 1930 приступает к съемкам совместного с Р. Флаэрти фильма «Табу», поэтического рассказа о Таити, и заканчивает его самостоятельно после конфликта со знаменитым документалистом. За неделю до премьеры жизнь Мурнау нелепо оборвалась в автомобильной катастрофе.
3) Музичний та мовний баланс.
Музыкальный баланс определяет соотношение отдельных музыкальных инструментов в миксе, причем тут роль играют не только громкость источников звука, но и их тембр. Звукорежиссеру важно помнить о тембровой зависимости восприятия громкости человеком. На музыкальный баланс также оказывает большое влияние эффект маскирования. Например, когда бас-барабан (ББ) и бас-гитара (БГ) звучат в одной тиссетуре (частотном диапазоне), на слух они имеют тенденцию “растворяться” друг в друге. Чтобы этого не происходило, с помощью эквалайзеров их частично “разводят” по частотному спектру: высокий ББ и низкая БГ, или низкий ББ и высокая БГ отлично прослушиваются в миксе, не заставляя звукорежиссера постоянно подтягивать фейдеры и заполнять все пространство микса этими двумя инструментами, что достаточно часто наблюдается в фонограммах. А причина достаточно проста! В случае чисто акустической музыки, музыкальный баланс сильно зависит от прямых звуков, приходящих в микрофоны от конкретных музыкальных инструментов и голосов.
Соотношение музыки и речи играет большую роль в восприятии последней. Музыка в значительной мере может маскировать речь, которая на фоне громкой музыки может потерять разборчивость и читаемость в итоговой фонограмме, а слушателю придется напрягаться, чтобы расслышать слова, особенно во время тихих фраз. Речевой баланс – это соотношение звуков, определяющих звучание голоса на выходе звукового тракта. Пример – голос поп-вокалиста на фоне “минусовой” фонограммы. Другая крайность – выпячивание голса над музыкальным сопровождениеем, когда проваливаются целые группы инструментов. Методы преодоления этих проблем – компрессия соответствующих источников звука и “расчистка” частотных спектров составляющих микса. Правильный речевой баланс подразумевает ясное и четкое восприятие звучания голоса слушателем и естественной передачи его тембра.
№ 4
