- •1) Винахід кінематографа та його перші кроки у Європі та
- •2) Американське кіно початку хх століття. Творчість Девіда Гріффіта.
- •3) Образність звуків у мистецтві кіно.
- •1) Грузинська школа кіно. Творчість режисерів Тенгіза Абуладзе,
- •2) Режисерські імена 80-90-х: Пітер Грінуей, Емір Кустуріца,
- •Звук за кадром, ілюстративний та асоціативний звук у фільмі.
- •Народження українського та російського кіно. Творчість
- •Творчість Фрідріха Мурнау. Фільми “Носферату”, “Остання людина”.
- •3) Музичний та мовний баланс.
- •Постмодернізм у сучасному світовому кіно. Творчість Дейвіда Лінча, Педро Альмодовара.
- •2) Творчість е. Фон Штрогейма.
- •3) Звук у якості монтажної зв’язки.
- •1) Становлення українського кіно (1918-1926р.). Творчість г.Стабавого,
- •Фільм “Летять журавлі” м.Калатозова: аналіз образної системи.
- •3) Штучна реверберація при створенні звукового супровіду фільму.
- •Естетика Голівуду 50-60-х років минулого століття, особливості
- •Радянське документальне кіно 20-30-х років. Творчі пошуки Дзіги
- •Методи визначення різних видів спотворень звуку.
- •Загальна характеристика світового анімаційного мистецтва хх століття. Творчість Уолта Діснея. Радянська школа анімації.
- •2) Кінематограф сша 30-40-х років хх століття. Творчість д.Форда.
- •3) Якість звучання мови під час звукозапису.
- •1) Російське кіно 60-80-х років. Творчість Лариси Шепітько, Андрона
- •2) Творчість Олександра Довженка. Фільми 20-30-х років.
- •3) Синхронний (чистовий) звукозапис мови у кіно: переваги та риси.
- •1) Американська комедія та її вплив на світове кіно. Мак Сеннет,
- •Актори кіно европейських країн. Марлен Дітріх, Джульетта Мазіна,
- •Робота з мікрофонами на знімальному майданчику під час
- •1) Розвиток телебачення у 70-80 роки. Загальна характеристика.
- •Загальна характеристика творчості л.Кулєшова, б.Барнета, в.Пудовкіна. Фільми “Дім на Трубній”, “Окраїна”, “Нащадок Чінгізхана”.
- •Радімікрофони у кіно - та телевиробництві.
- •Європейське кіно початку минулого століття (1909-1918р).
- •Акторська школа в українському кіно: Амбросій Бучма, Наталія
- •Особливості контролю звучання по моніторам та навушникам.
- •Мистецькі особливості фільмів Андрія Тарковського “Іванове дитинство”, “Андрій Рубльов”, “Сталкер”.
- •Творчість Івана Кавалерідзе. Загальна характеристика.
- •Робота з мікрофоном під час озвучування реплік на натурних з’йомках.
- •Перші кроки радянського кінематографу (1919-1925р.).
- •Італійський неореалізм. Особливості жанрово-стильової та світоглядної системи, вплив на світове кіномистецтво.
- •Тонування знятого матеріалу. Робота актора з мікрофоном у процесі тонування.
- •Завоювання Голівудом світового кіноринку у 80-90-х роках.
- •Телебачення 80-90-х років. Інформаційні програми, повернення “прямого ефіру”, зміцнення світової телевізійної системи.
- •Портативні мікшерні пульти для виїздних записів.
- •Виникнення теорії монтажу. Основні характеристики кіностилю
- •Творчість Орсона Уеллса. Мистецькі відриття фільму
- •3) Співвідношення і взаємодія музики, мови та шумів у фільмі.
- •Кіно Швеції. Фільми Віктора Шестрема та Інгмара Бергмана.
- •2) Документальне кіно срср часів Перебудови (1986-1991).
- •3) Запис шумів на знімальному майданчику.
- •Кіно Німеччини 20-х років хх сторіччя. Особливості німецького експрессіонізму.
- •Початок телевізійної епохи (30-50-ті роки).
- •Хард-дискові системи запису.
- •1) Телевізійна естетика та технологія 50-60-х. “Поетика” телевізійного
- •2) Французька «нова хвиля». Творчість ф.Трюффо, ж.-л. Годара.
- •3) Створення трюкових звуків та їх запис.
- •Творчість Олександра Довженка повоєнногоо періоду. Фільми
- •Народні комедіїї Георгія Александрова та Івана Пир’єва.
- •Midi – пристрої.
- •Українське кіно 70-80-х р. Загальна характеристика.
- •Сучасна режисура американського кіно: Стівен Спілберг, брати Коени, Квентін Тарантіно.
- •Цифрові процесори обробки сигналів (dsp). Устрій та використання.
- •Творчість Сергія Ейзенштейна: фільми “Броненосець Потьомкін”,
- •Художні відкриття у фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».
- •Перезапис (зведення) звукового супровіду фільму.
- •Комедійний жанр у російському та українському кіно. Творчість Леоніда Гайдая, Ельдара Рязанова, в.Іванова, ю.Тімошенка та є.Березіна.
- •Українська школа науково-популярного кіно. Фільми ф.Соболєва “Мова тварин”, “я та інші”.
- •1) Українська школа анімаційного кіно: творчість в.Дахна, Давіда Черкасського, а.Грачової, в.Гончарова.
- •2) Творчість а.Куросави. Загальна характеристика.
- •3) Взаємний вплив звуків. Розбірливість мови на фоні сторонніх звуків.
- •Українсське поетичне кіно 60-80-х р. Творчість Сергія Параджанова, Юрія Ільєнка, Леоніда Осики, Івана Миколайчука.
- •2) Сучасне телебачення України. Основні тб-канали, особливості
- •3) Постановочний сценарій та звукова експлікація.
2) Сучасне телебачення України. Основні тб-канали, особливості
програм.
На зорі незалежності українське телебачення все рідше виконувало функцію інформування. Спочатку інформацію поступово й методично почало витісняти насильство, а згодом успішно утвердилися в ефірі передачі розважального характеру, здебільшого запозичені за кордоном. У такий спосіб агресивність знаходила своє, нехай і гіпертрофоване, відображення в ефірі, і людське прагнення до видовищ та розваг зреалізовувалось у шоу, пасивними учасники якого були самі глядачі. А започатковані поодинокі передачі аналітично-інформаційного характеру, авторські матеріали на політичну тематику, як свіже, нове й живе інформаційне слово, заслужено утримували найвищі рейтинги й мали сталу, вдумливу, критично мислячу аудиторію. Ці передачі впливали на “генераторів ідей” й скоординовували у певне русло інформаційні потоки. Вони вирізнялися як оперативністю інформаційних повідомлень, так і їх аналізом: мали тісні, постійні й надійні джерела інформації у владних структурах і у прихильників опозиційного середовища, у силових структурах і дипломатичних колах. Наявність поліджерел отримання фактологічного матеріалу давала можливість глибше аналізувати політичну ситуацію й реалістично віддзеркалювати політичний процес.Ці складові фахової майстерності, помножені на високий професійний рівень журналіста, перетворили авторські аналітично-інформаційні передачі й найбільш популярні та рейтингові у реальні механізми зв’язку між владою і суспільством, а відтак у дієвий важіль впливу на електоральні погляди громадян. Неабиякий вплив цього ґатунку передач якнайповніше забажали використати політехнологи, що тісно співпрацювали із владними структурами. Важко збагнути, чому український політикум пішов з самого початку цим хибним, і, м’яко кажучи, не досить коректним шляхом: не втілювати у повсякденне життя політичні програми й концепції, які б забезпечували поступ суспільства, розвиток його інститутів у цивілізованому руслі, а замінити реальну інформаційну політику піарінформуванням про “досягнення” і “успіхи” окремих політиків, політичних структур, владних угруповань. Відтак, на зміну заслужено популярній “Післямові” Олександра Ткаченка приходить “Сім днів” Вадима Долганова. Виваженість замінюється наступальною агресивністю, до болю ріже вуха упередженість; надуманість витісняє інформаційність, талант підмінюється псевдориторикою, а розважливий тон – піною з рота. “Післямову” Олександра Ткаченка вважав за правило переглянути отримати й зафіксувати інформацію вдумливий реципієнт, прийнявши до відома авторський аналіз як один із ймовірних варіантів трактування чи прогнозування політичних подій. Поза сумнівом, ці передачі якщо не живили реципієнта і долучали його до розвитку сучасної української політичної думки, то вже стовідсотково відображали оту думку і фіксували її. Авторський колектив думав над ними сам, і примушував задумуватися над реаліями тогочасного політичного життя нас з вами, глядачів. Недаремно передача мала найвищі рейтинги як на Сході, так і на Заході України. І “мовний бар’єр” їй на став перепоною. Періодично доморощені інформаційні магнати – не без рекомендацій псевдодемократичних політиків – то “заводили козу до хати”, скажімо, лапікурівськими “акцентами” або авторською трихвилинкою Корчинського та Джангірова “Проте” (яка, до речі, виходила на каналі “1+1” під рубрикою “Реклама”), то “виводили цю козу із хати” припиненням трансляцій передач, коли, здавалося, глядацьке терпіння наближалося до критичної позначки. Дещо менш агресивна, трохи витонченіша, проте “з цього ж поля ягода” – недільна передача В’ячеслава Піховшека “Епіцентр” продовжує “опрацьовувати” мізки пересічного глядача у комусь потрібному руслі. Вдумливий, мислячий реципієнт її, зрештою, може ігнорувати. Що, слід зауважити, і робить з успіхом значна частина нашої інтелігенції. Значно важче на українських телеканалах уникнути псевдоінформування, яке повсюдно “вкраплюється” під час виборчої президентської кампанії. Навіть у проектах на кшталт спортивних передач. Чимало вболівальників трансляцію Олімпіади у Афінах переглядали на каналі “Євроспорт”, щоб тільки не почути від наших вітчизняних коментаторів про особистий внесок у перемогу спортсмена одного із кандидатів. Не можуть не травмувати глядацької виступи технологічних кандидатів, які або фальшиво підтримують лідера опозиції, або за надуманими сценаріями викривають його “огріхи”. Важко не погодитись із тезою політичного оглядача газети “Високий замок” Н. Балюк: “те, що роблять козаки, яковенки і їм подібні (авторка, напевне, має на увазі і старання “нашої і вашої Наташі” також. – І.П.) – це є звичайна підлість, яка в нашій державі не просто толерується, а тиражується на Першому національному державному каналі телебачення. Отже, виходить, це є державною політикою нинішньої влади… Невже ми не зупинимо цієї деградації”.
