Міністерство культури України

Київський національний університет культури і мистецтв

Факультет хореографічного мистецтва

Кафедра народної хореографії

Балет як феномен російської культури ХІХ століття

Курсова робота з дисципліни

«Історія хореографічного мистецтва»

Студент-виконовець:

3 курс

Група ТХБ-22

Денна форма навчання

Хіхлуха Валерій Андрійович

Викладач: Професор Цвєткова Лариса Юріївна

Київ 2015

Зміст

Вступ

Розділ І. Стан російського балету на зламі XVIII-XIX столітті

1.1.Значення діяльності іноземних хореографів для становлення російського балетного театру

1.2.Діяльність І. Вельберха

Розділ ІІ. Особливості розвитку російського балету ХІХ столітті

2.1. Творчість Дідло

2.2. Романтизм в російському балеті

2.3. Балетний академік М. Петіпа

Висновки

Список використаної літератури і джерел

Вступ

Російський балет вважається одним із найкращих у світі. Вже на порозі ХІХ століття російський балет справляв велике враження, і перебував у винятково сприятливих умовах. Вцей період виріс інтерес до хореографії та танцю в нових верствах населення, а також попит на вчителів танцю. Кожна гімназія і кожен пансіон мали в своєму штаті танцмейстера. У Петербурзі постійно діяло три театри: Великий театр для широкої публіки, Малий театр, Ермітаж діяв виключно для царської сім'ї, придворних та іноземних гостей.

Класичний танець формувався шляхом довгого і ретельного відбору, відшліфовування різноманітних виразних рухів і положень людського тіла. Він вбирав в себе досягнення різних танцювальних культур, переробляв рухи різноманітних, починаючи з глибокої давнини, народних танців, пантомімних дій – мистецтва мімів та жонглерів, рухи трудових і побутових танців.

Актуальність дослідження: тема актуальна оскільки,незважаючи на те, що романтичний балет виник вже майже два століття тому, він досі цікавий артистам, публіці і дослідникам. Деякі твори цього жанру десятиліттями залишаються в репертуарі музичних театрів, вигадуються нові балети в романтичному стилі, хореографи починають прагнути до «автентичності» творів, створюючи реконструкції постановок, що давно зійшли зі сцени.

Об’єкт дослідження – балетний театр.

Предмет дослідження – російський балетний театр означеного періоду.

Мета дослідження – з’ясувати особливості розвитку російського балетного театру середини ХІХ століття.

Завдання дослідження:

• розглянути стан російського балетного театру в 30-40-х роках ХІХ століття;

• проаналізувати особливості виконавського мистецтва російського танцю артистів;

• дослідити проблеми щодо репертуару балетного театру в період діяльності А. Сен-Леона на російській сцені.

Розділ І. Стан російського балетного театру в 30-40-х рокахХІХ століття

1.1.Значення творчості Шарля Дідло для розвитку балетного театру

Світову славу російському балету приніс Шарль Людовік Дідло (1767 – 1837). Француз за національністю, народився у Стокгольмі в сім’ї французьких танцюристів, які працювали у шведському Королівському оперному театрі. Батько був балетмейстером і вчителем танцю в дитячому класі, саме він став першим наставником свого сина.

Перший дебют на оперній сцені виявився вдалим, оскільки невдовзі його талант помітив король Густав ІІІ і направив для подальшого навчання у Париж. Де навчався у Ж. Доберваля, у Ж. Лані, пізніше у школі «Майстерня Опери» Ж. Деге і працював у декількох паризьких театрах.

В 1788 році Дідло поставив свої перші балети у Лондоні. І після довгих років подорожей. Маючи уже репутацію талановитого хореографа, в 1801 році він був запрошений у Петербург.

Через російсько-французьку війну його петербурзька діяльність розділилась н два періоди: 1801 – 1811 і 1816 – 1829 роки.

Під кінець життя Дідло був у відставці через конфлікт з дирекцією імператорських театрів і помер у Києві. За весь час роботи він був повновладним господарем петербурзького балету: придумував і ставив спектаклі, виконував у них перші ролі, також керував школою.

У своїй творчості Шарль Дідло був продовжувачем розробок Новера – саме ідеї Новера стали основними у розвитку всього балетного мистецтва і призвели до того балету, який існує сьогодні.

Дідло продовжив ці дослідження. Серед його нововведень важливим є те, що саме він придумав позу на пуантах – вперше у Франції, потім неодноразово повторював в наступних постановках. Але головне значення його діяльності належить російському балету. Ім'я Шарля Дідло назавжди залишилося в російському балеті, який він вивів на небувалий досі високий рівень, надавши імпульс для його подальшого розвитку. До приїзду Дідло репертуар російського балету складався, головним чином, з іноземних балетів, а балетну трупу Дирекція театрів завжди намагалася підтримувати дорогими іноземними танцівниками і танцівницями. Дідло ж приніс на російську сцену свої власні оригінальні постановки; він же виховав цілу плеяду російських танцівників. Працюючи з кожним артистом, він змушував показувати в танці характери персонажів, абсолютно по-різному використовуючи прийоми міміки, пози і положення корпусу і рук. Він вимагав від артистів не тільки зовнішніх ефектів, але і відповідності характеру ролі, по-своєму розробляючи кожен образ, і при цьому зберігав художню естетику часу. Будучи повністю відданим своїй справі, він часто бував дратівливим, особливо коли його учні не розуміли його. Як учитель він був суворий, на уроки приходив з довгою палицею, а в класах і театрі прозвали його «кріпосником». Дідло не був злопам’ятною людиною, і напади гніву на недбайливого учня чи виконавця безслідно проходили. Однак ці сплески залишили по собі пам'ять на віки.

Стараннями Дідло склалася нова система навчання, закладені основи російської балетної педагогічної традиції. Урок класичного танцю придбав сучасну структуру. Став проводитися принцип "від простого до складного", процесу навчання була додана послідовність, учні розділені на відділення (згодом розряди і класи залежно від здібностей, віку та успіхів у навчанні),кожному з яких давали певні завдання. Крім уроків танцю і підготовки до участі у виставах, були введені уроки акторської майстерності, більше уваги стали приділяти музичної підготовці. Дідло вперше допустив жінок до навчання вихованок, збільшилася кількість російських педагогів.

Саме при Дідло були прийняті перші законодавчі акти - "Освіта Театральної школи" (1809) і "Статут Санкт-Петербурзького Імператорського театрального училища" (1829). Перший документ вперше включав в себе перелік навчальних дисциплін, визначав обов'язки вихованців, педагогів і службовців, вперше встановлювалися правила прийому (вік, умови приймальних випробувань), терміни навчання, критерії для переведення з одного відділення в інше. Документом 1829 Театральній школі було дано назву, що проіснувало аж до революції 1917 р, і статус Імператорського, посилювалися правила прийому і критерії оцінок, введено поняття розрядів (замість відділень), уточнено перелік навчальних дисциплін.

Значення творчості Шарля Дідло у становленні російського балету величезне і його ім'я назавжди асоціюється з російським балетом, увійшовши разом з ним у історію російської культури.