12. Соціальна політики як системна технологія вирішення соціальних проблем

Соціальна політика є одним із ефективних способів вирішення соціальних проблем. Політики використовують ярлик “соціальна проблема” для того, щоб обґрунтувати

свої зусилля із спрямування ресурсів держави на вирішення тих чи інших складних соціальних

ситуацій. Статус соціальної проблеми передбачає вже не тільки увагу громадськості та науковців до ускладнених обставин, а увагу політиків до них, необхідність прийняття рішень у межах соціальної політики для вирішення цих ситуацій /проблем. У такий спосіб виникають різні соціально-політичні проекти, програми соціального забезпечення, страхування, допомоги, регулювання зайнятості, охорони дитинства, боротьби з різного роду патологіями, які доволі стійко вкоренилися у практиці соціальної політики. Курси соціальної політики, конкретні програми і соціально-політичні проекти є результатом зусиль багатьох людей, які визнали ті чи інші соціальні обставини такими, що не відповідають “нормальному” стану речей.

Аналіз проблем соціальної політики в Україні, як і в інших країнах СНД, показує, що здійснені соціальні заходи були вкрай недостатніми для поліпшення життя більшості населення. Протягом дев’яти років триває поглиблення кризи в усіх сферах життя суспільства, небезпечне загострення соціально-політичного напруження. Ось чому головним напрямком оздоровлення соціального життя та підвищення ефективності соціальної політики в суспільстві може бути тільки відновлення повномасштабного виробництва та стабільний і ефективний розвиток економіки держави.

Соціальна політика реалізується як через державні «одномоментні» рішення — соціальні заходи, так і через соціальні програми. Соціальна програма є системою заходів, спрямованих на вирішення тієї чи іншої соціальної проблеми. У соціальній програмі визначаються необхідні параметри та нормативи, що регулюють різноманітні явища соціального життя в суспільстві: кваліфікація ситуації, загальне рішення, етапи вирішення конкретних завдань, заходи й способи реалізації кожного етапу. Нерідко для формування соціальних програм застосовується так зване дерево цілей, що уможливлює системний виклад процесу просування від етапу до етапу реалізації програми

Соціальна проблема має бути визнана публічно. Заявники проблеми ідентифікують обставини, що викликають стурбованість, називають ці обставини, висувають переконливі аргументи на користь публічного визнання проблеми, організовують інформаційну кампанію з привернення уваги преси, громадськості, політиків. Зусилля заявників проблеми можуть отримати неочікувану підтримку з боку поточних реальних подій – жахливу історію на підтвердження про жахливий злочин або природну катастрофу, яка запустить проблему на рельєфну орбіту публічності (вона стане помітною).

13. Сутність, причини і наслідки демографічної кризи в Україні

За період незалежності України чисельність населення скоротилася на 6 млн осіб. Зазначені тенденції створюють реальні загрози національній, а також економічній безпеці країни та призводять до дефіциту трудових ресурсів, зменшення обсягів ВВП країни, негативно впливають на ринок праці, що є проявом демографічної кризи.

Тенденції депопуляції істотно зменшують кількісні показники майбутнього трудового потенціалу, а це призводить до дефіциту трудових ресурсів. Ураховуючи постійне зростання попиту на висококваліфікованих працівників, існує загроза подальшого погіршення економічної ситуації в Україні. Це може спричинити падіння життєвого рівня населення.

Одним із головних компонентів демографічної кризи в Україні є зменшення народжуваності, що призвело до того, що сьогодні близько 30% населення - пенсіонери. На 14 млн. пенсіонерів припадає 18 млн. працюючих людей, з них лише 7 млн. у матеріальній сфері виробництва. Якщо така тенденція зберігатиметься й надалі, то існує реальна загроза, що до 2025 року кількість населення України зменшиться до 25-30 млн.

На це явище впливають два типи факторів – прямі та опосередковані. До прямих належать такі:

1. Шлюбний фактор. Поступово зменшується кількість зареєстрованих шлюбів, а із сукупністю з значною кількістю розлучень, це не сприяє підвищенню народжуваності.

2. Поширеність абортів. Щорічно офіційна статистика України реєструє близько одного мільйона абортів, фіксується 145 абортів на 100 пологів (для порівняння, наприклад, у країнах Західної Європи в середньому 10 – 15 абортів на 100 пологів).

3. Рівень безпліддя. Вважається, що в Україні кожна п’ята подружня пара безплідна, що негативно відображається на кількості населення.

До непрямих або опосередкованих факторів належать:

1. Низький рівень життя та заробітної плати, що призвели до погіршення добробуту значної частини населення та обтяжливості утримання більш ніж однієї дитини в родині, що істотно впливає на відтворювальні процеси.

2. Житлово-побутові умови. В Україні майже третина громадян проживає в непридатних для цього приміщеннях, гуртожитках, застарілих будівлях або орендованих квартирах, що суттєво впливає на бажання людей мати та виховувати дітей в таких умовах.

3. Рівень зайнятості жінок економічною діяльністю та ступінь їхньої продуктивності. Серед працюючих жінок частка заміжніх нижчі, ніж серед непрацюючих: до того ж, якщо жінка може забезпечити себе сама, то така причина для заміжжя, як прагнення отримати “годувальника” і певний рівень добробуту, перестає бути вирішальною.

Не менш важливим компонентом демографічної кризи є криза здоров’я. В Україні інтенсивно руйнуються традиційні цінності і не формуються вітальні цінності (коли людина самостійно дбає про своє здоров’я). Недостатнє бюджетне фінансування охорони здоров’я веде до скорочення гарантованої державної медичної допомоги населенню. Унаслідок цього погіршується якість медичного обслуговування, скорочується можливість профілактики і попередження захворювань, що впливає на стан здоров’я населення. Це призводить до високої смертності, особливо через зовнішні чинники: алкоголізм, куріння, травматизм; через соціально зумовлені захворювання, насамперед туберкульоз, СНІД; висока смертність від серцево-судинних захворювань, новоутворень тощо.

Техногенне і радіоактивне забруднення атмосфери, грунтів, водойомів у більшості областей спричиняє мутантні ушкодження генів. Наслідком цього є зниження народжуваності, зростання потворності серед новонароджених, поширення спадкових хвороб тощо. Такий стан викликаний перш за все, недостатнім фінансуванням медичної галузі й неспроможністю останньої своєчасно і якісно надавати медичну допомогу населенню.

Катастрофічною залишається екологічна безпека населення. Атмосферне забруднення негативно впливає на кожного третього жителя України, а 28% взагалі дихають повітрям, що є небезпечним для життя. Поширеність хвороб серед населення протягом останніх 10 років зросла на 38%.

Ще однією з основних проблем сучасної України є істотне відставання від розвинутих європейських країн за показником середньої очікуваної тривалості життя. Для всього населення України цей показник у 2007 р. становив 68,2 років (для чоловіків – 62,5 роки і для жінок – 74,2 роки), що на 10 років менше, ніж у країнах Західної Європи, і на 13 – порівняно з країною з найвищою середньою тривалістю життя – Японією.

На чисельність населення впливають і значні міграційні процеси. Вплив трудової міграції на демографічну ситуацію в регіонах неоднозначний. Вона спричиняє підвищення рівня незареєстрованих шлюбів (через послаблення сімейних зв’язків унаслідок від’їзду одного з одружених на тривалий термін), що може негативно позначитися на народжуваності. Крім того, постійні поїздки та виснажлива праця погіршують здоров’я індивідів, унаслідок чого може настати передчасна смерть. Крім того, Україна віддає робочу силу з високоякісними освітніми, кваліфікаційними, віковими характеристиками. Теоретично міграційні переміщення мали б сприяти підвищенню кваліфікації працівників, однак, працюючи переважно на некваліфікованих роботах, вони втрачають свою кваліфікацію, що в результаті погіршує людський потенціал країни.

Демографічну кризу можна розуміти як кризу трансформацій суспільства, пов’язану з погіршенням кількісних (чисельність населення, кількість померлих і народжених, старіння населення, тривалість життя, міграція тощо) та якісних (здоров’я, освіта тощо) характеристик населення України, а також впливом на її розвиток соціально-економічних, соціально-психологічних, інтелектуальних, духовних, екологічних із урахуванням історичних передумов становлення і розвитку України.

Вирішенню цих проблем сприятиме реалізація системи таких заходів:

1. Підвищення рівня і якості життя населення.

2. Нормалізація ситуації на ринку праці, зокрема зростання рівня трудових доходів і підвищення стабільності зайнятості населення, створення нових робочих місць.

3. Поліпшення стану здоров’я населення, а також профілактика та зниження кількості професійних захворювань, стимулювання здорового способу життя.

4. Уведення обов’язкового державного медичного страхування, яке допомогло б відновити, а найголовніше – зберегти здоров’я населення за рахунок регулярних профілактичних обстежень.

5. Створення сприятливих матеріальних і соціальних умов для народження і виховання дітей.