32.Пенсійне законодавство і проблеми пенсійного забезпечення громадян України.

Розглянемо проблеми пенсійного забезпечення в Україні.

Наявна в Україні довгочасна демографічна тенденція загалом відповідає тим напрямам змін у демографічній ситуації, які характерні для всіх розвинутих країн. У них із більшою чи меншою інтенсивністю відбувається процес старіння населення і, отже, зростає потреба в коштах для пенсійних фондів.

В Україні ця проблема особливо гостра. Така тенденція призводить до зростання пенсійного навантаження на тих, хто працює. Насправді в Україні чоловіки після досягнення пенсійного віку живуть в середньому 14,2 роки, а жінка –18,6 років. Вивчаючи досвід інших країн світу, можна прийти до висновку, що вік виходу на пенсію в Україні лишається одним із найбільш низьких в світі. Тому багато країн, розв'язуючи глобальну проблему фінансової стабільності пенсійних систем, вдалися до підвищення пенсійного віку.

В більшості країн світу встановлено однаковий вік виходу на пенсію як для чоловіків, так і для жінок. В США підняли планку пенсійного віку до 67 років, британці, канадці встановили однаковий вік виходу на пенсію для чоловіків і жінок – 65 років. Тобто в кожній країні різний пенсійний вік і для цього є свої причини і передумови.

Окрім того, демографічне старіння населення посилюється ще й тим, що нині різко зростає кількість осіб, які виходять на пенсію, ще до досягнення пенсійного віку через наявність пільгових умов і за вислугу років. Зокрема, кількість дострокових пенсій збільшилася удвічі. Нині 28% пенсіонерів призначено дострокові пенсії (на 5–20 років раніше загальновстановленого пенсійного віку), тобто майже кожному третьому. Причому коло осіб, які мають на це право за родом професії, за останні десять років значно розширилось. Якщо в 1971 році дострокову пенсію отримували 7 відсотків пенсіонерів, то в 2001 р. вже 16 відсотків .

Експерти ООН вважають дискримінаційним встановлення різного пенсійного віку в умовах ринкової економіки, коли рівень життя і професіональна кар’єра залежать, передусім, від працевлаштування та тривалості трудової активності.

Якщо в Україні встановлений зараз вік виходу на пенсію залишиться незмінним до 2026 року, то навіть за найбільш оптимістичними прогнозами співвідношення людей працездатного віку до осіб літнього віку у 2016 році буде становити 2,2:1, а у 2026 році — 1,8:1.

З огляду на старіння нації та необхідність утримання пенсій на належному рівні Україна приречена на підвищення пенсійного віку. Зробити це можливо, очевидно після парламентських виборів двома раундами – спочатку підняти вік виходу на пенсію жінкам упродовж п’яти років до 60, а потім усім упродовж наступних п’яти років – до 65 років. Хоча підвищення пенсійного віку є політично дискусійним, від цього заходу держава може отримати зразу дві вигоди – працюючі громадяни залишаються у складі робочої сили і сплачують пенсійні внески протягом тривалішого терміну, а після виходу на пенсію отримують пенсійні виплати протягом коротшого часу. Цей підхід є вигідним, власне, для працюючих громадян, однак значна частина політичних діячів до таких пропозицій не ставиться прихильно.

Водночас існує думка, що підвищення віку виходу на пенсію означає, що пенсії нікому буде отримувати. Аргументують це тим, що при вирішенні цього питання за основу повинна братися середня тривалість життя в Україні.

Так, для жінок це приблизно 73,5 року, а для чоловіків —67 років. Але ці розрахунки не відображають реальну картину, яка б свідчила про тривалість життя після досягнення пенсійного віку. Адже при цьому враховуються і дитяча смертність, і смертність людей середнього віку (особливо чоловіків віком від 20 до 35 років).

Підвищення пенсійного віку дає змогу поступово стабілізувати пенсійну систему. За підрахунками, поступове підвищення пенсійного віку в Україні до 65 років сприятиме поступовому скороченню кількості пенсіонерів приблизно на 40%, що дало б можливість дещо підняти пенсії нинішнім пенсіонерам та скасувати дефіцит бюджету Пенсійного фонду.

Висновки. Посилення демографічного навантаження, різке падіння загального та офіційного рівня доходів населення, збільшення різних додаткових виплат із бюджету Пенсійного фонду та інші чинники призвели до того, що різко зменшився середній розмір трудової пенсії.

Пенсійні виплати недостатні для забезпечення навіть мінімально допустимого рівня життя осіб похилого віку. Середня трудова пенсія становить трохи більше як 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. При цьому у зіставленні із середньою заробітною платою середня пенсія дорівнює лише 34,1 – 29,9%, хоча початково планувалося, що ці виплати становитимуть 75% від попереднього заробітку.

Така ситуація призводить до зрівнялівки, до того, що у трудовій пенсії нівелюється диференціація, пов'язана зі стажем праці й розмірами попереднього заробітку. Тобто трудова пенсія перетворюється на різновид соціальної допомоги, а різні категорії пенсіонерів отримують майже однакові пенсії, хоча сплачували зовсім не однакові пенсійні внески. А це викликає, з одного боку, сплеск суспільного невдоволення, який стає особливо помітним через постаріння населення України, а з другого – змушує пенсіонерів будь-що працювати далі.