8.Малювання як форма самовияву особистості. Використання малюнків у роботі тренінгової групи.

Цей метод дає змогу усвідомити та продемонструвати підсві¬доме ставлення учасників до заданої теми. Малювання можна успішно застосовувати як у дитячих, так і в дорослих групах. Для цього потрібні аркуші паперу різного формату, кольорові олівці та крейди. Інколи можна пропонувати учасникам вико¬нати акварельні малюнки, які мають більш узагальнений і емо¬ційний характер. Можливі такі теми малюнків:

•групові малюнки — "Єдність із множини", "Чоловіче та жіноче", "Світ, у якому тебе розуміють" тощо;

•індивідуальні малюнки — "Настрій", "Мій герб", "Подару¬нок другові" тощо.

Можна також пропонувати двом учасникам малювати на одному аркуші, ведучи мовчазні діалоги про що завгодно.

Малюнки у роботі тренінгової групи в основному використовуються перед блоком роботи по саморегуляції. Тренер може запропонувати учасникам намалювати свій настрій або просто зробити вільний асоціативний малюнок, включивши неголосну інструментальну музику. Виконані малюнки учасники не обговорюють і здають тренеру. В кінці цього блоку тренер пропонує повторити ранкову процедуру малювання, з тим щоб учасники могли порівняти малюнки до і після застосування методів саморегуляції і наочно переконатися в дієвості вивчених прийомів.

В сучасному світі, де людина відчуває особливу потребу в саморозвитку і самопізнанні, метод спонтанного малюнка допоможе розширити свідомість.

Групове малювання на тренінгу допомагає дослідити рольові взаємостосунки в групі і вплив членів групи на індивідуальний досвід. Керівник групи повинен мати досвід в терапії мистецтвом та груповій динаміці. Такий тренінг виглядає так: усі члени групи сідають в коло, перед кожним лежить аркуш паперу та кольорові олівці. Учасники тренінгу починають малювати на своєму аркуші щось важливе для себе. По сигналу керівника кожен учасник передає свій малюнок партнеру, який сидить зліва, і одержує малюнок від партнера праворуч. Вправа продовжується до того часу, поки до кожного учасника не дійде той малюнок, який він розпочав. Керівник пропонує усвідомити почуття, які виникли в процесі роботи та обговорити свої враження в групі. Внаслідок такої арт-терапевтичної роботи створюються додаткові можливості для внутрішньоособистісної комунікації, перехід членів групи на глибші рівні взаємодії з виявом внутрішніх (зокрема неусвідомлюваних) механізмів організації поведінки, відбувається звільнення від упроваджених домінуючою культурою і ідеологією партнерів поведінки й засвоєння тих ролей, що більше відповідають їхній глибинній природі, потребам і напрямкам розвитку.

9.Основні етапи розвитку групи в тренінгу. Стадії розвитку груп з керованою та некерованою динамікою.

Виділяють такі етапи розвитку групи, якою керує тренер:

Перший етап: укладання психологічного контакту, входження в ситуацію «тут і зараз», згуртованість, розкріпачення, перший зворотній зв'язок.

Другий етап: особистісна проекція, самопізнання, поглиблення  амопізнання, поглиблення зворотних зв'язків, перехід до вільного саморозкриття й обговорення проблем.

Третій етап: зміна контакту, піднесення міжособистісної динаміки в групах.

Четвертий етап: вихід із «тут і зараз», соціальна реабілітація, завершення роботи в групі.При переході від етапу до етапу, а також тоді коли виникає «гальмування» в груповій динаміці, названі вище автори рекомендують організувати рефлексію процесу, обговорюючи питання «що відбувається з нашою групою», відповідати на нього дозволяється словесно або поведінковою метафорою. Зазвичай виділяють 4-5 фаз розвитку тренінгової групи, хоча в конкретній групі залежно від її мети та чи інша стадія може проминути непоміченою.

Тут описано ці стадії так, як вони проходять у Т-групі з демократичним стилем керівницт¬ва тренера. 1 стадія має кілька назв: орієнтації та залежності, невпев¬неності, пасивного напруження. Група стривожена, напружена, она чекае керівництва та чіткого плану дій. Учасники сподіва¬ються, що тренер розв'яже їхні проблеми, але поведінка трене¬ра не завжди повністю відповідає їхнім очікуванням. Інколи на цій стадії виникає псевдозгуртованість, і учасники починають обговорювати "безпечні" другорядні питання. К. Роджерс опи¬сував цю стадію як кружляння на місці, стадію формального спілкування, відмови від особистісного самовираження.2 стадія — конфліктів і протесту, активації, активного напруження. Група переносить на тренера відповідальність за своє розчарування. Деякі психотерапевти, наприклад К. Хек, умисно викликають агресивність групи на себе. Провокаційна поведінка тренера — це компонент безпеки для групи: вона вчиться відкрито проявляти негативні почуття та не спрямовує нагромаджену агресію на когось із учасників групи. Після цієї стадії група переконується в тому, що прояви агресії не завжди неприпустимі: вони можуть бути продемонстровані, прийняті, зрозумілі та поступитися більш конструктивним почуттям. 2 стадія — структурування групи. Учасники демонструють звичний діапазон соціальних ролей, з'ясовують статусні стосун¬ки між собою, активно проявляють конкуренцію, поки не вста¬новиться властива групі соціально-психологічна структура. Це дає змогу перейти до наступної стадії. 4 стадія — робота групи. Це конструктивна фаза, коли гру¬па згуртована. Учасники відчувають безпеку та можливість від¬крито висловлювати позитивні почуття. Увагу спрямовано на спілкування щодо реальних проблем і того, що відбувається тут і зараз. Група починає працювати як модель соціуму, надаючи своїм членам можливість отримати зворотний зв'язок і випро¬бувати новий репертуар рольової поведінки. 5 стадія — повернення, розпаду групи.