4.Класифікація та основні види тренінгових груп. Критерії класифікації тренінгових груп.?????

Тренінгові групи існують давно, але до сьогодні немає їх чіткої класифікації. Кожний із підходів пропонує свої критерії. Так, Дж. Коттлер і Р. Браун описали такі види груп:

1. "Групи зустрічі" - найбільш невизначена категорія груп для формування людських стосунків; сюди зараховують групи з розкриття потенціалу, Т - групи, тренінгові групи, групи зустрічі й групи особистісного росту.

2. "Тематична група" - порівняно з попередньою групою тут є чіткий план роботи. Такі групи мають дидактичний і педагогічний характер, а не орієнтовані на переживання і почуття. В цілому їх мета полягає в профілактиці можливих проблем у майбутньому з допомогою стимулювання особистісного росту, надання допомоги в прийнятті рішень, навчання важливим життєвим навичкам і надання корисної інформації.

3. "Групи консультування" - такий різновид групової роботи, яка спрямована, насамперед, на розв'язання проблем міжособистісного спілкування її учасників. Ці групи орієнтовані переважно на роботу з теперішнім, а не на аналізі минулого.

4. "Психотерапевтичні групи" частіше проводяться в лікарнях, клініках з пацієнтами, які мають такий діагноз, як психоневроз, особистісні розлади або психоз. Робота в них вимагає відповідної кваліфікації і передбачає довготривалого та інтенсивне лікування.

5. "Групи самодопомоги і групи підтримки" відрізняються також метою, яка чітко відображена в їх назві (самодопомога, підтримка). Насамперед, це стосується надання емоційної й соціальної підтримки, розвитку нових уявлень про те, як можна впоратися з поширеними проблемами, і забезпечення конструктивного напряму для розвитку членів групи. Тому її керівником може бути не фахівець, а досвідчений член такої групи. Такі групи орієнтовані на розв'язання будь-якої однієї проблеми, зокрема політичної тощо. У сучасних професійних енциклопедіях перераховані такі різновиди тренінгу, як тренінг самоствердження; тренінг сенситивності; тренінг асертивності; тренінг міжособистісних стосунків; тренінг керівників; тренінг соціальних навичок тощо.

5.Основні принципи психологічного тренінгу: добровільності, рівноправства, активності, конфіденційності тощо.

Принципи тренінгової роботи не відрізняються від мораль¬них принципів психологічної допомоги взагалі. Вони базують-ся на гуманістично спрямованому та демократичному підході К. Роджерса, але їх застосування саме в роботі групи може спричинити як технічні, так і міжособистісні проблеми.

Добровільність. Учасники тренінгової групи та її ведучий беруть участь у роботі групи свідомо та з власної волі. Для ба¬гатьох психологів-тренерів на сучасному етапі це радше мрія, аніж реальний принцип. Інколи його порушують щодо тренера: "Ви — шкільний психолог і зобов'язані провести тренінг з про¬філактики правопорушень!", "Ви — психолог нашого підпри¬ємства — негайно зробіть щось для мотивації праці". Але час¬тіше проблеми, пов'язані з дотриманням цього принципу, виникають в учасників: адміністрація підприємства змушує їх прийти на тренінг (часто у свій вільний час) та набувати яки¬хось умінь, що здаються керівникові корисними. Зрозуміло, що в таких випадках не лише порушується принцип добровіль¬ності, а й ефективність тренінгу стає неприпустимо низькою. Тому, складаючи угоди із замовниками, слід врахувати практи¬чні способи реалізації зазначеного принципу.

Рівноправність. Усі учасники тренінгу мають однакові пра¬ва й обов'язки. Проблеми з дотриманням цього принципу ви-никають у корпоративних тренінгах, коли учасники мають різ¬ний професійний статус і переносять цю систему стосунків у межі тренінгу. У групах особистісного зростання також вини¬кає неформальна структура, яка порушує початкову рівноправ¬ність. Профілактикою подібних проблем може стати підбір од¬норідної групи й рефлексія того, як розподіл ролей впливає на рівноправність. Окрема проблема — нерівність учасників у разі роботи в системі "акваріум": частина групи бере активну участь у роботі групи, частина — займає позицію спостерігача. Важли¬во, щоб вибір власної позиції був свідомим і добровільним.

Активність відрізняє тренінгову роботу від інших форм навчання, зокрема лекції. Тренер має створювати відповідні умо-ви для прояву активності групи, а учасники — спрямовувати власні зусилля на отримання практичного, емоційно-чуттєвого досвіду. Активність групи залежить від кількох факторів: рів¬ня зацікавленості проблемою, рівня обізнаності, досвіду тренін- гової роботи, стосунків у групі та між групою та ведучим. Ак¬тивність групи має природні коливання протягом дня.

Конфіденційність — принцип індивідуальної психотерапії. Він спричинює великі проблеми в тренінговій роботі. Насампе¬ред тренер не має реальної можливості забезпечити дотримання цієї норми у спілкуванні учасників поза групою. Крім того, важко визначити, яка саме інформація, що сприймається під час тренінгу, має конфіденційний характер.