5. Структура особистості. Об’єкт і предмет педагогіки під кутом зору структури особистості за Рубінштейном.

Відомий вітчизняний психолог С.Л. Рубінштейн (1889—1960) розглядав особистість у контексті розроблюваних ним принципів детермінізму і єдності свідомості та діяльності. На його думку, особистість у з'ясуванні психічних процесів виступає як взаємопов'язана сукупність внутрішніх умов, через які заломлюються усі зовнішні діяння. До цих внутрішніх умов належать і психічні явища — психічні властивості та стани особистості. Особистість зумовлена історично — еволюцією живих істот, історією становлення людства і особистою історією розвитку людини. Тому в структурі особистості можна виявляти компоненти різного рівня узагальнення й стійкості, які змінюються різними темпами. Особистість є тим більш значущою, чим більше в індивідуальному заломленні в ній представлене загальне, суспільне. Як власне особистісні серед усього розмаїття властивостей С.Л. Рубінштейн виділяє ті, що спричиняють суспільно значущу поведінку або діяльність людини. Тому основне місце серед них мають займати система мотивів і завдань, які людина ставить перед собою, а також властивості характеру, що зумовлюють вчинки людини, здібності, роблять її здатною до виконання історично сформованих видів суспільно корисної діяльності. Особистість визначається своїм ставленням до навколишнього світу, до суспільного оточення, до інших людей. Це відношення реалізується в діяльності людини. Завдяки діяльності люди пізнають і змінюють світ, природу, суспільство. Однак значущість особистості зумовлена не лише самими її властивостями, а й значущістю тих суспільно-історичних сил, які вона представляє. Особистість — це реальний індивід, жива, діюча людина, яка є носієм суспільних стосунків. Особистість неможлива без психіки, без свідомості. Усі психічні явища і процеси органічно вплітаються в цілісне життя особистості, оскільки основна їхня життєва функція полягає в регуляції діяльності людей. Обумовлені зовнішніми впливами, психічні процеси особистості самі опосередковують поведінку і діяльність, залежність суб'єкта від об'єктивних умов. Фундаментальне значення має положення Рубінштейна про багатоплановість психічного, багаторівневість перебігу психічних процесів. Структура особистості складається з різноманітних компонентів. Будь-яка особистість включає в себе «Я» як суб'єкт довільної діяльності, якому властиві мотиви свідомої поведінки. Поняття особистості у психології не зводиться до поняття суб'єкта у вузькому розумінні. Характеристика особистості включає також її ідеї, принципи, на основі яких здійснюється оцінка власних та чужих учинків. До структури особистості звичайно входять і пізнавальні процеси, без яких неможливі діяльність і поведінка людини.

6. Дидактична система. Характеристика її компонентів.

Дидактична система належить до педагогічних систем. Оскільки педагогічна система – це організований об’єкт, що здійснює управління процесом передачі і засвоєння того соціального досвіду, який на даний час нагромадило людство, то дидактична система – це організований об’єкт, за допомогою якого вчитель забезпечує управління процесом передачі і засвоєння учнями системи знань про суспільство, природу, людину, і на цій основі розвиток у кожного з них пізнавальних сил, формування наукового світогляду, культури поведінки, позитивних людських якостей. Найхарактернішою ознакою цієї системи є її функція, зокрема, функція управління педагогічним процесом. Учасниками цього процесу є вчитель й учні. Як видно з визначення дидактичної системи, учні й учитель не входять до її складу як елементи, а обов’язково входять до складу її середовища. Для дидактичної системи наявність учителя й учнів, як складових середовища дидактичної системи, є обов’язковою. Зробимо деякі уточнення. Йдеться не про учня взагалі, а про те, що під терміном “учень” розуміються навчальні характеристики учня, його здібності, задатки, інтереси, його навчальний досвід, особливості мислення, памяті, уяви, тобто учень взаємодіє з усіма елементами дидактичної системи таким своїм боком, який дає йому змогу встановлювати зв’язки як з елементами системи, так і з усією системою. Характеристиками компонента середовища дидактичної системи “учитель” є його педагогічний досвід, знання навчального матеріалу, знання закономірностей навчання виховання і розвитку, знання всіх навчальних і психологічних характеристик учня, тобто все те, що дає йому змогу взаємодіяти як з кожним елементом дидактичної системи, так і з усією системою. Таким чином, у загальному випадку дидактичну систему становить той дидактичний простір, через який учитель і учні взаємодіють між собою. Таким чином, дидактична система – це сукупність взаємозвязаних елементів, якими є цілі навчання, зміст навчання, методи навчання, засоби і організаційні форми навчання.(Рис.1). Елемент “Цілі навчання” (I) розкриває суть проблеми “Чому вчити?”, тобто дає відповідь на це запитання. “Зміст навчання”(II) – другий елемент відповідає на запитання “Що вивчати?”, він зумовлюється змістом освіти. Третій – “Методи навчання”(III), розкриває суть того, як можна досягти поставлених цілей навчання, тобто відповідає на запитання “Як вчити?”. “Засоби навчання”(IV) – це четвертий елемент системи, він розкриває особливості педагогічнго інструментарію і дає відповідь на запитання “За допомогою чого навчати”, “Чим навчати?”. Пятий елемент системи – “Форми організації навчання”(V), відповідає на запитання “В якій формі, де, коли навчати?”. Відрізки прямих ліній позначають однонаправленй і двонаправлений зв'язок. Наприклад, зв'язок II – III означає, що зміна елемента II призведе до зміни елемента III; а зв'язок III – II- навпаки. Теоретичний рівень цієї системи визначається тим, що незалежно від предмета і змісту матеріалу, який вивчається, зв’язки між її елементами об’єктивно існують і природа їх визначається суттю самих елементів. Це означає, що дана система становить саме ядро теорії навчання. Прикладом специфічної дидактичної системи є підручник. Зв’язки між елементами дидактичної системи набувають нових якостей, коли ця система включена як компонент у систему взаємодії вчителя й учня. Дія учителя на учня опосередковується саме дидактичною системою, всіма її елементами. Але і кожен елемент дидактичної системи теж опосередковується учнем, а конкретніше його задатками, здібностями, нахилами, інтересами, та рівнем розумового розвитку.