26. Вивчення темпу рівнів засвоєння знань (на прикладі конкретної теми).

Рівень засвоєння - розпізнавання. Зрозуміло, що учіння має відбуватися так, щоб в учня сформувався чуттєвий, а потім і пізнавальний образ об’єкта вивчення, щоб при повторному нагадуванні про нього учень міг виокремити даний об’єкт вивчення з багатьох інших, йому подібних, щоб при підказці учневі однієї - двох ознак, що належать цьому об’єкту вивчення, він зміг назвати всі інші ознаки об’єкта. З цього випливає, що першим компонентом учіння є сприймання, формування чуттєвого образу, уявлення. При цьому об’єкт вивчення демонструється, описується словесно, виділяється його найістотніша риса, здійснюється порівняння з близьким за суттю і змістом об’єктом.

Сприймання багатше від відчуттів, оскільки в нього входять дані не тільки безпосередніх відчуттів людини, а й дані її власного досвіду. Підключаючи якомога більший спектр відчуттів учня при сприйманні ним об’єкта вивчення, учитель допомагає учневі створити повний чуттєвий образ цього об’єкта.

Уведення учнів у новий матеріал часто здійснюється шляхом словесного пояснення, що супроводжується демонструванням засобів наочності. У ході цієї роботи учень виділяє те, що найбільше відрізняє даний об’єкт від інших, йому подібних. Цьому допомагає актуалізація власного досвіду учнем, порівняння об’єкта вивчення з іншими, йому подібними, знаходження відмінностей і фіксація їх мимовільною пам’яттю. Учень на початку вивчення не ставить Робота над створенням чуттєвого образу включає і мимовільну пам’ять. Такий процес учіння повністю забезпечує засвоєння матеріалу на рівні розпізнавання.

Рівень репродуктивний. Оскільки завдання полягає в тому, щоб запам’ятати зміст матеріалу, то цілком очевидно, що має бути кон­центрація уваги на осмислення, бо матеріал, який людина розуміє, запам’ятовується краще. Тому важливі думки повторюються декілька разів, об’єкт ніби повертається різними боками, встановлюються зв’язки, простежуються відмінності, констатується подібність. Але репродуктивний рівень засвоєння передбачає і відтворення певного способу дій, певного алгоритму дій. Тому зрозуміло, що цей спосіб дій спочатку демонструється учням, пропонується через дію прикладання його до ситуації, яка виникає зі змісту матеріалу, що вивчається. І далі учні самі прикладають цей спосіб дій до ситуацій, аналогічних до навчальної. Виконуючи елементарні перетворення в межах типової ситуації, концентруючи свою увагу на перетворення в межах даної ситуації, учні разом з тим і запам’ятовують навчальний матеріал, і спосіб дій із ним з використанням як мимовільної, так і довільної пам’яті.

Продуктивний рівень засвоєння. Перш за все, для засвоєння матеріалу на даному рівні необхідне глибше осмислення змісту того, що вивчається. Це диктує необхідність ґрунтовнішої аналітико-синтетичної діяльності, зокрема в структурній площині. Спільно з учителем учні здійснюють розчленування об’єкта вивчення на складові частини, розкривають між ними зв’язки і відношення, розв’язують завдання їх об?єднання навколо об’єднувальної ідеї, встановлюють зв’язки, створюють плани, намагаються побачити нову якість, що утворилася внаслідок об?єднання частин цілого навколо ідеї, повертаються до діяльності з одержання і застосування знань.

Розв’язання задач, вправ, завдань на застосування одержаних знань у ситуації видозміненій, але близькій до типової, створює передумови переходу на вищий, теоретичний рівень абстракцій. При цьому міра самостійності пізнавальної діяльності учнів увесь час зростає.

Творчий рівень засвоєння. Осмислення матеріалу на вищому рівні веде до необхідності застосування моделювання, створення моделей змісту, їхнього аналізу, виходу на нові теоретичні узагальнення, де значна увага приділяється кодуванню, переходу на нову форму вираження змісту, переходу до завдань у новій, нетиповій ситуації, розроблення способів їх розв’язання