4. Аграрна політика України: поняття, сутність, ознаки та основні напрямки.

Законодавчого визначення аграрної політики немає.

Державна аграрна політика – сукупність принципів і дій що проводить держава з метою вирішення комплексу проблем пов’язаних з функціонування агропромислового комплексу (с/г виробництво, структур агробізнесу, ринку с/г продукції, споживання і розвитку сільських територій). В широкому сенсі аграрна політика містить 3 напрями:

• Політика розвитку аграрного сектора

• Продовольча політика

• Агропромислова політика пов’язана з вирішенням питань обслуговування с/г господарства, включаючи переробку, виробництва с/г продукції та постачання засобів виробництва.

Держава може підтримувати в якості пріоритету як с/г виробництво (підвищуючи рівень цін і доходи виробників) так і переробну (датуючи закупівельні ціни) або може підтримувати споживчий ринок шляхом встановлення низьких споживчих цін. Аграрна політика поділяється на 2 напрями: с/г політику (на користь виробників) та продовольча політика (на користь споживачів).

Правові засади сучасної державної аграрної політики визначаються наступними законодавчими актами:

• ЗУ “Про державну підтримку с/г України” від 24 червня 2004 року

• ЗУ “Про основні засади державної аграрної політики до 2015 року” 2009 рік

Мета державної аграрної політики:

• Створення організаційно-економічних основ для ефективного розвитку аграрного сектора, на основі єдності економічних, соціальних та екологічних інтересів суспільства

• Гарантування продовольчої безпеки держави

• Забезпечення промисловості ринку

• Сприяння розвитку сільських поселень

• Формування середнього класу на селі через забезпечення зайнятості сільського населення та підвищення їх доходів

• Підвищення інвестиційної привабливості в галузі аграрного сектора та фінансової безпеки с/г підприємств.

• Розширення участі України у забезпечення світового ринку продукцією с/г та продовольства

• Раціональне використання с/г земель та зменшення техногенного навантаження аграрного сектора на довкілля

5. Аграрне право у сучасній правовій доктрині України.

Аграрне право — порівняно нова галузь у системі права, яка об’єктивно сформувалась у 70-х роках минулого століття внаслідок об’єднання в єдиний косплекс правових норм, які регулювали суспільні відносини в колгоспах, державних с/г підприємствах, інших с/г виробничих структурах, що існували в той час.

АП пройшло цілий ряд послідовних реструктуризаційних перетворень від селянського , колгоспного, сільськогосподарського до аграрного права.

Підходи до аграрного права:

• Існує аграрне законодавство але не існує аграрного права (Панкратов)

• Аграрне право є галуззю або підрозділом господарського права (Лаптєв, Щербина)

• Самостійна галузь права (грарно-трудові тощо...лузей зазнають глубокої аграрної спеціалізації перетворюючись на агразм правового чно забезпечена у суспіл Статів, Бабильов, Ярмоленко)

• Комплексна галузь права (Козир, Воронін)

• Самостійна комплексна інтегрована галузь права (Янчук, Петров, Середа, Титова)

• Комплексна інтегрована та спеціалізована галузь права

Аграрне право – комплексна інтегрована спеціалізована галузь права, що охоплює різні правові норми які реалізують аграрні відносини що складаються у сфері виробничої та пов’язаної з нею с/г діяльності під час використання земель с/г призначення різними суб’єктами.

Аграрне право (Носік) – система пов’язаних та узгоджених у Конституції України, ЗУ та інших нормативних джерелах матеріальних і процесуальних норм, їх імперативів і положень в яких формально виражена суверенна воля Українського народу щодо забезпечення продовольчої безпеки шляхом використання та охорони ґрунту, інших природних ресурсів та живих організмів, що використовується при здійсненні с/г діяльності, а також нормативно закріплена міра свободи, рівності та справедливості, що має бути юридично забезпечена у суспільстві при здійсненні с/г діяльності.

Ознаки аграрного права:

• Комплексність – узагальнює різні норми

• Інтегрованість – між різними видами аграрних відносин існує стійкий взаємозв’язок який створює комплексний механізм правового регулювання. Це узагальнене або єдине правове регулювання відносин різних аграрних суб’єктів.

• Спеціалізованість – норми основних профільних галузей зазнають глибокої аграрної спеціалізації перетворюючись на аграрно-майнові, аграрно-трудові тощо...