- •1. Об’єктивні і суб’єктивні передумови формування аграрного права у правовій системі України.
- •2. Методологічні основи аграрного права України.
- •3. Розвиток аграрного права в умовах реформування земельно-аграрних відносин в Україні.
- •4. Аграрна політика України: поняття, сутність, ознаки та основні напрямки.
- •5. Аграрне право у сучасній правовій доктрині України.
- •6. Поняття, особливості та предмет аграрного права України.
- •7. Методи в аграрному праві України.
- •8. Принципи аграрного права України.
- •9. Завдання та функції агарного права України.
- •10. Система аграрного права України.
- •12. Поняття, загальні та особливі ознаки аграрних правовідносин в Україні.
- •13. Об’єкти аграрних правовідносин.
- •14. Суб’єкти аграрних правовідносин.
- •3.1 Суб’єкти, які безпосередньо здійснюють с/г діяльність:
- •15. Класифікація аграрних правовідносин у теорії аграрного права України.
- •16. Поняття, особливості та види джерел аграрного права України.
- •17. Конституція України як джерело аграрного права України.
- •18. Закони України та постанови Верховної Ради України як джерела аграрного права України.
- •19. Міжнародні договори як джерела аграрного права України.
- •20. Укази Президента України у системі джерел аграрного права України.
- •21. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади як джерела аграрного права України.
- •22. Рішення Конституційного Суду України як джерела аграрного права України.
- •23. Акти органів судової влади з питань застосування законодавства у сфері регулювання аграрних відносин в системі джерел аграрного права України.
- •24. Характеристика, види і юридична природа локальних нормативно-правових актів як джерел аграрного права України.
- •25. Адаптація законодавства України до законодавства єс.
- •26.Поняття та особливості інституційно-функціонального регулювання аграрних відносин у ринкових умовах.
- •27. Система органів державної влади в інституційно-функціональному регулюванні аграрних відносин в Україні.
- •28. Загальна характеристика функцій органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері регулювання аграрних відносин в Україні.
- •29. Правові форми державної підтримки суб’єктів господарювання у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
- •30. Правове забезпечення продовольчої безпеки України.
- •31. Поняття та види суб’єктів господарювання у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.
- •32. Правове становище сільськогосподарських підприємств кооперативного типу.
- •33. Правове становище сільськогосподарських підприємств корпоративного типу.
- •34.Правове становище фермерських господарств.
- •35. Особливості правового становища приватних сільськогосподарських підприємств.
- •36. Особливості правового становища державних та комунальних сільськогосподарських підприємств.
- •37. Правове становище підсобних сільських господарств промислових підприємств:
- •38. Правове становище об’єднань аграрних підприємств та агрохолдингів:
- •39. Особливості правового регулювання банкрутства сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств:
- •40. Загальна характеристика правового статусу засновників, учасників та членів сільськогосподарських підприємств:
- •41. Правовий статус засновників і членів фермерських господарств:
- •42. Особливості правового статусу засновників і членів сільськогосподарських підприємств кооперативного типу:
- •44. Правові засади та порядок здійснення самоврядування і с/г підприємствах корпоративного типу:
- •45. Правові засади та порядок здійснення самоврядування в с/г підприємствах кооперативного типу:
- •46. Правові засади і порядок здійснення внутрішнього управління державними та комунальними сільськогосподарськими підприємствами.
- •47. Правові засади та особливості внутрішнього управління фермерським господарством:
- •48. Особливості правового регулювання праці членів с/г підприємств
- •49. Особливості правового регулювання праці у с/г підприємствах корпоративного типу.
1. Об’єктивні і суб’єктивні передумови формування аграрного права у правовій системі України.
Сільськогосподарське (аграрне) право є відносно новою галуззю в системі права України. Її формування свого часу відіграло значну роль у підвищенні ефективності правового регулювання суспільних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва. Дедалі більше зростає значення сільськогосподарського (аграрного) права в період проведення аграрної реформи в Україні з метою, зокрема, підвищення ефективності аграрного сектору економіки та вирішення продовольчої проблеми в країні.
Сільське господарство – особлива галузь економіки. Це пов'язано як із специфікою господарювання, "унікальними природно-біологічними факторами цієї галузі економіки, яка використовує землі сільськогосподарського призначення як основний і незамінний засіб виробництва, так і зі значенням продовольчої продукції як життєзабезпечувального фактору для всього суспільства". У зв'язку з цим воно об'єктивно потребує "власного" правового регулювання.
Земля і праця в сільськогосподарському виробництві, на відміну від промислового, виступають в органічній єдності, без якої неможливе отримання результатів праці. Крім того, сільське господарство, характеризується і такими істотними особливостями, як органічний зв'язок сільськогосподарського виробничого процесу з природно-кліматичними умовами, екологічні властивості трудових відносин, сезонний характер сільськогосподарської праці, залежність її від певних біологічних, фізіологічних процесів у рослинництві і тваринництві, високий ступінь нормального виробничого ризику, можливість визначення результатів праці по закінченні виробничого циклу тощо. Ці особливості здебільшого однаково проявляли себе в усіх сільськогосподарських структурах, що переконливо свідчило про необхідність інтегрованої і спеціалізованої правової регламентації аграрних відносин. Адже специфічні особливості сільського господарства аж ніяк не могли бути враховані традиційними галузями права, бо врахування такої специфіки не входило до їхніх завдань. Наукою аграрного права було доведено, що більш адекватний характеру суспільних відносин у сільському господарстві юридичний режим може забезпечити комплексна, інтегрована і спеціалізована галузь права – сільськогосподарське право, певну спільність норм якого повинна забезпечити їх спрямованість на уніфіковане правове регулювання виробничої сільськогосподарської діяльності.
Отже, об'єктивна потреба комплексного підходу до правового регулювання відносин у сільському господарстві, яке б враховувало специфіку сільськогосподарського виробництва, зумовила формування комплексної спціалізованої галузі сільськогосподарського законодавства та однойменної галузі права
Суб'єктивні передумови формування АП - усвідомлення необхідності у формуванні окремої галузі права яка б забезпечила ефективне регулювання відносин по виробництву сільськогосподарської продукції з урахуванняфм її специфіки.
2. Методологічні основи аграрного права України.
Методологію будь-якої науки формує сукупність категорій, на які вона спирається, а також система певних методів дослідження, а також алгоритм розв’язання задач практичної спрямованості. Методологія аграрного права формує 4 категорії: капітал, земля, праця, знання.
Капітал - сукупність товарів, майна чи грошових коштів які використовуються з метою отримання прибутку. У вузькому значенні це джерело доходів у вигляді засобів виробництва. Направлення капіталу в економіку відповідної галузі або в виробництво називають капіталовкладенням або інвестиціями.
Земля – основне національне багатство, що характеризується верхнім шаром ґрунту, використання якого має здійснюватися на основі фотосинтезу сонця, родючості ґрунту, людської праці та капіталу.
Методологічні основи аграрного права:
Конституційно-правові гарантії використання землі на основі приватної власності на землю поєднані з механізмами державного контролю в частині земель с/г призначення.
Свобода здійснення с/г діяльності, що проявляється в дотриманні суб’єктом господарювання законодавчих вимог при здійсненні с/г діяльності, у дотриманні державою принципів здійснення господарської діяльності, шляхом забезпечення захисту конкуренції, недопустимість зловживання монопольним становищем на аграрному ринку, неправомірне обмеження конкуренції та дотримання принципу підприємницької діяльності закладеного в статті 44 ГКУ
Вартісна оцінка землі, як основного національного багатства, що має визначатися в процесі виробництва капіталу
державна політика, яка спрямована на прогресивний розвиток українського суспільства, на його економічну складову через розвиток СГ галузі шляхом запровадження оптимальних механізмів оподаткування господарюючих суб’єктів на землі та залучення капіталу в основне національне багатство та створення господарника.