13. Методи нормування праці і способи вивчення робочих процесів.

Нормування праці – це науково обґрунтоване встановлення затрат часу або обсягів робіт для конкретної групи працівників.

Методи нормування праці – це дослідження трудового процесу за основними його елементами та визначення способу, за допомогою встановлюється норма виробітку.

Існує два методи нормування праці:

Сумарний – норма виробку встановлюється як середня величина роботи декількох агрегатів або групи працівників.

Аналітичний метод – передбачає поділ процесу праці на окремі складові з наступним детальним вивченням. Він поділяється на два види:

- аналітично-експериментальний;

- аналітично-розрахунковий.

Аналітично-експериментальне нормування включає проведення певних спостережень та досліджень безпосередньо при виконанні того процесу, на який встановлюється норма виробітку.

Суть аналітично-розрахункового методу в тому, що норми виробітку встановлюють за типовими нормативами, диференційованими за природними й організаційно-технічними умовами.

Для вивчення затрат робочого часу використовують три способи: хронографія (фотографію) робочого дня, хронометраж і фотохронометраж.

Хронографія (фотографія) – спосіб вивчення використання робочого часу шляхом замірів його затрат за операціями та їх елементами в порядку послідовності їх використання з урахуванням всіх нормо утворюючих факторів протягом усього робочого дня. Розрізняють індивідуальну і групову фотографію.

Хронометраж – це вид спостереження при якому вивчаються елементи затрату часу на виконання окремих, часто повторюваних елементів операції, які можуть бути розчленовані до прийомів, дій, рухів.

Фотохронометраж – це комбінований вид спостереження, який включає хронографію і хронометраж.

При обробці результатів спостережень визначають затрати часу з кожного елементу роботи.

14. Методика розробки норм виробітку на механізовані польові роботи. Нормоутворюючі фактори і нормування праці на різних роботах в окремих галузях виробництва.

Норма виробітку (Нв) на механізовані польові роботи встановлюється за формулою:

Нв = Вр х Vр х То х 0,1,

Вр – ширина захвату тракторного агрегату, м;

Vp – швидкість руху, км/год;

То – час основної роботи протягом зміни, год;

0,1 – постійний коефіцієнт, який вводиться для вирівнювання показників, оскільки ширину захвату визначають у метрах, швидкість руху – в кілометрах, а виробіток – в гектарах.

Нормоутворюючі фактори в рослинництві:

- вимоги агротехніки і якість виконання робіт;

- тип, підтип та механічний склад грунту;

- площа, довжина гону, конфігурація, рельєф поля;

- попередня культура та забур’яненість;

- кліматичні умови;

- врожайність та стан культур, що збираються, на збиральних роботах (вологість, забур’яне-ність, полеглість хлібів).

15. Тарифна система, її призначення і складові частини. Тарифікація робіт.

Тарифна система – це сукупність нормативно-правових документів для нарахування оплати праці в залежності від її тяжкості, шкідливості, умінь та навиків виконавців. Вона включає: тарифну сітку, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Тарифна сітка включає шість розрядів послідуючий який показує на скільки послідуючий розряд більший за попередній.

Тарифна ставка – це заробітна плата за норму виробітку по відповідному розряду.

Тарифно-кваліфікаційні довідники – це перелік робіт з в казанням їх тарифного розряду.