11. Поняття про робоче місце, класифікація робочих місць. Особливості організації робочих місць в сільському господарстві.

Робоче місце – це зона дії працівника, розміщення засобів виробництва, необхідних для виконання певної роботи.

Робоча зона – певна ділянка, на якій переміщуються засоби виробництва, тобто можуть існувати кілька робочих місць.

Класифікація робочих місць:

- за часом їх існування – постійні, тимчасові;

- за рівнем механізації праці – автоматизовані, механізовані, ручної праці;

- за кількістю працівників – індивідуальні, колективні.

Вимоги до організації робочого місця:

- раціональне оснащення основним і допоміжним обладнанням;

- послідовність переміщення засобів і предметів праці;

- чітке пересування виконавців та обслуговання робочих процесів;

- створення необхідних санітарно-гігієнічних та комфортних умов роботи.

Важливе значення для досягнення високих результатів праці має порядок обслуговування робочих місць, тобто послідовність переміщення засобів і предметів праці, чітке в часі пересування виконавців та обслуговування робочих місць і зон, доцільне їх оснащення дають змогу значно економити робочий час і за рахунок цього підвищувати продуктивність праці.

Особливості організації робочих місць в сільському господарстві:

- залежність від природно - кліматичних умов;

- велика розкиданість по території призводить до великих затрат пального;

- сумісництво виконуваних робіт потребує відповідних умінь і навичок.

12. Суть, значення і основні принципи нормування праці. Види норм праці.

Нормування праці – це науково обґрунтоване встановлення затрат часу або обсягів робіт для конкретної групи працівників.

Нормування праці – це сукупність методів, прийомів і розрахунків за допомогою яких встановлюються обґрунтовані норми праці.

Принципи нормування праці:

- технічне, економічне й психофізіологічне обґрунтування норм виробітку в умовах застосування раціональної організації праці;

- єдність і гнучкість при розробці норм виробітку з урахуванням нормо утворювальних факторів;

- прогресивність норм праці залежно від технології виробництва;

- нормування допоміжних робіт і робіт обслуговуючого персоналу.

Для нормування праці використовують слідуючи норми праці:

Норма часу – це затрати робочого часу встановлені на виконання одиниці роботи одним чи групою працівників при певних конкретних умовах (при міняють в основному в ремонтних майстернях на будівництві тощо).

Норма виробітку – це обумовлена кількість одиниць роботи (шт., га, ц), які повинен виконати виконавець, чи група працівників за встановлену одиницю часу (год., зміну) при певних умовах (при міняють в основному на польових роботах в рослинництві, садівництві тощо).

Норма обслуговування – визначена кількість об'єктів (число машин, голів худоби), які повинен обслуговувати виконавець чи група працівників за одиницю часу при певних умовах (широко при міняють в тваринництві).

Норма чисельності – визначає число виконавців, які повинні обслуговувати той чи інший об'єкт (агрегат, ферму, кормоцех) при певних умовах.

Нормативи – це вихідні регламентовані величини, на основі яких розраховують норми праці.

Норми праці поділяють на :

- єдині норми виробітку, часу і обслуговування на однотипні роботи, які виконуються у всіх галузях народного господарства;

- типові норми праці розраховані на основі типової технології, організації праці і технічного рівня;

- тимчасові норми в процесі застосування уточнюють.