28. Зберігання та переробка сільськогосподарської продукції в сучасних умовах

Організація зберігання і переробки зерна

Зерно й зернову продукцію зберігають у спеціально обладнаних зерносховищах насипом і в тарі. Партії зерна розмішують з урахуванням його цільового призначення (продовольче, фуражне, посівний матеріал), вологості, наявності домішок, ознак зараженості шкідниками і хворобами. Крім того, насіння розміщують не тільки за сортами, а й за репродукціями та класами.

Щоб партії зерна не змішувалися, висота насипу його має бути 2-2,5 м і найкраще зберігається зерно при температурі в усіх ділянках насипу 8-10 °С і нижче.

Усе зерно, яке надходить на хлібоприймальні пункти, у разі потреби слід очищати, сушити і знеражувати.

Режим роботи технологічних ліній і порядок здійснення деяких заходів із зерном визначає головний інженер підприємства разом із начальником лабораторії.

Організація переробки зерна на борошно. Практикують, як правило. кілька видів помелу й одержують різні виходи і сорти борошна.

Виходом називають кількість борошна, виробленого із зерна в результаті його помелу (виражається у відсотках). У нашій країні прийняті такі виходи пшеничного борошна, що мають і свої сортові назви: вихід 96відсотків-оббивне(односортне);вихід 85 відсотків П сорт (односортне); вихід 78 відсотків – двосортне, трисортне.

Переробка зерна на крупу. У нашій країні виробляють такі види і сорти круп:

з гречки - крупу пропарену й непропарену (ядрицю) І і II сортів, крупу продільну і дієтичне борошно: рису - рис шліфований і полірований вищого, І і П сортів, рис дроблений; гороху - горох лущений, полірований (цілий, поколений) і крупу типу манної; проса— пшоно шліфоване вищою, І та П сортів; вівса пластівці, крупу надроблену пропарену, крупу плющену вищого і І сортів, толокно; ячменю - крупу перлову 15-номерну; з кукурудзи - крупу шліфовану 5-номерну; крупу для пластівців і кукурудзяних паличок. Крім того, при помелі пшениці м'якої марки "М", а також з твердої пшениці марки "'Т" виробляють манну крупу.

Якість круп нормується державними стандартами. При визначенні цього показника враховують колір, запах і смак. У крупах не повинно бути шкідників, вологість має бути 12-15 відсотків.

Виготовлення комбікормів. На сільськогосподарських підприємствах організовують виробництво ряду інгредієнтів: трав’яного вітамінного і хвойного борошна, молочних відвійок. На міжгосподарських комбікормових заводах обладнують цехи для виготовлення білково-вітамінних мінеральних добавок.

Організація зберігання і переробки овочів та картоплі.

Продукція овочівництва є незамінним джерелом важливих фізіологічно активних речовин, необхідних для нормального життя людини. Проте в період масового дозрівання і збирання овочі не можуть зберігатися тривалий час. Довше їх можна зберігати лише в спеціальних сховищах при певній для кожного виду продукції зниженій температурі або при переробці різними способами.

Строки зберігання літніх і осінніх сортів овочів істотно різняться між собою. Наприклад, огірки, кабачки, зелений горошок збирають у неповній біологічній стиглості, коли погода під час збирання цих овочів, як правило, буває спекотною.

Столові буряки, моркву, цибулю збирають у холодний осінній період і в стані, який наближається до їхньої біологічної стиглості. Тому зберігати їх можна значно довше, ніж літні сорти овочів. Тривале зберігання овочів (кілька місяців) можливе тільки в спеціальних охолоджувальних сховищах при температурі, близькій до 0 °С, але без підморожування.

Тарою для зберігання можуть бути ящики або кошики. Краще, коли використовують ті ящики, в яких доставляли сировину з поля. Овочі кожного виду зберігають в окремих, не щільно встановлених штабелях заввишки 3-5 ящиків. Тара повинна бути нещільною, решітчастою. Кожну партію зберігають окремо. На одному з ящиків прикріплюють картонну бирку із зазначенням часу доставки їх у сховище.

Основними виробничими процесами при переробці овочів і картоплі є їх калібрування та сортування, миття, чищення, нарізання й подрібнення, фасування і наповнення банок, їх закупорювання, стерилізація та пастеризація, зберігання.

Калібрування і сортування овочів та картоплі. Для переробки потрібні овочі однакової форми, розміру, кольору, стиглості, тому їх калібрують і сортують, що значно полегшує очищення сировини.

Миття овочів. Залежно від виду сировини для миття овочів використовують різні машини. Так, картоплю і коренеплоди миють у барабанних мийках, помідори, огірки, кабачки - в спеціальних вентиляторних машинах.

Очищення овочів і картоплі. Перед консервуванням овочі, картоплю очищають від шкірки, серцевини, плодоніжок, вибраковуючи зіпсовані та механічно пошкоджені. Залежно від виду сировини застосовують різні способи очищення. Після очищення овочі негайно відправляють на переробку. Щоб запобігти потемнінню поверхні, очищену картоплю й овочі тримають у холодній воді.

Нарізання і подрібнення. Всі крупні овочі, які консервують, розрізають на частини різної форми. Картоплю, моркву, буряки ріжуть коренерізками на кубики розміром 5-7-10 мм або стовпчиками (лапшою) такого ж розміру. Капусту шаткують у вигляді лапші на шаткувальних машинах. Зелень подрібнюють на шматочки завбільшки 5-10 мм на машинах УНЗ. Нарізані напівфабрикати негайно відправляють для дальшої обробки.

Фасування та наповнення банок. Процес наповнення скляних і металевих банок нескладний, але відповідальний, оскільки передбачає точну масу, визначену для кожного продукту і вказану на бирці в кожній одиниці упаковки місткістю до 1 кг. У банках до 1 кг допускаються відхилення в масі ± 3 відсотки, понад 1 кг - ± 2 відсотки. Місткість банок заповнюють на 90 відсотків, до кришки залишається незаповнений простір 12-15 мм.

Закупорювання банок. Для закупорювання банок використовують спеціальні закупорювальні машини різної продуктивності, наприклад КЗК-75 продуктивністю 125 банок за 1 хв.

Стерилізація і пастеризація. Продукти з невисокою кислотністю стерилізують (прогрівають при темпе-ратурі 100 °С і вище), а з високою (природною або при додаванні оцту) пастеризують при температурі нижче 100°С.

29. Особливості сільськогосподарського виробництва і їх врахування в процесі виробництва.

Сільське господарство має специ­фічні природні та соціально-економічні особливості.

1. Сільське господарство розвивається на основі різ­них форм власності і видів господарювання — господарств, міжгосподарських підприємств, агрокомбінатів і агрофірм, орендних колективів і орендарів, се­лянських (фермерських) господарств та їх кооперативів, особистих підсобних господарств. Для кожного з них ма­ють бути створені однакові економічні умови щодо під­вищення ефективності господарювання, розвитку само­стійності та ініціативи.

2. На відміну від інших галузей матеріального виробництва земля є головним і незамінним засобом виробництва. При правильному використанні в процесі сільськогосподарського виробництва властивості землі не тільки зберігаються, а й постійно поліпшуються.

3. Економічний процес відтворення в сільському гос­подарстві тісно пов'язаний і незмінне переплітається з природним процесом, оскільки розвиток і відтворення рослин і тварин (а вони є засобами виробництва) відбу­ваються за біологічними законами. Для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва по­трібно враховувати дію не тільки економічних законів, а й законів природи, зокрема біологічні особливості від­творення рослин і тварин у різних зонах країни. Ця особливість сільського господарства зумовлює специфі­ку технології виробництва сільськогосподарської про­дукції.

4. Значна різниця між періодом виробництва і робо­чим періодом сільськогосподарського виробництва спри­чинює його сезонний характер. Період виробництва ви­значається часом перебування продукту у виробництві, а робочий період — лише часом, протягом якого продукт піддається дії праці.

Сезонний характер сільськогосподарського виробни­цтва зумовлює нерівномірність використання робочої сили, машин і знарядь, одержання продукції та надхо­дження коштів від її реалізації.

5. Сільськогосподарське виробництво просторово ро­зосереджене, що спричинює великі обсяги внутрішньо­господарських перевезень вантажів (зерна, кормів, доб­рив, пального тощо), а також витрат енергетичних ре­сурсів і засобів виробництва.

6. На відміну від промисловості частина одержаної продукції використовується в подальшому виробничому процесі як засіб виробництва. Це насіння, корми, молод­няк тварин та інша продукція, частка якої становить понад 20 % валової продукції сільського господарства. Тому збільшення обсягів сільськогосподарської продук­ції залежить не тільки від ефективності промислових засобів виробництва, а й від продуктивності засобів, відтворених у галузі.

7. Природні умови є надзвичайно важливим факто­ром виробництва, великою мірою зумовлюють кінцеві результати і рівень його ефективності. Продукція ство­рюється в процесі виробництва в результаті природного функціонування живих організмів — рослин і тварин.

30. Особливості землі як головного засобу виробництва і їх врахування в процесі сільськогосподарського виробництва.

Земля в сільському господарстві є головний засіб виробництва, яка одночасно виступає предметом і знаряддям праці. Земля як головний засіб виробництва має ряд особливостей, які потрібно враховувати в процесі її використання:

- земля як продукт природи не має вартості, не переносить її, як звичайні засоби праці, на продукцію, в створені якої вони брали участь.

- земля обмежена в просторі і штучно не відновлюється.

- як матеріальну основу розвитку сільськогосподарського виробництва не можна замінити жодними іншими засобами праці.

- в процесі виробництва земля при правильному її використанні не погіршує свою родючість.

Родючість ґрунту – це результат взаємодії природних і економічних процесів, які проходили в конкретних умовах ведення землеробства.

Розрізняють такі види родючості землі:

природна – здатність ґрунту забезпечувати рослини необхідними поживними речовинами за рахунок запасу, створеного внаслідок ґрунтоутворюючих процесів, а також визначається кліматичними умовами.

штучна – створюється в процесі виробництва матеріальних благ.

економічна – результат взаємодії природної і штучної родючості.

абсолютна – визначається врожайністю культур з гектару посіву.

відносна – кількісне співвідношення врожаю з виробничими затратами на нього.

Найінтенсивніше використовуються рілля і багаторічні культурні насадження. Тут виробляють найбільший обсяг валової і товарної продукції

Перехід одних земель в інші – називають трансформацією земель.