26.Організація кормо виробництва та її принципи. Кормова база. Джерела надходження і види кормів.

Кормова база – це склад, кількість та якість кормів, система виробництва і використання їх. Корми надходять від власного виробництва та зі сторони. Власні корми можуть бути польового і лукопасовищного виробництва і їх об’єднують у такі групи: концентровані (зерно суміш, фураж), грубі (сіно, солома), соковиті(корене і бульбо плоди), зелені, мінеральні і азотні, тваринного походження.

Система кормовиробництва – це раціональне співвідношення зоотехнічних, агрономічних та організаційно-економічних вимог при виробництві кормів, мета якого – забезпечити потреби тваринництва як найбільшою кількістю високоякісних і дешевих кормів.

Головним джерелом виробництва кормів у сільських господарствах є кормова площа, яка включає посіви зернофуражних кормових культур та природні сіножаті і пасовища. При виробництві кормів дотримуються таких принципів:

- відповідність структури кормової бази спеціалізації тваринництва;

- чіткий взаємозв’язок обсягу виробництва кормів відповідних видів із поголів’ям тварин;

- відповідність системи кормо-виробництва природноекономічним умовам підприємства;

- ефективне використання землі (поєднання і раціональне ведення польового та лукопасовищного кормо виробництва);

- висока економічна ефективність кормової бази;

- раціональне розміщення кормо виробництва по території підприємства;

- плановість виробництва та використання кормів.

Розрізняють такі види систем кормовиробництва:

- система польового кормовиробництва, поширена в районах з великою розораністю земель і малими площами природних кормових угідь;

- лукопасовищна система кормовиробництва, джерелом кормів тут є природні луки і пасовища;

- комбінова посівно-лукопасовищна система кормо виробництва, корми тут надходять як з посівів, так і з природних угідь.

Економічна оцінка систем кормо виробництва:

- рівень виробництва кормо протеїнових одиниць на 1 гектар кормової площі і с.-г. угідь;

- собівартість 1 центнеру корму;

- продуктивність праці при виробництві кормових культур;

- економічна ефективність виробництва продукції тваринництва.

27. Організація виробничих процесів у рослинництві

Організація проведення оранки.

При організації основних виробничих процесів, а також для складання робочих планів у рільництві використовують технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур. В організації виробництва зерна основними є два періоди: підготовка ґрунту і сівба; збирання врожаю.

Оранка – основний процес обробітку ґрунту, від якого значною мірою залежить урожайність. Оранка може бути полиневою і безполицевою. Її слід виконувати з дотриманням таких вимог: оптимальні строки і глибина; добре прилягання стикових гребенів та подрібнення скиби; прямолінійність борозен; повне загортання гною й післяжнивних рослинних решток; мінімальна кількість розгінних борозен та звальних гребенів; розорювання кінців гонів і повторних смуг. Оранку здійснюють загінним способом. Тому спочатку поле потрібно розбите на загінки, які можна зорати за 2-3 дні. Ширину загінки визначають за формулою:

Ш = 2√Д 8 х а + 16р²,

Ш – ширина загінки, м;

Д – довжина поля, м;

а – ширина захвату агрегату, м;

р – радіус повороту агрегату.

Орють поле усклад та врозгін. По краях його треба залишити поворотні смуги на чотири ширини захвату агрегату, які розорюють останніми. На оранці використовують п’яти- і чотирикорпусні начіпні плуги з тракторами Т-150, Т-150К, восьми- та дев’яти-корпусні плуги з енергонасиченими тракторами (Т-150, К-700А, К-701, «Джон-Дір»), а також трикорпусні начіпні з тракторами МТЗ 80/82. Для безполицевого обробітку використовують плоскорізи глибокорозпушувачі КПГ-2-150, КПГ-250.

Організація посіву суцільним способом і просапних культур.

Сівба – один з найважливіших і найскладніших виробничих процесів у сільськогосподарських культур. На період підготовки грунту й сівби складають робочі плани по кожному виробничому підрозділу, а також по підприємству в цілому.

Щоб високоякісно провести сівбу необхідно дотримуватися відповідних агротехнічних вимог: оптимальні строки та норми висіву; рівномірне загортання насіння на потрібну глибину; прямолінійність рядків; нормальна ширина міжрядь; відсутність огріхів і просівів. Можна застосувати такі способи сівби, як рядковий, вузькорядковий, широкорядний, перехресний, діагонально-перехресний.

Високоефективною є організація сівби на основі створення посівних загонів та комплексів. До складу комплексу входять такі ланки:

- підготовки поля до сівби;

- заправлення сівалок насінням і добривами; сівби;

- технічного обслуговування;

- культурно-побутового обслуговування.

Під час сівби використовують загінний або човниковий човник руху агрегату. Зернові висівають сівалками СЗ-3,6, СЗА-3,6, СЗТ-3,6. Залежно від довжини гонів посівні агрегати складаються з 1-5 сівалок і відповідно до цього добирають трактор.

Організація збирання ранніх зернових культур.

Збирання врожаю – найскладніший і найвідповідальніший процес, тому заздалегідь потрібно розробити робочі плани, графіки маршрутів руху комбайнів.

Збирають зерно прямим комбайнуванням, роздільним двофазним способом (хліб скошують у валки, а потім обмолочують комбайнами), роздільним трифазним способом (хлібну масу скошують і подрібнюють разом із соломою, транспортують на тік, а потім обмолочують й очищають). Найбільшого поширення набуло роздільне двофазне збирання, коли хлібну масу в фазі воскової стиглості скошують у валки, а через 3-5 днів обмолочують. Для низькорослих та зріджених хлібів, а також у зонах із нестійкими кліматичними умовами роздільне збирання не рекомендується.

При організації збирально-транспортних загонів створюються такі ланки: підготовки полів до збирання; комбайно-транспортні; збирання не зернової частини врожаю; післязбиральної доробки зерна; первинного обробітку ґрунту; технічного обслуговування; культурно-побутового обслуговування.

Для скошування хлібів у валки, крім комбайнів, використовують жатки ЖНС-12, ЖВН-6, ЖШН-6 та ін.; для обмолоту й прямого комбайнування – комбайни СК-5 «Нива», СК-6 «Колос», «Дон-1500» тощо; на відвезенні подрібненої соломи – візки 2-ПТС-4 із трактором МТЗ; на скирдуванні – стогоклад СНУ-0,5; для доробки зерна – зерноочисно-сушильні комплекси КЗС-40, КЗС-20Ш.