24. Система землеробства і її складові ланки. Організаційно-економічна оцінка сівозмін.

Система ведення господарства – це правильна спеціалізація підприємства, раціональне поєднання галузей, які разом із комплексом соціально-економічних, агротехнічних та організаційних заходів спрямовані на всебічне використання виробничого потенціалу підприємства, одержання максимального прибутку.

Класифікація систем ведення господарства здійснюється за:

- регіональним рівнем (системи ведення господарства для країни, зони, області, району, підприємства);

- галузевим принципом (системи – рослинництва; тваринництва; допоміжних і обслуговуючих виробництв для підприємства);

- технологічною ознакою (системи – землеробства; одбрив; годівлі худоби; машин; оплати праці тощо);

- структурним принципом (виробнича, організаційна, соціальна структура підприємств);

На формування системи ведення господарства сільськогосподарського підприємства, її розвиток впливає сукупність факторів і умов виробництва. Головним із них є ресурсний потенціал, тобто наявність матеріально-технічних, трудових і земельних ресурсів підприємства. Система рослинництва – це сукупність технічних, технологічних, організаційних та економічних заходів щодо ведення його галузей.

Система землеробства є організаційно-технологічною основою рослинництва. Економічну оцінку систем землеробства здійснюють у двох напрямках: за рівнем інтенсивності та економічної ефективності.

Рівень інтенсивності визначають за такими показниками:

- розміром матеріальних, трудових ресурсів та коштів в розрахунку на одиницю земельної площі;

- кількість добрив в діючій речовині, внесених на одиницю земельної площі;

- рівень розораності земель;

- питома маса площі посіву у площі ріллі;

- склад культур і структура посівних площ;

- обсяг механізованих робіт в умовних еталонних гектарах на гектар сівозмінної площі.

Економічну ефективність визначають за такими показниками:

- вихід валової і товарної продукції на гектар сівозмінної площі, одиницю вартості виробничих фондів і виробничих затрат, людино-годину;

- розмір прибутку на одиницю земельної площі;

- урожайність сільськогосподарських культур;

- продуктивність праці на виробництві окремих видів продукції і у господарстві в цілому;

- собівартість одиниці продукції;

- рівень рентабельності с.-г. виробництва, його галузей і окремих культур.

Найбільш ефективною вважається така система землеробства, яка забезпечує виробництво максимальної кількості продукції при найменших затратах праці і коштів на її виробництво, що адекватно максимуму прибутку на одиницю земельної площі.

Сівозміна – це науково обґрунтований порядок чергування культур в часі і просторі. Вона повинна сприяти безперервному росту родючості ґрунту, раціональному використанню землі, праці і засобів виробництва.

Види сівозмін:

- польові;

- кормові;

- спеціальні.

25. Зміст, порядок розробки і затвердження договору на оренду.

Договір оренди землі – це угода сторін про взаємні зобов’язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Договір укладається в письмовій формі. Невід’ємною частиною його є план (схема) земельної ділянки. Договір посвідчується нотаріально. Він набирає чинності після досягнення домовленості з усіх суттєвих питань, підписання його сторонами і державної реєстрації. Термін договору оренди земельної ділянки визначається за погодженням сторін, але не більш як на 50 років.

Цей договір повинен містити такі складові:

- предмет договору;

- строк його дії;

- умови на яких він укладається;

- порядок внесення у нього змін і доповнень;

- припинення його чинності.;

- розмір, види орендної плати;

- права, обов’язки і відповідальність сторін.

Договір оренди земельної ділянки припиняється у разі закінчення строку, на який було укладено договір.

Орендар одержує земельну ділянку у власність у порядку передбаченому Земельним кодексом України:

- примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності відбувається в порядку, встановленому законами України:

-у разі смерті громадянина-орендаря;

- засудження його до позбавлення волі;

- відмови осіб від виконання укладеного договору на оренду земельної ділянки;

- ліквідації орендаря, який є юридичною особою.

Розмір та форми орендної плати.

Рента – плата, яку отримує орендодавець від орендаря за оренду землі.

Форми орендної плати:

- грошова, коли орендна плата видається грошима;

- натуральна, за якої орендна плата видається різними видами с.-г. продукції, вирощеної в даному господарстві;

- відробіткова – надання різних видів послуг, серед яких – обробіток присадибної ділянки, транспортні послуги тощо;

- поєднання цих форм.

При визначенні орендної плати за землю основою для розрахунків є дані:

- державного земельного кадастру;

- грошової оцінки земель с.-г. підприємств, установ і організацій;

- паювання с.-г. угідь;

- внутрігосподарського землевпорядкування.

Оптимальним розміром вважається орендна плата в розмірі 0,5% від вартості земельної ділянки, що передається в оренду.