18. Організація оплати праці від валового, госпрозрахункового і чистого доходу.

Оплата праці від валового доходу. Джерелом формування фонду оплати праці є валовий дохід, який визначають як різницю між вартістю виробленої продукції і плановими прямими матеріальними витратами на виробництво цієї продукції. За нових умов господарювання формують єдиний фонд оплати праці який визначають за нормативом відрахувань від госпрозрахункового доходу.

Система оплати праці від валового доходу найбільш доцільна в умовах, коли відшкодування всіх витрат виробництва, у тому числі і на заробітну плату здійснюється за рахунок власних коштів. Джерелом формування фонду оплати праці є валовий дохід. При його розподілі насамперед виділяють кошти, необхідні для оплати праці працівників господарства.

Норматив відрахувань в єдиний фонд оплати праці від валового доходу чи (госпрозрахункового доходу або чистого) визначають діленням загальної суми фонду оплати праці на величину валового доходу, госпрозрахункового або чистого.

Н = Ф_оп : ВД х 100%;

Н = Ф_оп : ГД х 100%;

Н = Ф_оп : ЧД х 100%,

Н – норматив оплати праці, %;

Ф_{оп –} фонд оплати праці, грн.;

ВД – валовий доход, грн..;

ГД – госпрозрахунковий доход, грн..;

ЧД – чистий доход, грн..

Валовий доход підприємств є частиною вартості валової продукції, створеної живою працею, заново затраченою на виробництво продукції, без затрат уречевленої праці, тобто щоб обчислити валовий доход від вартості валової продукції віднімають вартість використаних засобів виробництва (насіння, кормів, амортизаційних відрахувань тощо).

Чистий доход – вартість додаткового продукту, виробле­ного додатковою працею працюючих. Це та частина валового доходу, яка залишається після виключення з нього витрат на оплату праці.

Чистий доход є одним з основних економічних показників сільського господарства як галузі матеріального виробництва. У практиці його визначають як різницю між вартістю і собівар­тістю валової продукції господарства, тобто він є тією частиною вартості валової продукції, що залишаєть­ся після заміщення використаних основних і оборотних засобів та оплати праці.

Госпрозрахунковий доход – це одержаний прибуток включаючи затрати на оплату праці.

В орендних колективах оплати праці здійснюється по залишковому принципу, суть якої полягає в тому, що від доходної частини колективу вираховують всі витрати і залишок розподілять за рішенням колективу.

19. Суть значення і основні принципи планування і прогнозування економічного і соціального розвитку с/г підприємств. Методи планування.

Планування – це діяльність, спрямована на розробку, оцінювання та відбір засобів для досягнення заздалегідь поставленої мети.

Розробка планів здійснюється виходячи з таких принципів:

- науковість планування;

- стратегія менеджменту;

- забезпечення пропорційності і збалансованості на основі визначення провідних ланок діяльності;

- єдність політики та економіки;

- розвиток матеріального й культурного рівня життя гро­мадян;

- поєднання і узгодження перспективних та річних планів;

- систематичний контроль за виконанням планів.

Принцип науковості планування полягає в тому, що плани повинні складатися з урахуванням наукових досяг­нень у галузі та механізмів дії економічних законів розвитку .суспільства і виробництва.

Принцип стратеги маркетингу — на сучасному етапі пере­ходу до ринкових відносин маркетинг є невід'ємною частиною виробництва. Тому, плануючи той чи інший вид діяль­ності, слід завжди враховувати механізми його дії.

Принцип забезпечення пропорційності і збалансованості на основі визначення провідних ланок діяльності передбачає виявлення головних напрямів, які є вирішальними в діяль­ності підприємства, враховуючи його земельні та потенційні ресурсні можливості. Він вимагає встановлення суворих кількісних і якісних співвідношень як між окремими взаємо­пов'язаними видами діяльності, так і між елементами вироб­ничого процесу на різних операціях технологічної лінії, які дають змогу забезпечити найповніше завантаження людей і машин у просторі та часі.

Принцип єдності політики і економіки виходить із того, що плани розвитку економіки тісно пов'язані з політикою держави і на різних етапах її соціального та економічного розвитку економіка характеризується різною суттю та напрямами. Держава регулює економічну політику щодо пріо­ритетних напрямів розвитку виробництва податковою та ціновою системами, інвестуванням в окремі галузі.

Принцип розвитку матеріального й культурного рівня життя громадян полягає в тому, що на різних етапах соціально-економічного розвитку змінюється попит на окремі види товарів, продуктів та послуг. Це залежить від досягну­того рівня добробуту населення, у якого виникає потреба в більш якісних та цінних товарах і продуктах.

Принцип поєднання і узгодження перспективних та річ­них планів вимагає постійної узгодженості та взаємозв'язку між ними. У перспективних планах відображуються основні напрями діяльності й укрупнені показники розвитку. Річнім плани деталізують ці виробничі напрями, уточнюють кількіс­ні показники з урахуванням змін, які відбуваються на ринку, та досягнень науково-технічного прогресу.

Принцип систематичного контролю за виконанням планів передбачає своєчасне і постійне виявлення причин, які спри­чинюють відхилення у виконанні планів, та визначення шляхів усунення цих відхилень або коригування планів відповідно до обставин, що виникли внаслідок непередбаче­них умов.

Методи планування. До найбільш поширених методів планування належать: балансовий, розрахунково-конструк­тивний, економіко-математичний і нормативний. Про них ми уже згадували вище. Тому зупинимося на них дуже коротко.

Балансовий метод — найбільш поширений, і його суть полягає у встановленні пропорцій між потребою в ресурсах для визначеної діяльності та можливостями їх забезпечення. При цьому розробляють таблиці балансу, які складаються із двох частин: витратної, яка відображує потреби, і прибуткової — наявність і надходження. За змістом баланси поділяють на три групи: натуральні, вартісні і праці.

Розрахунково-конструктивний метод передбачає вико­ристання при плануванні багатоваріантних розрахунків та вибір із них найбільш сприятливих для визначеного виду діяльності. Даний метод застосовують при виборі спеці­алізації і поєднання галузей, формуванні машинно-трактор­ного парку, визначенні структури посівних площ, сівозмін, організації внутрішньогосподарських формувань, виборі сис­тем оплати праці тощо.

Економіко-математичний метод доповнює розрахунково-конструктивний. При використанні економіко-математичних моделей, комп'ютерної і електронно-обчислювальної техніки розширюються можливості вибору оптимальних рішень при плануванні тієї чи іншої позиції.