10.2.1. Проблемний виклад матеріалу викладачем

Сутність проблемного викладу навчального матеріалу поля­гає в тому, що, створивши проблемну ситуацію, викладач не просто повідомляє кінцеві висновки науки, а демонструє «ембріологію істини» (О. І. Герцен), тобто відтворює певною мірою шлях до відкриття, розкриває внутрішні суперечності, шлях наукового пошуку. Спосіб взаємодії викладача й учня можна представити в такий спосіб(табл. 10.1).

Таблиця 10.1

Діяльність викладача й учня

Діяльність викладача	Діяльність учня
- актуалізація досліджуваного матеріал у	- відтворення раніше вивченого матеріалу
- постановка мети	- сприйняття мети
- створення проблемної ситуації, постановка проблеми	- усвідомлення проблеми
- демонстрація шляху наукового відкриття: розкриття внутрішніх суперечностей, що виникли в проблемі, міркування вголос, висловлення гіпотези, аналіз і обговорення, спростування помилкових припущень	слухання і сприйняття логічно стрункого викладу; відповіді на окремі запитання; співпереживання результатів експериментів; передбачення чергових кроків дослідження
доказ істинності за допомогою досліду або розповіді про експеримент; узагальнення й формулювання висновків	- спостереження-усвідомлення і запам'ятовування фактів, явищ, висновків

Найбільш поширеним є монологічний виклад. У простій і доступній формі, у розумній послідовності повідомляються деякі факти, закони, правила та їхня інтерпретація. Викладач не перериває пояснення питаннями, адресованими учням.

Розвитком монологічного викладу слід вважати виклад із застосуванням питань. Викладач перериває виклад постановкою питань, на які, як правило, відповідає сам. Наприклад, при поясненні фізичних процесів у металевому провіднику, поміще­ному в змінне магнітне поле, викладач запитує: «Як послабити шкідливий вплив вихрових струмів у сталевих сердечниках електричних машин і апаратів?» Таким чином, увага акцентується на ключових моментах викладу. На уроці, присвяченому вимірюванню напруг, задається питання: «Як розширити межі вимірювання вольтметра за межі тієї величини, на яку він розра­хований?» Далі викладач сам пояснює матеріал, відповідає на поставлене ним питання. Такий виклад уже містить деякі елементи проблемності. Сформулювавши проблему, викладач розкриває внутрішні суперечності, що виникають при її рішенні, міркує вго­лос, висловлює припущення, обговорює їх, спростовує можливі заперечення, доводить істинність за допомогою експерименту.

Розв'язання багатьох електротехнічних задач пов'язано з подоланням внутрішніх суперечностей. Проілюструвати це твердження можна на прикладі пояснення матеріалу про грани­чну потужність, що може розвити в навантаженні R джерело стру­му з даними величинами ЕРС Е і внутрішнього опору R₍₎. Без­сумнівний інтерес становить така побудова розповіді викладача, при якій до випадку R = R₀ учні приходять, аналізуючи випадки R > R₀ і R < R₀. У цьому разі проблемний виклад дозволяє вияви­ти суперечності між одержанням максимуму потужності й макси­муму коефіцієнта корисної дії. Адже при граничній величині

потужності (R-R₀), тобто при ККД, що дорівнює лише 0,5, шля­хом проблемного викладу можна прийти до ідеї компромісу, якою керуються в більшості практичних випадків.