6. Сучасна політична карта світу

Краї́на — це територія з визначеними кордонами і населенням, що являє собою єдине ціле з точки зору історії, культури, нації та в політико-географічному відношенні може бути незалежною або залежною. Країна не завжди є державою.

Держа́ва — це суверенне політичне утворення з визначеною територією, господарством і політичною владою. Кожна держава має свою визначену територію та кордони які можуть розширюватися, проводить власну внутрішню і зовнішню політику на світовій політичній арені, має міжнародне визнання та державну символіку:герб, прапор і гімн. Головною відмінністю між державою і країною є те, що країна об'єднує у собі лише один народ, а держава об'єднує у собі багато народів утворюючи тим самим націю.

Форма державного правління - це елемент форми держави, який визначає систему організації вищих органів державної влади, порядок їх утворення, терміни діяльності і компетенцію, а також порядок взаємодії цих органів між собою та з населенням, ступінь участі населення в їх формуванні

Державний лад кожної країни характеризується формою правління та державно-територіального устрою. Існують дві основні форми правління: республіка і монархія.

Фо́рмадержа́вногоу́строю — це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами, міру централізації та децентралізації державної влади.

Адміністративно-територіальний поділ (адміністративно-територіальний устрій) - поділ території унітарної держави на частини (адміністративно-територіальні одиниці), відповідно до якого будується система місцевих органів влади. Обумовлено природними, політичними, економічними, етнічними, національними та іншими факторами. Адміністративно-територіальний поділ (пристрій) притаманне також і суб'єктів федеративних держав, так як останні, як правило, є унітарними державами.

Історія формування карти. Можна виділити: стародавній, середньовічний, новий і новітній періоди. Стародавній період (від епохи виникнення перших форм держави до V ст. Н. е..) охоплює епоху рабовласницького ладу. Характеризується розвитком і крахом перших держав на Землі: Стародавнього Єгипту, Карфагена, Стародавньої Греції, Древнього Риму та ін Ці держави внесли великий внесок в розвиток світової цивілізації. Складався внутрішній ринок, долалася відособленість регіонів. Проявилося прагнення держав до далеким територіальних захоплень, так як Європа, наприклад, вже повністю була поділена між ними. У цей період існували держави: Візантія, Священна Римська імперія, Англія, Іспанія, Португалія, Київська Русь та ін. Сильно змінила карту світу епоха Великих географічних відкриттів на стику феодальної і капіталістичної суспільно-економічних формацій. З'явилася потреба у ринках і нових багатих землях і, в зв'язку з цим, думка про навколосвітніх плаваннях. З рубежу XV-XVI ст. виділяють Новий період історії (аж до I світової війни XX ст.). Це епоха зародження, підйому та затвердження капіталістичних відносин. Вона поклала початок європейської колоніальної експансії і поширенню міжнародних господарських зв'язків на весь світ. В епоху великих географічних відкриттів найбільшими колоніальними державами були Іспанія та Португалія. З розвитком мануфактурного капіталізму на авансцену історії виходять Англія, Франція, Нідерланди, Німеччина, пізніше і США. Цей період історії також характеризувався колоніальними захопленнями. Особливо нестійкою стала політична карта світу на рубежі XIX-XX ст., коли між провідними країнами різко загострилася боротьба за територіальний поділ світу.

Сепаратизм (фр. séparatisme від лат. separatus - окремий), отделенчество - політика і практика відокремлення, відділення частини території (сецесії) держави з метою створення нового самостійного (суверенної незалежної держави або переходу до складу іншої держави або отримання статусу дуже широкої автономі