2.Основні рекреаційні теорії у туристичному країнознавстві.

Рекреація – це процес (і місце) відновлення (і відтворення) фізичних, психічних і духовних сил (і якостей) людини у вільний від трудової (і побутової) діяльності часу.

Рекреант – особа, яка відновлює свої розумові, духовні й фізичні сили на спеціалізованих територіях.

Відпочинок – це специфічна діяльність людини, не спрямована на задоволення нагальних потреб; будь-яка діяльність (або бездіяльність)

спрямована на відновлення сил людини.

Лікування – відновлення здоров'я людини під час та після перенесенного захворювання (територіально може проходити як у межах так і поза межами первинного житла, наприклад у спеціалізованих установах лікувально- оздоровчого типу).

Рекреаційні потреби людини - потреби у відновленні і розвитку фізичних і психічних сил людини в її фізичному, інтелектуальному і духовному вдосконаленні.

Туристська мотивація - сукупність спонукань і стимулів, що змушують людину реалізувати свої рекреаційні й інші потреби за допомогою туризму.

Види відпочинку дозволяють скласти умовну класифікацію туристських мотивацій при виборі подорожі.

1. Турбота про здоров'я. Для реалізації цього мотиву передбачені тури культурно-оздоровчі, лікувальні, з використанням оздоровчих видів спорту, а також екзотичні тури, наприклад для охочих кинути палити.

2. Заняття спортом. Тури, що містять різноманітні види спорту.

3. Навчання. Тури, пов'язані з вивченням іноземних мов та розмовної практикою, передбачають щоденні заняття і різні види рекреаційної діяльності; тури, навчальні різних видів спорту, а також професійні програми навчання (менеджмент, маркетинг, економіка та ін.) Найбільшу групу складають навчальні тури по інтересах (наприклад, кулінарія, астрономія і т. д.).

4. Можливість самовираження і самоствердження. Пригодницькі тури: високо категорійні туристські походи, сафарі, полювання, підкорення гірських вершин, експедиції та ін.

5. Можливість зайнятися улюбленою справою (хобі) в середовищі однодумців. Спеціальні тури для автоаматорів, фанатів і спортивних уболівальників на спортивні змагання, чемпіонати та олімпіади; тури для паломників, колекціонерів, гурманів. Наприклад, існують "сирний тур" по Швейцарії і "пивний тур" по Чехії.

6. Рішення ділових проблем. Ділові, конгрес-тури та ін. Зокрема, найбільший російський туроператор ВАО "Інтурист" пропонує спеціалізовані ділові поїздки та інші сент-тури, організовує конгрес-обслуговування, культурну та туристично-екскурсійну програму, а також весь комплекс необхідного забезпечення для проведення такого роду заходів.

7. Розвага і потреба в спілкуванні з людьми. Подорожі в святкові дні і тури з розважально-пізнавальними програмами.

8. Задоволення цікавості і підвищення культурного рівня. Цей туристський мотив реалізується у всіх вище перелічених турах, але найбільш характерний для пізнавальних турів (наприклад, тури по відомим містах, столицях, історичним і культурним центрам).

3. Теорія туристичного ресурсознавства

Туристичні ресурси - сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста.

Під інфраструктурою туризму розуміється комплекс споруд, інженерних і комунікаційних мереж, у тому числі телекомунікаційного зв'язку, доріг, суміжних індустрії туризму підприємств, що забезпечують нормальний доступ туристів до туристських ресурсів та їх належне використання в цілях туризму, забезпечення життєдіяльності підприємств індустрії туризму і власне туристів.

Класифікація туристичних ресурсів передбачає їхню оцінку за трьома ознаками – функціональною, технічною та генетичною. За генетичною ознакою туристичні об’єкти поділяються на класи: природні, культурно-історичні та соціально-економічні. Туристичні ресурси можуть бути представлені об’єктами спеціалізованими (відповідають одному класу) та комплексними (відповідають кільком класам). Функціональна ознака відображає пропускну здатність туристичних об’єктів. За функціональною ознакою виділяються класи туристичних ресурсів: масового туристичного споживання, середньої та обмеженої пропускної здатності. Технічна ознака відображає ступінь комфортності перебування туристів на туристичних об’єктах. За технічною ознакою виділяються класи туристичних ресурсів: найвищої, середньої та обмеженої комфортності.