4. Державні служби, що здійснюють моніторинг довкілля.

На сучасному етапі моніторинг навколишнього при­родного середовища України відповідно до «Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища» здійснюють:

1) Міністерство екології та природних ресурсів. Ос­новними об'єктами його уваги є джерела промислових викидів в атмосферу і дотримання норм гранично до­пустимих викидів; джерела скидів стічних вод і дотри­мання норм гранично допустимих скидів; стан поверх­невих вод суші, сільськогосподарських угідь, назем­них і морських екосистем; скиди і викиди з об'єктів, на яких використовуються небезпечні радіаційні тех­нології; стан і склад звалищ промислових і побутових відходів;

2. Науковий комітет HAH України. Здійснює авіа-космічні спостереження за станом озонового ша­ру, рівнем забрудненості атм., забрудненості ґрунтів, поверхневих вод, снігового покриву, лісів, с\г посівів.

3. Міністерство охорони здоров'я. Його обов'язком є вибіркові спостереження за рівнем забруднення атмо­сфери, станом поверх­невих вод суші в місцях використання їх людьми, ста­ном морських вод, хімічним і біо­логічним забрудненням ґрунтів у населених пунктах, станом здоров'я громадян.

4. Міністерство сільського господарства. Воно вико­нує спостереження за ґрунтами сільськогосподарського використання, токсикологічні і радіологічні спостере­ження за сільськогосподарськими культурами, твари­нами і продукцією;

5. Міністерство лісового господарства. Його функ­цією є моніторинг стану лісів, лісових ґрунтів, мислив­ської фауни;

6. Державний комітет гідрометеослужби. Ця струк­тура здійснює спостереження за станом атмосферного повітря, атмосферними опадами, метеорологічними умовами, аерологічними параметрами, станом поверх­невих вод суші, підземними водами, станом і режи­мом морських вод, станом ґрунтів, радіаційною обста­новкою;

7. Державний комітет водного господарства. Він виконує спостереження за поверхневими і підземни­ми водами в зонах впливу атомних електростанцій, у межах впливу меліоративних систем, облік поверхне­вих вод;

8. Державний комітет геології. До його компетенції належать спостереження за складом і характеристика­ми підземних вод, оцінювання їх ресурсів;

2. Державний комітет земельних ресурсів. Його обов'язком є спостереження за структурою землекорис­тування, станом і якістю ґрунтів, рослинного покриву, осушуваних та зрошуваних земель, берегових ліній рі­чок, озер, 10)Державне житлове комунальне господарство. Організація забезпечує спостереження за станом питної води, стічної води каналізаційної мережі.

Головними принципами, на основі яких організову­ються спостереження за довкіллям, є: комплексність, що передбачає узгоджену програму необхідних робіт; синхронність функціонування всіх систем спостере­жень.

5. Глобальний моніторинг і рівні його здійснення.

Глобальний моніторинг — система спостережень за планетарними процесами і явищами, які відбуваються у біосфері, з метою оцінювання та прогнозуван­ня глобальних проблем охорони навколишнього природного се­редовища.

Основні завдання гло­бального моніторингу:

Орг. розширеної системи попер. про загрозу здоров'ю людини.Оцінювання глобального забр. атмосфери та її впливу на клімат.Оцін. кіл-ті і розподілу забр. біо­логічних систем, особливо харч. ланцюгів.Оцінювання критичних проблем, що виникають внаслідок сільськогосподарської діяльності й землеко­ристування.Оцінювання реакції наземних екосистем на вплив навколишнього середовища.Оцінювання забруднення океану і вплив забруд­нень на морські екосистеми. Створення міжнародної системи попереджень про стихійні лиха.

Сучасна глобальна система моніторингу навколиш­нього середовища охоплює всі природні зони, а також потенційно-небезпечні щодо забруднення компонентів середовища райони, виконуючи такі завдання:

визначення рівнів окремих критичних забрудню­вачів у середовищі, аналіз їх розподілу в просторі та змі­нюваності в часі;

вивчення розмірів і швидкості потоків забрудню­ючих речовин, їх перетворень і сполук;порівняння використовуваних у різних країнах методів спостережень та аналізу змін довкілля;забезпечення необхідною для прийняття управ­лінських рішень глобальною і регіональною інформа­цією;попередження про можливі природні й антропо­генні катастрофи.

Система глобального моніторингу реалізується на імпактному, регіональному, фоновому рівнях, для яких розроблені спеціальні програми.

Імпактний рівень по­лягає у вивченні критичних забруднень на локальних територіях, спричинених одним або кількома джерела­ми викидів. Об'єктом спостереження може бути потен­ційно небезпечне підприємство, скиди або викиди якого за певних умов і ме­теорологічних характеристик можуть спричинити глобальне за­бруднення.

Регіональний рівень охоплює вивчення міграції і трансформації забруд­нюючих речовин і їх сукупної дії, характерних для певних економічних чинників. Об'єктом дослідження є довкілля в межах конкретного регіо­ну.

Фоновий рівень перед­бачає фіксацію фонового стану довкілля з метою по­дальшого оцінювання рівня антропогенної дії. Спосте­реження проводять на базі біосферних заповідників, де заборонена будь-яка господарсько-виробнича діяль­ність і обмежений антропогенний вплив сусідніх тери­торій.