2. Мета прогнозування стану довкілля. Методи, які застосовуються для прогнозування. Їх сутність.

Прогнозування перспектив розвитку певного явища є однією з функцій системи моніторингу. Усі прогнози мають ймовірнісний характер і ґрунтуються на даних про стан навколишнього природного середовища на певний момент часу і в минулому. Отримують ці дані завдяки дослідженням, спрямованим на виявлення за­кономірностей природних процесів, поширення, мігра­ції і перетворення у навколишньому середовищі за­бруднюючих речовин та їх впливу на різні організми. За масштабом усі прогнози поділяють на глобальні , регіональні та локаль­ні .

У системі моніторингу найчастіше використовують такі методи прогнозування:

• експертне оцінювання. Сутність його полягає в отриманні і спеціалізованому обробленні прогнозних оцінок об'єкта через опитування висококваліфікованих фахівців (експертів) у певній сфері науки, техніки, ви­робництва. Оцінки експертів суттєво підвищують на­дійність прогнозів, отриманих за допомогою інших ме­тодів прогнозування;

• екстраполяція (поширення висновків, отриманих унаслідок спостереження за однією частиною явища, на іншу частину) та інтерполяція (встановлення проміж­них значень об'єкта на підставі деяких відомих його значень). Ці методи ефективні при короткостроковому прогнозуванні стосовно об'єкта, який тривалий час роз­вивався рівномірно без значних відхилень. Ґрунтують­ся вони на вивченні кількісних і якісних параметрів досліджуваного об'єкта за попередні роки з подальшим логічним продовженням, окресленням тенденцій його розвитку у прогнозованому періоді;

• моделювання. Метод полягає у побудові моделей, які розглядають з урахуванням імовірної або бажаної зміни прогнозованого явища на певний період, користу­ючись прямими або опосередкованими даними про мас­штаби та напрями змін. Методи моделювання викорис­товують для складання глобальних, локальних та інших прогнозів.

При побудові прогнозних моделей необхідно вияви­ти фактори, від яких суттєво залежить прогноз; з'ясува­ти їх співвідношення з прогнозованим явищем; розро­бити алгоритм і програми моделювання змін довкілля під дією певних факторів.

Особливість прогнозування стану довкілля полягає в тому, що в більшості випадків доводиться оперувати ймовірнісними та випадковими складовими розвитку процесів.

3. Класифікація систем моніторингу. Їх характеристика.

Залежно від мети здійснюють моніторинг компонен­тів біосфери (атмосфери, гідросфери, літосфери), біоло­гічний, екологічний моніторинги, моніторинг чинників впливу, джерел забруднення та інші його види на різ­них територіальних рівнях. З огляду на предмет спосте­режень виокремлюють абіотичний, геофізичний, фізич­ний, хімічний, санітарно-токсичний види моніторингу. Цим далеко не вичерпується класифікація систем моні­торингу, оскільки в наукових дослідженнях і практич­ній діяльності керуються різноманітними підходами і принципами.