25. Основи методу потенціометрії. Типи електродів та їх характеристика. Практичне застосування потенціометрії.

Потенціометрія. Вона охоплює методи, що перед­бачають вивчення хімічних процесів, які змінюються в результаті хімічних реакцій потенціалу електрода, за­нуреного у досліджувану суміш.

Абсолютна потенціометрія дає змогу виміряти по­тенціал Е і за рівнянням Нернста обчислити концентра­цію йона в речовині. Цей метод використовують для визначення рН природних і стічних вод за допомогою скляного електрода. Йоноселективні електроди забез­печують встановлення вмісту нітратів у рослинах і про­дуктах, концентрації катіонів натрію, калію, кальцію, магнію, міді, аніонів хлору, брому, йоду та ін.

Потенціометричне титрування використовується для аналізу забарвлених і каламутних середовищ, ви­значення в них різноманітних сполук. Потенціометричні біодатчики використовують для визначення концентрації пестицидів у складних багатокомпонентних системах.

В потенціометрії використовують два типи електродівІндикаторний електрод – це електрод, який швидко і точно реагує на зміну концентрації речовини у процесі титрування.

Електрод порівняння – це електрод, потенціал якого залишається сталим у процесі титрування.

25. Турбідиметрія та нефелометрія в дослідженні об'єктів довкілля.

Турбідиметрія (рос. турбидиметрия, англ. turbidimetry, нім. Turbidimetrie f) – метод кількісного хімічного аналізу. Базується на вимірюванні інтенсивності світла, яке проходить через суспензію, що утворена частинками досліджуваної речовини в рідині. Інтенсивність світла вимірюють за допомогою візуальних колориметрів, фотоелектроколориметрів, спектрофотометрів. Точність Т. мала, тому вона використовується тільки для компонентів, для яких немає задовільних фотометричних та ін. методів аналізу. Застосовується для визначення молекулярної маси полімерів, мутності середовища, вивчення процесів коагуляції.

Турбідиметрія за областю застосування – аналог нефелометрії.

Нефелометрія — метод аналізу, пов’язаний із оцінюванням ступеня кала­мутності досліджуваного розчину. Інтенсивність розсіювання залежить від розмірів часточок і кількості розчиненої речовини. За допомогою цього методу можна визначити кількість білка в біологічному середовищі за ступенем помутніння, яке спричинюють реактиви. Усі нефелометричні методи, застосовувані у клінічній біохімії, належать до турбідиметрії

25. Люмінісцентні методи аналізу хімічних речовин у довкіллі

Тривалий час у більшості екологіч­них, технологічних, біохімічних лабораторій домінува­ли фотометричні методи. Однак зниження ГДК і необ­хідність виявлення забруднюючих і токсичних речовин у надзвичайно малих концентраціях зумовили широке впровадження методів люмінесценції, які мають високу селективність, дають змогу працювати з малими об'єма­ми, що зумовлює їх переваги над фотометричними мето­дами. Репрезентують цю групу методів люмінесцентний аналіз, сортовий аналіз, хемілюмінесцентний аналіз.

Люмінесцентний аналіз ґрунтується на здатності речовин випромінювати світло під дією різних збудни­ків: ультрафіолетового (УФ) випромінювання або види­мого світла (фотолюмінесценція), розламування (трібо- люмінесценція), енергії хімічної реакції (хемілюмінес­ценція), яка дуже поширена в живій природі: світяться окремі види молюсків, ракоподібних, глибоководних риб, червів внаслідок взаємодії кисню з люциферином. Ця реакція каталізується ферментом люциферазою, а явище називають біолюмінесценцією. Деякі мінерали, наприклад флюорит СаГ₂, світяться при дії на них ульт­рафіолетового випромінювання, що використовують для безконтактного пошуку корисних копалин, зокре­ма нафти, виявлення плям нафти і нафтопродуктів на поверхні ґрунту чи водної поверхні Світового океану.

Сортовий аналіз (передбачає фіксування світла, що випромінюють досліджувані матеріали) застосовують для визначення якості зерна (свіже і зерно, що псуєть­ся, світяться по-різному в УФ-променях), різних видів палива, виявлення забруднень, сурогатів, підробок.

Хемілюмінесцентний аналіз оснований на здатності продуктів хімічних реакцій світитися, коли один з ком­понентів реакції опиняється у збудженому стані. Метод дає змогу визначати метали у надзвичайно малих кількостях.