Суб'єкти авторського права.

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Вторинними суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. До цих осіб належать спадкоємці. Іншими суб'єктами авторського права є роботодавець і замовник.

Автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір. Автором може бути тільки фізична особа. Якщо дійсним автором твору є особа, яка не зазначена на оригіналі або примірнику твору, вона повинна доказати своє авторство. Це так звана презумпція авторства.

Для визнання особи автором не має значення його вік або стан дієздатності. У малолітніх або недієздатних осіб, які створили твір, виникає право авторства. Поняття співавторства

Якщо два або кілька авторів спільною працею створюють твір, відносини між ними називаються співавторством. Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства:

а) коли неможливо виділити працю кожного співавтора, — нероздільне

співавторство;

б) коли складові частини чітко визначені і відомо, хто з співавторів

написав ту чи іншу частину, — роздільне співавторство.

Співавторство можливе при створенні будь-яких творів. Для його визначення потрібні певні умови.

* Твір, створений спільною творчою працею співавторів, повинен бути єдиним цілим, таким, що не може існувати без складових частин як ціле.

* Спільна праця співавторів твору має бути творчою. Якщо один розповідає сюжет, висловлює свої погляди, а інший записує — це не співавторство.

* Має бути угода про спільну працю над твором. При роздільному співавторстві кожен із співавторів зберігає авторське право на свою частину. Одночасно він є співавтором твору в цілому.

* Співавторство має бути добровільним.

*Винагорода за використання твору належить співавторам у спільних частках, якщо в угоді не передбачається інше.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Оскільки авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення, то для виникнення і здійснення авторського права не вимагається: реєстрація твору; будь-яке інше спеціальне його оформлення; виконання будь-яких інших формальностей.

Для сповіщення про свої права автор (будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право, твір) може використовувати знак охорони авторського права на оригіналі і кожному примірнику твору.

Цей знак складається із таких елементів:

- латинська літера "c", обведена колом; ім"я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору”.

Презумпція авторства

У першу чергу авторське право належить, звичайно ж, авторові. За відсутності доказів іншого “автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора”.

2. Поняття та ознаки наукових відкриттів. Права авторів наукових відкриттів.

1. Наукове відкриття – це встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які носять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Ознаки: самостійний об’єкт права інтелектуальної власності, існує в природі об’єктивно, людиною не створюється а лише нею пізнається, здійснює істотні зрушення науково технічного прогресу розвитку людства в цілому, є теоретичною передумовою для автора створення певного винаходу чи іншого об’єкта промислової власності.

Відповідно до ЦК України автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.

2. Єдиним суб’єктом є його автор, якщо кілька авторів співавторами.

3. Лише особисті немайнові права: право надати науковому відкриттю своє ім’я, право присвоїти науковому відкриттю спеціальну назву.

Наукові відкриття мають надзвичайну цінність людства вони не визнаються об’єктами чиїхось виключних прав. Наукові відкриття мають бути доступними для використання усіма людьми. Тому за законодавством України на наукові відкриття не виникають майнові права.

4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на наукові відкриття засвідчуються спеціальним правоохоронним документом-диплом.

3. Інноваційна діяльність: поняття, види. Об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності. Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. Ознаки:1) полягає в організації та здійсненні робіт з доведення наукових досліджень і розробок, результатів інтелектуальної діяльності до стану практичного використання, їх комерціалізація та впровадження (реалізація) у виробництво й соціальну сферу; 2) другорядним видом діяльності виступає інвестиційна діяльність, оскільки необхідною умовою розроблення та реалізації нових результатів інтелектуальної діяльності виступає фінансування; 3) об'єктом є нематеріальні блага - результати інтелектуальної діяльності; 4) один із результатів її здійснення полягає у підвищенні конкурентоспроможності суб'єктів господарювання та продукції; 5) наслідком здійснення такої діяльності виступають позитивні соціально-економічні зрушення. Інноваційні відносини складаються щодо певних благ. Ст. 4 Закону “Про інноваційну діяльність” визначає цінності, що можуть бути об’єктами інноваційної діяльності, а саме: - інноваційні програми і проекти; - нові знання та інтелектуальні продукти; - виробниче обладнання та процеси; - інфраструктура виробництва і підприємництва; - організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери; - сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки; - товарна продукція; - механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції. Учасниками інноваційних відносин є: 1) суб’єкти інноваційної діяльності; 2) органи (організації), наділені управлінсько-контрольними повноваженнями у сфері такої діяльності; 3) особи, що належать до інноваційної інфраструктури; 4) споживачі інноваційної продукції. Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні та/або юридичні особи – як резиденти, так і нерезиденти, об’єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів (ст. 5 Закону України “Про інноваційну діяльність”). Серед суб’єктів такої діяльності виділяють інноваційні структури, що створюються з метою інтенсифікація розроблення, виробництва та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції із спрямуванням взаємоузгоджених дій наукових організацій, закладів освіти, промислових підприємств та інших суб’єктів на задоволення потреб внутрішнього ринку і нарощування експортного потенціалу країни.

Білет №3

1. Особисті немайнові права автора. Майнові права на твір. Право доступу та право слідування. Обмеження авторських прав (вільне використання творів ). Строк дії авторських прав.