- •Питання:
- •Основні риси культури первісного суспільства. Ранні форми релігії (племінні культи).
- •Трипільська культура
- •Матеріальна і духовна культура кіммерійців
- •Побут і культура скіфів.
- •Матеріальна культура, мистецтво, релігійні уявлення сарматів.
- •Культура античних міст-держав Північного Причорномор’я.
- •Матеріальна культура і релігійні уявлення східних слов’ян
- •Архітектура та мистецтво Київської Русі Мистецтво
- •Вплив християнства на культуру Київської Русі
- •Архітектура
- •Писемність, освіта, літописання у Київській Русі
- •Культура Галицько-Волинської держави
- •Розвиток освіти в Україні (XIV- перша половина XVII ст.). Києво-Могилянська колегія
- •Полемічна література XVI-XVIII ст.
- •Українська музична культура та театральне мистецтво (XIV- перша половина XVII ст.). Кобзарство
- •Архітектура та образотворче мистецтво в Україні (XIV- перша половина XVII ст.)
- •Українська наука у хіv-хvііі ст: головні досягнення в галузі історії, філософії, права, природничих наук
- •Архітектура, образотворче, декоративне та ужиткове мистецтво в Україні ( друга половина XVII -XVIII ст.). «Українське бароко»
- •Українська музична культура та театральне мистецтво (друга половина XVII -XVIII ст.)
- •Освіта і наука в Україні в XIX ст.
- •Розвиток української літератури в XIX ст.
- •Розвиток театрального і музичного мистецтва України в XIX ст.
- •Архітектура, скульптура, живопис України в XIX ст.
- •Особливості національного стилю в українському образотворчому мистецтві та архітектурі кінця XIX - початку XX ст.
- •Основні тенденції в культурному житті України в 1917- 1920 р
- •Політика українізації: мета проведення, наслідки
- •Розвиток української літератури і мистецтва у 20-30-ті рр. XX ст. «Розстріляне відродження»
- •Українська культура в часи тоталітаризму (30-50 рр. XX ст.).
- •Основні тенденції розвитку української освіти і науки у 60-80- ті рр. XX ст.
- •Особливості розвитку української літератури та мистецтва у 60-80- ті рр. XX ст.
- •Тенденції і проблеми розвитку сучасної української культури.
Розвиток української літератури в XIX ст.
Значного поширення набув в українській літературі романтизм. Романтичні орієнтації в українській літературі були започатковано у творах Г. Квітки-Основяненка ("Маруся", "Сердешна Оксана", "Щира любов" тощо).
У 1820-х роках у Харкові І.Срезневський, Л. Боровиковський і О. Шпигоцький заснували фактично перший в Україні романтичний літературний гурток.
Поетичну творчість харківських поетів-романтиків характеризують ідеї слов'янофільства, захоплення історичним минулим, оспівування героїв доби козаччини, зокрема козаків-бандуристів.
Ідеями народності і слов'янського братерства була просякнута творчість представників "Руської трійці" - М. Шашкевича, І. Вагилевича та Я. Головацького, програмною для яких була збірка "Русалка Дністрова". Послідовниками "Руської трійці" в її романтичних поглядах щодо самодостатності української мови і літератури стали згодом М. Устиянович і А. Могильницький у Галичині та О. Духнович - на Закарпатті.
Новий етап розвитку українського романтизму (так звана київська романтика), вже багатший на мистецькі знахідки, з виразнішим національним і політичним обличчям відкрили у другій половині 1830- 1840-х рр. М. Максимович, її. Куліш, Т. Шевченко, А. Метлинський, М. Костомаров. Літературними трибунами цього етапу українського романтизму були альманахи "Киевлянин" М. Максимовича, "Ластівка" Є. Гребінки, "Сніп" О. Корсуна, "Молодик" І. Бецького, "Южно-Русский сборник" А. Метлинського.
Третій етап українського романтизму визначила діяльність згуртованих навколо журналу "Основа" у 1861-1862 рр. письменників і діячів, серед яких були кирило-мефодіївці В. Білозерський, М. Костомаров, автор першого романтичного роману "Чорна Рада" та видавець альманаху "Хата" її. Куліш, а також Т. Шевченко, автор наповнених національно-політичним пафосом, романтичних за своїми художньо-стильовими орієнтирами поем "Юродивий" і "Неофіти". Пізні романтичні тенденції притаманні творчості О. Стороженка, автора багатьох повістей і оповідань з фантастичними сюжетами і мотивами, ліричним поезіям Я. Щоголіва та Ю. Федьковича, творчості І.Нечуя-Левицького та Б. Грінченка.
Відстоюючи широкі можливості розвитку української літератури, романтики заперечували думку, за якою нібито українською мовою можна писати лише бурлескні (сміхові) твори. Вони проголосили основним художнім принципом народність і під впливом фольклору захоплювалися художнім розробленням героїчного минулого українського народу, казками та легендами.
Вихід 1848 р. "Кобзаря" Т. Шевченка ознаменував поширення в українській літературі критичного реалізму. Його визначальні принципи - правдивість деталей, типовість характерів і обставин, увага до соціальної природи людини, підкреслення залежності вчинків людини від соціальних обставин життя.
Як і в західноєвропейській літературі, в українському письменстві актуальною були ніцшеанська ідея конфлікту між чуттєвим (діонісійським) і раціональним (аполонічним) началами, яка своєрідно розроблялася в драматичних поемах Лесі Українки, та тема страху як екзистенціального почуття, втілена в прозових творах М. Коцюбинського. Завдяки цьому українська література кінця XIX - початку XX ст. постає як явище загальноєвропейського масштабу і загалом розвивається у руслі світового художнього процесу.