- •1 Загальна частина
- •1.1 Район будівнийтва
- •1.3 Генеральний план
- •2 Архітектурно-конструктивна частина
- •2.1 Фундаменти
- •2.2 Гідроізоляція фундаменту
- •2.4 Сходи
- •2.5 Перегородки
- •2.6 Плити перекриття
- •2.7 Плити покриття
- •2.8 Покрівля
- •2.9 Двері
- •2.11 Підлоги
- •2.12 Оздоблювання приміщень
- •4 Будівельно-виробнича частина
- •4.1 Технологічна карта
- •4.1.1 Область застосування технологічної карти
- •4.1.2 Технологія і організація ведення технологічного процесу
- •4.1.3 Номенклатура робіт і визначення обсягів робіт
- •4.1.4 Визначеня калькуляції трудових витрат
- •4.1.5 Визначення тривалості виконання робіт. Графік виконання робіт
- •4.1.6. Матеріально-технічні ресурси
- •4.1.7 Вимоги до якості робіт
- •4.1.8 Визначення техніко–економічних показників
- •4.1.9 Техніка безпеки
- •4.2 Календарне планування
- •4.2.1 Складання номенклатури, визначення об'ємів
- •4.2.3 Вибір методів виробництва основних будівельно-монтажних
- •Визначення параметрів екскаватора
- •Вибір монтажного крану
- •4.2.4 Визначення необхідних трудовитрат робітників і машин
- •4.2.6 Визначення потреб у тимчасових будівлях і спорудах
- •4.2.7 Розрахунок водопостачання будівельного майданчика
- •4.2.8 Розрахунок електропостачання будівельного майданчика
- •4.2.9 Визначення техніко-економічних показників
- •4.2.10 Заходи по охороні праці
- •3 Розрахункова частина
- •3.1 Розрахункові дані
- •3.2 Розрахунок багатопустотної плити
- •3.3 Визначення навантажень та зусиль
- •3.4 Визначення розрахункового згинаючого моменту і поперечної сили
- •3.5 Визначення кількості пустот
- •3.6 Розрахунок на міцність нормальних перерізів
- •3.7 Розрахунок на міцність похилих перерізів
- •3.8 Перевірка панелі на монтажні навантаження
- •6 Економічна частина
- •6.1 Складання інвесторського – кошторисної документації
- •6.1.1 Складання калькуляції витрат за кожним видом робіт
- •6.1.2 Складання відомості ресурсів до локального кошторису
- •6.2 Локальний кошторисний розрахунок
- •6.3 Об’єктний локальний кошторис
- •6.4 Зведений кошторисний розрахунок
- •5 Охорона праці
- •5.1 Вимоги безпеки в організації будівництва і виконання робіт
- •5.2 Безпека охорони праці в будівництві
- •5.3 Безпека основних видів будівельно – монтажних робіт
4.2.3 Вибір методів виробництва основних будівельно-монтажних
робіт
Геодезична розбивна основа, призначена для планового та висотного прив’язування на місцевості проекту будинків і споруд та для геодезичного забезпечення на весь період будівництва.
Геодезично розбивну основу виконують у вигляді сітки квадратів розмірами 50,100,300 м. Для окремих будівель геодезичною розбивною основою можуть бути червоні лінії. Повздовжні та поперечні осі сітки закріплюють на місцевості постійними знаками. Основні осі будівлі переносять на місцевість за методом прямокутних координат. Для детального розбивання осей будинку паралельно його контору ставлять будівельне обнесення, на яке переносять та закріплюють основні осі, прибиваючи до дощок цвяхи. Обнесення треба встановлювати на відстані не менш як 20 м від осей будівлі.
На початку будівництва територію будівельного майданчика звільняють від кущів, дерев, валунів, зносять будинки і споруди які не можна використати в період зведення будівель, знімають рослинний шар. Для звалювання дерев і корчування пнів використовують бульдозери і трактори з трелювально-корчувальною лебідкою, а також екскаватори із спеціальним устаткуванням. Малі та середні дерева діаметром 12…25 см валять разом з корінням. Дерева більш як 25 см завтовшки спочатку зрізують на висоті 0,2...0,3 м електричними пилкамиабо бензопилами, а потім корчують пні. Корчування пнів на будівельному майданчику обов'язкове в місцях: розроблення котлованів, алей, канав; зведення насипів висотою до 1 м для влаштування залізничних колій, насипів висотою до 1,5 м для влаштування автомобільних доріг; виконання й планувальних робіт; розміщення трас підземних комунікацій.
Весь комплекс процесів земляних робіт виконують за допомогою бульдозерів: планування майданчиків; розроблення виїмок із переміщенням ґрунту у насип; вирівнювання ґрунту, відсипаного самоскидами; планування дна котлованів; зворотне засипання пазух траншей; повалення дерев; корчування та видалення корчів; очищення від снігу та бруду доріг тощо. Бульдозери застосовують для розроблення ґрунту та його переміщення на відстань до 70 м.
На горизонтальних ділянках зрізання рослинного шару та розроблення легких ґрунтів здійснюють тонкою стружкою однакової товщини. В цьому разі ніж бульдозера спочатку заглиблюють на якомога більшу глибину (20...25 см), післячого при виникненні перевантаження двигуна трактора, ніж трохи піднімають та знову заглиблюють. Так повторюють кілька разів, кожен раз зменшуючи заглиблення порівняно з попереднім до повного накопичення ґрунту перед відвалом. Бульдозери з автоматичною системою керування відвалом забезпечують оптимальний режим різання з економічним навантаженням двигуна.
Для зменшення втрат ґрунту в процесі переміщення застосовують траншейний спосіб виконання робіт. Бульдозер, багаторазово проходячи одним і тим самим слідом, розробляє траншею, стінки якої перешкоджають розсипанню ґрунту та збільшують його об'єм перед відвалом. Розробляють виїмки з переміщенням ґрунту за човниковою схемою.
Розрівнювання (остаточне планування) ґрунту, укладеного бульдозером, виконують трохи піднятим відвалом під час руху вперед чи опущеним відвалом (його п'ятою та тильним боком) під час зворотного руху.
Опалубні роботи виконують згідно з вимогами будівельних норм і правил та технологічних карт, що входять до складу проекту виконання робіт на зведення монолітних конструкцій. Перед установленням опалубки розмічають осі конструкцій - наносять фарбою позначки на її основу та нижню частину щитів. Установлена опалубка має бути перевірена майстром. В опалубні форми укладають бетонну суміш, де вона твердне до досягнення бетоном потрібної міцності. Після цього опалубку розбирають, якщо не використовують таку, що після бетонування залишається в конструкції, створюючи їй зовнішню поверхню. Перед укладанням бетонної суміші перевіряють її рухливість чи жорсткість та однорідність. Під час укладання бетонної суміші стежать за станом риштувань і опалубки. Якщо виявлено зміщення чи деформації опалубки, бетонування припиняють і виправляють дефекти. Вібрування бетонної суміші засноване на поширенні в ній механічних коливань у вигляді хвиль, що створюють динамічний тиск. Під дією їх суміш немовби розріджується, стає рухливою і текучою, частинки заповнювачів, хитаючись і осідаючи в цементному розчині, щільно прилягають одна до одної, із суміші виводиться повітря.
Суцільну неармовану цегляну кладку застосовують при зведенні стін, простінків, перегородок і виконують з одинарної (250×120×65 мм) і потовщеної (250×120×88 мм) цегли.
Цегляну кладку ведуть цепною системою перев'язки швів послідовно виконуючи такі процеси: установка порядовок, натягування причалки, пробудження розчину у ящиках для забезпечення однорідності і пластичності; рубання, обтісування і укладка каменів у конструкцію на розчин; розшивання швів. Допоміжний процес включає контрольно-вимірювальні операції і робочі операції з улаштуванням риштувань і подмостей.
Плити перекриття та покриття монтуються стріловим автомобільнимкраном марки КС -4561А. Стропують плити в залежності від довжини панелі. Плити покриття та перекриття укладаються на несучі цегляні стіни. Величина спирання на стіни повинна бути не менше 100 мм. Плити вкладаються на цементний розчин марки М50. Для забезпечення просторової жорсткості будівлі панелі та плити перекриття об’єднують електрозваркою закладних деталей і замонолічуванням стиків.
Сходи монтуються стріловим автомобільним краном КС -4561А з укладкою на шар цементного розчину. Стропуються сходи чотирьох гілковим стропом. Сходові площадки монтують аналогічно плитам перекриття. Сходові марші монтують піднімаючи у нахиленому положенні і нахил при цьому дещо перевищує їх нахил у проектному положенні. Це необхідно для того, щоб спочатку сперти на сходову площадку нижній кінець маршу, а потім опустити на опору верхній кінець. Перед укладкою маршу шаблоном перевіряють правильність укладки площадок.
При заповненні віконних прорізів коробки блоків закріплюють анкерами, йоржами або іншими пристосуваннями, які встановлюють через 1,2 м по висоті, але не менше двох у кожному відкосі прорізу. У стінах та перегородках, що будуть штукатуритись, коробки мають виступати за площину стіни на товщину штукатурки для того, щоб наличник щільно прилягав до зовнішніх граней і штукатурки.
Підлоги з ламінату влаштовують по заздалегідь виконаній цементній стяжці. Застосовують також спеціальну клепку з косими фальцями. Щоб ламінатна підлога не скрипіла під час ходіння по ній та для забезпечення кращої звукоізоляції прокладають тонкий картон або два шари товстого паперу.
Лінолеум вкладається на цементну стяжку, влаштовану по бетонній підготовці.
Для влаштування підлоги з керамічної плитки використовують плитки товщиною 10 та 13 мм, які мають квадратну та прямокутну форму,їх влаштовують по бетонній основі на цементну стяжку товщиною 10-20 мм.
Малярні роботи - це процес нанесення на поверхні будинків фарб або лаків. Малярні роботи розпочинають тільки тоді, коли закінчені всі попередні роботи: санітарно-технічні, електромонтажні, штукатурні, облицювальні, Температура приміщення має бути не нижче ніж 8°С, вологість повітря - не більше ніж 70%, вологість оштукатуреної або бетонної поверхні - не вище ніж 8%, а дерев'яної - 12%. На підготовлену поверхню наносять фарбу за допомогою пневматичних установок, установок високого тиску, а також ручних інструментів і пристроїв. Перед використанням фарбу слід процідити, старанно перемішати, а безводні фарби бажано підігріти до температури 40.. .50°С.
