Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Економіка.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
46.21 Кб
Скачать

4. Валютний ринок. Основні види валютних операцій.

Валютний ринок як економічна категорія – це система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах.

Валютний ринок – розгалужена система фінансово-кредитних інститутів та механізмів, функціонування яких забезпечує купівлю і продаж іноземних валют для обслуговування іноземних платежів.

Валютний ринок організовується як позабіржовий ринок, на якому дилери (переважно банки) готові продавати і купувати депозити, що розміщені в іноземних валютах. Вони між собою контактують за допомогою засобів зв’язку (телефони, комп’ютери).

Суб’єкти валютного ринку:

1.Державні установи – центральні банки та казначейства (скарбниці) окремих країн.

2. Юридичні та фізичні особи – фірми, організації і індивідуальні особи, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю.

3.Банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків.

4. Брокерські фірми, контори та окремі брокери, що займаються посередницькою діяльністю і отримують за це комісійну винагороду.

5.Валютні біржі та валютні відділи товарних та фондових бірж.

Чільне місце займають транснаціональні корпорації та банки (ТНК, ТНБ). Вони щоденно створюють вимоги та зобов’язання щодо кожної іноземної валюти – валютні позиції.

Закрита валютна позиція має місце тоді, коли суми вимог і зобов’язань збігаються. При відкритій валютній позиції вони не збігаються: якщо сума продажу (зобов’язань) перевищила суму купівлі (вимог), така відкрита позиція називається «короткою», якщо вимоги перевищили зобов’язання вона називається «довгою».

Валютні операції – це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; введенням, переходом та пересиланням на територію країни та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей. Виділяють: поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказ %, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями) та валютні операції, пов’язані з рухом капіталу (прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання і отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів).

Форми (види) валютних операцій:

1. На міжбанківському ринку:

- «спот» – касові операції (термінові);

- «форвард» і «своп» – строкові операції;

2. На біржовому: «ф’ючерс», «опціон» та особлива форма: «валютний арбітраж».

«Спот» (spot) – це купівля-продаж валюти на умовах її поставки протягом двох робочих днів від дня укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді, який так і називається «спот-курс».

Існують два спот-курси:

- курс попиту (bid rate) – за яким клієнт може купити одну валюту за іншу;

- курс пропозиції (offer rate) – за яким клієнт може продати одну валюту за іншу;

Строковими операціями є валютні операції, пов’язані з поставкою валюти на строк понад три дні з дня її укладання. Стандартними термінами виконання строкових контрактів є, як правило, 1, 3, 6, 9, 12 місяців.

«Форвард» – (forward) – це операції (контракти) з купівлі-продажу валюти, які відбуватимуться у майбутньому, але за курсом, зафіксованим на моменті укладення угоди.

Елементи форвардної угоди:

- зобов’язання купити або продати певну суму валюти за іншу;

- виконання угоди у визначений термін (фіксація дати поставки валюти);

- фіксування валютного курсу в момент укладення угоди.

Форвардний валютний курс має назву «аутрайт». Він може бути нижчий або вищий за спот-курс. Якщо «аутрайт» вищий за спот-курс, то кажуть, що валюта котирується з премією; якщо нижчий – то з дисконтом (зі знижкою).

У міжнародній практиці більшість країн орієнтується на ставку «ЛІБОР» (London inter Bank offered Rate) – процент на міжбанківські депозити в Лондоні.

«Своп» – це валютна операція, при якій поєднуються форварді умови та умови «спот». Є одним із методів валютного страхування, при якому здійснюється купівля або продаж валюти за фіксованим курсом, але з одночасним укладенням зворотної форвардної операції, причому терміни розрахунків не зібгаються.

Наприклад, якщо банк має запаси доларів, а йому тимчасово на шість місяців потрібні франки, то він може продати долари за франки з негайною оплатою і одночасно укласти договір про купівлю такої самої суми доларів через шість місяців у свого партнера.

Ф’ючерсні валютні операції – це строкові угоди на біржах, що являють собою купівлю-продаж золота, валюти, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу (більше 3-х днів і до 2-х років). Розрахунки здійснюються через клірингову палату, яка виступає посередником між продавцем і покупцем і гарантує виконання сторонами своїх зобов’язань.

Суть ф’ючерсних операцій подібна до форвардних, але існують такі відмінності:

1. Якщо форвардні операції здійснюються на міжбанківському валютному ринку, то ф’ючерсні – на біржовому, і умови виконання цих контрактів прив’язані не просто до визначених термінів, а до певних дат роботи бірж (наприклад перший понеділок кожного третього місяця), тобто стандартизовані за термінами, обсягами та умовами поставок;

2. За індивідуальними контрактами форвардних операцій між клієнтом і банком маржа більша, ніж за ф’ючерсними.

3. Доступ на форвардні ринки обмежений дрібним клієнтам, оскільки сума укладання контракту становить переважно 500 тис. дол. США. Ф’ючерсний ринок доступний і для дрібних інвесторів.

4. Якщо форварді операції закінчуються поставкою валюти, то ф’ючерсні операції не ведуть до реальної поставки цінностей і учасники одержують лише різницю між початковою ціною укладання контракту і ціною, що існує на день здійснення зворотної (офсетної) угоди.

5. При форвардних операціях набір валют не обмежений, ф’ючерсні операції обмежені набором резервних валют.

Валютний опціон – це договірне зобов’язання, що дає право для покупця і зобов’язання для продавця купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом на наперед визначену дату або протягом певного періоду.

Покупець опціону сплачує продавцю певну суму – премію. Виділяють:

1. Опціон пут – право продати валюту для захисту від її потенційного знецінення або в розрахунку на її потенційне знецінення.

2. Опціон кол – право купити валюту для захисту від її потенційного подорожчання або в розрахунку на нього.

Розрізняють:

- європейські валютні опціони – які можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;

- американські валютні опціони – дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту (премія більша).

Основна характеристика валютних опціонів – власник має вибір або реалізувати опціон за наперед фіксованою ціною або відмовитись від його виконання. Покупця приваблює те, що:

- валютний опціон забезпечує повний захист від несприятливого руху валютного курсу;

- покупець виграє від сприятливої зміни валютного курсу;

- володіння опціонним контрактом дозволяє реагувати в разі невизначеності майбутніх зобов’язань.

Валютний арбітраж – це операції з валютами з метою одержання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і відсотковими ставками по касових і строкових операціях. Основний принцип валютного арбітражу – купити дешевше, продати дорожче. Це пов’язано з відхиленнями валютного курсу на валютних ринках, які визначаються величиною витрат на переказ валюти з одного ринку на інший. Отже курс долара США в Нью-Йорку відрізняється від курсу долара США в Токіо на величину операційних витрат, пов’язаних з переказом долара із Нью-Йорку в Токіо. У випадку, якщо курси валют відрізняються на величину більшу, ніж величина операційних витрат, виникає можливість гри на курсових різницях, яка має назву валютного арбітражу.

Часовий валютний арбітраж – валютна операція з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі.

Просторовий (локальний) – передбачає одержання доходу за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіально віддалених ринках.