2. Поняття валюти, її призначення і сфера використання. Конвертованість валюти.

Валюта (італ. valuta) – пряме значення – вартість. Вживається для характеристики національних грошових одиниць та міжнародних розрахункових засобів, і називається «національна валюта» або «іноземна валюта».

Існує поняття «резервна валюта», під яким розуміється іноземна валюта, в якій центральні банки інших держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків по зовнішньо-торгівельних операціях та іноземних інвестиціях.

Резервна валюта може служити базою для визначення валютного паритету і валютного курсу для інших країн.

Класифікація валюти:

1. За статусом: національна; іноземна; міжнародна; регіональна;

2. По відношенню до валютних запасів країни: резервна; інші валюти;

3. По режиму застосування: вільноконвертована; частково конвертована (зовнішньо або внутрішньо конвертована); неконвертована.

4. За видами валютних операцій: валюта ціни контракту; валюта платежу; валюта кредиту; валюта клірингу; валюта векселя; валюта експортера та імпортера.

5.По відношенню до курсів інших валют: сильна (тверда); слабка (м’яка).

6. За матеріально-речовою формою: готівкова; безготівкова.

7. За принципом побудови: звичайна; за типом «кошика».

Конвертованість валюти означає можливість вільного і необмеженого обміну національної валюти на інші валюти за офіційним курсом.

У рамках світової валютної системи вільно конвертованою вважається валюта тієї країни, яка взяла на себе зобов’язання, передбачені статутом МВФ.

У світовій практиці розрізняють: повну, часткову, зовнішню і внутрішню конвертованість валют.

Повна конвертованість – означає вільний обмін національної валюти на іноземну для всіх власників і за всіма операціями без будь-яких обмежень. Її мають такі валюти: долари США, австралійські долари, євро, англійські фунти стерлінгів, японські єни, канадські долари та ін.

Часткова конвертованість – означає, що на певні валютні операції чи на окремі категорії власників коштів режим конвертованості не поширюється, тобто запроваджуються певні обмеження.

За поточної конвертованості обмін національної валюти на іноземну дозволяється (на вимогу МВФ) лише за поточних міжнародних операцій:

- платежі за зовнішньоторговельними операціями;

- платежі за погашення позик і процентів;

- виплати прибутків да дивіденді на інвестиції;

- грошові перекази некомерційного характеру.

Поточна конвертованість передбачає лібералізацію зовнішньої торгівлі.

Якщо конвертація поширюється на операції пов’язані з рухом капіталу, тоді конвертованість має назву – капітальна.

При зовнішній конвертованості існує цілковита свобода обміну зароблених у країні грошей, яка надається лише іноземним особам (нерезидентам). Режим зовнішньої конвертованості сприяє припливу у країні іноземної валюти.

При внутрішній конвертованості (резидентській) правом обміну національної валюти національної валюти на іноземну користуються лише резиденти цієї країни, а для нерезидентів зберігається режим неконвертованості.