МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра економіки

РЕФЕРАТ

На тему: Валютний ринок і валютні системи

Студента III курсу

Історичного факультету

Групи ІСГ-12

Васецького Андрія

Перевірила

Викладач кафедри економіки

Братченко Л. Є.

Кривий Ріг

2015

План

1. Поняття валютних систем. Характеристика сучасної міжнародної валютної системи.

2. Поняття валюти, її призначення і сфера використання. Конвертованість валют.

3.Валютний курс, його види.

4. Валютний ринок, основні види валютних операцій.

5. Платіжний баланс у механізмі валютного регулювання.

6. Список використаної літератури

1. Поняття валютних систем. Характеристика сучасної міжнародної валютної системи.

Міжнародні валютні відносини – це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Валютні відносини пов’язані із функціонуванням у міжнародному обороті грошей, які призначені опосередковувати (забезпечувати валютою) міжнародні економічні зв’язки. Вони тісно пов’язані з внутрішньою грошовою системою, проте не включають механізмів грошового обігу окремих країн. Міжнародні валютні відносини складаються і розвиваються на основі експорту товарів, капіталів, робочої сили та новітньої технології, спільного підприємництва. На основі валютних відносин формуються:

1) валютна система як державно-правова форма організації валютних відносин;

2) валютна політика – сукупність економічних, правових та організаційних заходів та форм, які використовують державні установи, центральні банківські та фінансові установи, міжнародні валютно-кредитні організації в галузі валютних відносин.

Залежно від цілей і форм валютна політика поділяється на поточну і довгострокову (структурну).

Поточна валютна політика – сукупність заходів, спрямованих на щоденне, оперативне регулювання валютного курсу, валютних операцій, діяльності валютного ринку. На ринку золота за допомогою дисконтної та девізної політики, зокрема валютної інтервенції, валютних обмежень, валютного субсидування та диверсифікації валютних резервів.

Дисконтна політика представляє собою систему економічних і організаційних заходів по збалансуванню платіжних зобов'язань, орієнтовану на коригування валютного курсу. Вона є складовим елементом поточної валютної політики, яка впливає на сферу внутрішньої економіки, стан грошового попиту, динаміку та рівень цін, обсяг грошової маси, а також на міжнародні економічні відносини, зокрема на міграцію короткострокових інвестицій та на сфери їх взаємодії.

Наприклад, за пасивного платіжного балансу в умовах вільного пересування капіталів підвищення облікової ставки стимулює приплив капіталів з країн, де наднизька облікова ставка, та стримує відтік національних капіталів, проте це негативно впливає на економічну кон’юнктуру. Як бачимо, мета зовнішньої і внутрішньої економічної політики не збігаються, тому ефективність дисконтної політики є низькою.

Валютна девізна політика – це система регулювання валютного курсу через придбання та продаж державними органами іноземної валюти за допомогою валютної інтервенції і валютних обмежень.

Валютна інтервенція – це цільова операція Національного Банку України по купівлі-продажу іноземної валюти для обмеження динаміки курсу національної валюти визначеними межами його підвищення чи зниження.

Валютні обмеження являють собою систему економічних, правових, організаційних заходів, що регламентують операції з національною й іноземною валютою, золотом і т. д.

Головні методи довгострокової валютної політики – це міждержавні переговори і угоди у межах Міжнародного валютного фонду та на регіональному рівні, а також валютні реформи. Вона передбачає заходи, спрямовані на зміну ключових елементів валютної системи, таких як порядок міжнародних розрахунків, режим валютних курсів і паритетів, використання золота і резервних валют, міжнародних платіжних засобів.Валютні відносини виникають на національному і міжнародному рівнях, тому розрізняють національну та світову валютні системи.

Національна валютна система – це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Основні елементи національної валютної системи визначаються національним законодавством.

Елементи національної валютної системи:

1. Національна грошова (валютна) одиниця;

2. Офіційні золотовалютні резерви;

3. Паритет національної валюти та механізм формування валютного (обмінного) курсу;

4. Умови конвертованості (обміну) валюти;

5. Форми та організація міждержавних розрахунків;

6. Система валютного регулювання і валютного контролю.

Національна валютна система є органічною частиною системи грошових відносин окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавством кожної країни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, рейтинг та регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної ліквідності, золотовалютного запасу, кредитних ресурсів та ін.

Регіональні валютні системи – створюються в межах міжнародних інтеграційних угрупувань та валютних блоків. Вино характеризуються, ік правило, наявністю власної міждержавної або наднаціональної (колективної) валюти, механізму взаємної валютної координації. Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

Елементи сучасної міжнародної валютної системи:

1. Національні резервні та колективні валютні одиниці;

2. Склад і структура інших міжнародних платіжних активів;

3. Механізм валютних паритетів та обмінних курсів;

4. Умови взаємної конвертованості валют;

5. Форми міжнародних розрахунків;

6. Статус міждержавних валютно-кредитних організацій;

7. Міждержавні домовленості та угоди.

Головне завдання світової валютної системи полягає в ефективному опосередковуванні платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг, та інших видів міждержавної господарської діяльності, створенні сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці, забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва.

Світова валютна система в своєму розвитку пройшла такі етапи: золотого, золотовалютного та паперово-валютного стандартів.

Система золотого стандарту – склалась на поч. XIX ст. і проіснувала до 1920-30-х рр.. В її основу було покладено Паризьку валютну систему (1816-1914 рр.). Особливості цієї системи:

- функціонування золота як грошової одиниці у внутрішньому обігу країн ототожнювало національну і світову валютні системи, оскільки обмінний курс встановлювався за ваговим вмістом золота у грошових одиницях;

- золотий паритет був основою для визначення валютного курсу;

- жорстко дотримувались зв’язку між кількістю золотого запасу та грошової маси в обігу;

- допускались вільний експорт та імпорт золота.

Недоліки золотого стандарту полягали в неможливості державного втручання у сферу грошових відносин. З відмовою від карбування монет був заснований золото-зливковий стандарт, що передбачав обмін стандартних зливків вагою 12,5 кг на кредитні гроші.

Генуезька валютна система (1922-1944 рр.) закріпила функціонування золотодевізного стандарту. Причини відмови від золота як грошей ґрунтувались на тому, що паперові гроші, засновані на кредитних відносинах краще відповідають потребам ринкової економіки. Отже, демонетизація золота була спричинена структурними змінами в економіці.

Після другої світової війни система світової торгівлі була в стані краху. У США була проведена міжнародна фінансова валютна конференція, на якій було створено міжурядову установу при ООН з регулювання валютних відносин – Міжнародний валютний фонд. У статуті МВФ було зазначено принципи нової валютної системи (Бреттон-Вудська валютна система 1944-1976рр.). На основі золотодевізного стандарту почав функціонувати фактично золото-доларовий стандарт, оскільки лише за доларом закріпилося право обміну на золото для операцій ЦБ (зовнішня конвертованість: 35 дол. за унцію). Хоча у статуті МВФ зазначалось, що паритети всіх валют повинні виражатись у золоті, а також у доларовому еквіваленті за його золотим вмістом, станом на 1 липня 1944 року, фактично зв’язок валют із золотом був непрямий. У 1969 р. МВФ ввів SDR (спеціальні права запозичення), що замінив доларовий стандарт, оскільки міжнародні конкурентні переваги США істотно знизились, і в 1971 році президент Ніксон прийняв рішення про припинення конвертації долара в золото, що означало крах Бреттон-Вудської системи.

Кінгстонська угода МВФ започаткувала створення Ямайської валютної системи (з 1976р. по сьогодні), на якій було введено плаваючі валютні курси та змінено золотий паритет СПЗ на кошикову основу, розпочато торгівлю золотом.