2.6. Змащувальні матеріали

При експлуатації вантажно-розвантажувальних машин мастильні матеріали використовують для зниження інтенсивності зношування деталей у результаті створення найбільш сприятливих умов взаємодії поверхонь тертя. Це досягається підтримкою в сполученнях рідинного тертя, що дозволяє постійно знижувати температуру поверхонь тертя, видаляти продукти зношування й охороняти від окислювання незахищені частини машин. Порушення нормальних режимів Мастило деталей приводить до швидкого їхнього зношування й частих позапланових ремонтів з технічних причин.

По характері походження мастильні матеріали можна класифікувати на рослинні, тваринні й мінеральні. Рослинні мастильні матеріали виготовляють із насінь оліїстих рослин, тварини — із сировини при переробці жирів і масел тварин, а мінеральні одержують із корисних копалин землі (нафти, кам'яного вугілля, торфу й ін.).

Використовувані при експлуатації вантажно-розвантажувальних машин мастильні матеріали залежно від стану при нормальній температурі можна підрозділити на дві групи: мастила й пластичні мастильні матеріали. Вибір того або іншого матеріалу визначається його фізико-хімічними властивостями, призначенням і конструкцією вузла, що змазується, швидкостями, навантаженнями й іншими факторами, що характеризують режими й інтенсивність використання вузла, а також різновидом системи змащування. При однаковій можливості застосувати масла або пластичні матеріали перевага варто віддати рідким мастильним матеріалам.

Вирішальне значення на вибір мастильного матеріалу робить температурний режим поверхонь тертя деталей. З підвищенням температури поверхонь утрудняється втримання мастильного матеріалу, змінюються його властивості в процесі роботи. При виборі сортів мастильних матеріалів необхідно також ураховувати сезонні коливання температури навколишнього повітря. Для вантажно-розвантажувальних машин, особливо із приводом від двигуна внутрішнього згоряння, при змазуванні тих самих вузлів використовують зимові й літні сорти мастильного матеріалу. Застосування одних мастильних матеріалів у літній і зимовий сезони погіршує умови роботи деталей, підвищує інтенсивність зношування й утрудняє запуск двигунів.

Найбільш широке поширення одержали моторні, трансмісійні й індустріальні масла. Масло того самого назви й призначення випускається декількох сортів, які мають різні властивості, що визначають придатність його до роботи в конкретних умовах.

Розглянемо основні показники, що характеризують мастила.

В'язкість — найважливіша властивість мастила, що характеризує його внутрішнє тертя. Від нього залежить можливість створення рідинного тертя між поверхнями деталей. При недостатній в'язкості масло не втримується на поверхнях тертя, зі збільшенням в'язкості підвищується так звана несуча здатність шаруючи Мастило. Розрізняють динамічну й кінематичну в'язкість.

Одиницею динамічної в'язкості служить Паскаль-секунда. Ця одиниця значна по своєму розмірі, у зв'язку із чим у практичних умовах для вираження динамічної в'язкості масла доцільно застосовувати доїльну одиницю — міліПаскаль-секунду (мПа^.с). Під кінематичною в'язкістю розуміється відношення динамічної в'язкості до щільності мастила, узятих при одній і тій же температурі. За одиницю кінематичної в'язкості прийнятий квадратний метр на секунду (м²/с).

Температура спалаху — найнижча температура, до якої необхідно нагріти масло, щоб його пари з повітрям утворили вибухову суміш, що запалюється при піднесенні до неї полум'я. Температура нагрівання, при якому масло не тільки спалахує, але горить при піднесенні до нього вогню, називається температурою запалення. Значення цих температур характеризують вогнестійкість масел, а також їхня однорідність.

Температура застигання — здатність масел втрачати рухливість і затвердінь зі зниженням температури. У холодний період року необхідно застосовувати зимові сорти масел, що володіють зниженою в'язкістю й температурою застигання. Для визначення температури застигання мастило наливають у пробірку, витримують певний час у холодильній камері. Якщо після охолодження й нахилу пробірки на кут 45° рівень масла залишається нерухливим протягом 1хв, то масло вважається застиглим. Найбільша температура, при якій зберігається незмінним положення рівня, і буде температурою застигання масла.

На відміну від мастил пластичні матеріали являють собою густий мазеподібний продукт, що включає мінеральні масла й різний рід загустивачів (парафін, церезин, петролатум і ін.). Вони застосовуються в тих вузлах машин, у яких неможливо забезпечити безперервну подачу рідких мастил. Пластичні матеріали повинні мати певні фізико-хімічні властивості, що характеризуються пенетраціею , температурою каплепадіння, водостійкістю й ін.

Пенетрація — показник, що дає подання про м'якість або твердість мастилм. При визначенні ступеня пенетрації мастила в неї протягом 5 с вдавлюється під дією власної ваги металевий конус установленого розміру. По глибині проникнення конуса оцінюється консистенція мастила, вимірюване числом пенетрацї. Наприклад, якщо пенетраця мастила дорівнює 240, те це означає, що конус поринув на глибину 240 мм.

Температура каплепадіння — це температура, при якій падає перша крапля мастильного матеріалу, поміщеного в спеціальну посудину й підігріву у заданих умовах. По температурі каплепадіння обмежується тепловий режим застосування мастильного матеріалу. Звичайно вважається, що при роботі мастильного матеріалу навколишня температура повинна бути на 15—20 °С нижче температури її каплепадіння.

Водостійкість — здатність мастильного матеріалу не руйнуватися й не втрачати експлуатаційних властивостей при зіткненні з водою. До числа водостійких ставляться кальцієві мастильні матеріали. Натрієві мастильні матеріали неводостійкі.