- •Методичні вказівки
- •Спеціальність
- •Анотація
- •Рецензія
- •1. Макет пояснювальної записки
- •1.1. Склад пояснювальної записки
- •1.2. Основні загальні вимоги до написання та оформлення пояснювальної записки
- •1.3.2. Аналіз технологічності конструкції деталі
- •1.3. Зміст основних розділів пояснювальної записки
- •1.3.1. Призначення і конструкція деталі
- •1.3.3. Визначення типу виробництва
- •1.3.4. Вибір заготовки
- •1.3.5 Вибір варіанта технологічного маршруту обробки
- •1.3.6. Розрахунок та вибір загальних і міжопераційних припусків та допусків
- •1.3.7. Розрахунок режимів різання
- •1.3.8. Нормування технологічного процесу
- •1.3.9. Розрахунок контрольно – вимірювального інструменту
- •1.3.10. Розрахунок різального інструменту
- •1.3.11. Розрахунок верстатного пристрою
- •1.3.12. Планування дільниці механічної обробки
- •2. Графічна частина
- •3. Комплект технологічних документів
- •Список рекомендованої літератури
1.3.3. Визначення типу виробництва
В залежності від габаритів, ваги і розміру річної програми випуску, що передбачається завданням на курсовий проект, учні повинні визначити тип виробництва на дільниці. Від правильного вибору залежить якість розробки курсового проекту в цілому. Тому після визначення типу виробництва необхідно виконати опис за таким планом:
визначення зазначеного типу виробництва;
для яких галузей та відгалужень машинобудування характерний зазначений тип виробництва;
обладнання, пристрої, різальний та вимірювальний інструмент, що використовується;
ступінь використання принципу взаємозамінності;
принцип розташування обладнання та організація виробництва;
вимоги до техпроцесів;
розрахунок кількості деталей в партії. Розділ може починатись такими словами:
“ Враховуючи вагу деталі та програму випуску згідно рекомендацій [3; с. 28] призначаємо серійне виробництво – це виробництво, що характеризується виготовленням деталей періодично – повторюваними партіями.
Серійний тип виробництва найбільш поширений у ...”.
Рекомендована література: /2/, /3/.
1.3.4. Вибір заготовки
При виконанні цього розділу як правило необхідно розглянуту два або більше способів одержання заготовки, з якої можливо виготовляти деталь.
Вибір конкретного способу здійснюється шляхом техніко – економічного порівняння всіх можливих варіантів з урахуванням типу виробництва, матерілу і конфігурації деталі та інших факторів.
Але враховуючи той факт, що відсутні постійні дані по витратах, пов'язаних з виробництвом заготовок, порівняння способів отримання заготовок виконується лише за вказівкою керівника проекту. Якщо керівник проекту прийняв рішення не виконувати техніко – економічне порівняння, то спосіб одержання заготовки здійснюється з урахуванням факторів, що були викладені вище, після чого надається характеристика цього способу.
Розділ може починатися, наприклад, такими словами: “ На вибір методу одержання заготовки впливає матеріал деталі, її призначення і технічні вимоги, обсяг і серійність випуску, конфігурація та розміри деталі.
З урахуванням цих факторів...”.
Рекомендована література: /2/, /3/, /6/, /7/.
1.3.5 Вибір варіанта технологічного маршруту обробки
Цей розділ можна починати, наприклад, такими словами: “ 3 урахуванням конструкторсько – технологічного аналізу деталі, зазначеного типу виробництва, обраного способу одержання заготовки, аналізу типових техпроцесів, наведених в літературі, розроблено маршрутний технологічний процес її обробки.
Запропонований технологічний процес забезпечує одержання деталі згідно її креслення і містить операції, що розташовані в наступній послідовності...”.
Далі іде перелік операцій з описом їх по переходам за таким планом:
номер та найменування операції за класифікатором;
вид, найменування та модель обладнання, на, якому здійснюється операція;
номер поверхонь, по яких базується деталь на даній операції з посилання на рис. 1.1;
пристрої для базування та закріплення деталі (якщо пристрій стандартний, обов'язково вказується ГОСТ, якому він відповідає);
різальний інструмент та відповідний ГОСТ на нього;
допоміжний інструмент та пристрої та відповідний ГОСТ на них;
контрольно – вимірювальний інструмент і відповідний ГОСТ на нього;
мета операції (переходів).
Приклад опису операції:
“ Операція 005. Фрезерно–центрувальна.
Виконується на фрезерно – центрувальному напівавтоматі моделі МР–71М. Заготовка базується по поверхням 6, 11, (див. рис. 1.1) в осьовому напрямку – по поверхні 2.
Базуючий затискний пристрій – спеціальні самоцентруючі призматичні лещата в складі верстата.
Перший перехід – одночасне фрезерування торців 2, 13 (рис. 1.1):
Фреза торцева ∅100 за ГОСТ 9304 – 69 із швидкорізальної сталі Р6М5 – 2шт.
Шаблон граничний 1шт.
Мета переходу – одержання остаточного розміру довжини деталі, остаточна обробка поверхонь 2, 13 перед виконанням другого переходу.
Другий перехід – одночасне свердління центрових отворів: Центрове свердло A4 ГОСТ 14034 – 74 – 2 шт.
Шаблон спеціальний 1шт.
Мета переходу – одержання баз для базування деталі на наступних операціях.
Операція 010. Токарна...” і т. д.
Рекомендована література : /2/, /3/, /7/.
Після закінчення опису маршруту обробки необхідно виконати табл. 1.5, що повинна містити перелік обраного обладнання та його характеристики.
Перелік обраного обладнання та його характеристика табл. 1.5
№ операції |
Найменування операції |
Найменування виробничого обладнання |
Модель обладнання |
Технічна характеристика ( основні показники) |
|||||
Довжина обробляємої заготовки, мм |
Діаметр обробляємої заготовки, мм |
Обмеження робочих подач, мм/хв |
Обмеження чисел обертів шпинделю, об/хв |
Габарити верстату, мм×мм |
Потужність ел. двигуна головного руху, кВт |
||||
005 |
Фрезерно – центрувальна |
Фрезерно –центруваль– ний н/а |
МР–71М |
200 – 500 |
25 – 125 |
Фреза 20 – 400; Свердло 20 – 300 |
Фреза 125 – 712; Свердло 238 – 1125 |
3140× 1630 |
Фрез. гол. 7,5/10 Свердл. гол. 2,2/3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
