Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2.конспект лекццій історії україни.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
519.17 Кб
Скачать

3. Суперечності здійснення аграрної реформи

Сприятливі кліматичні умови і ґрунти України забезпечують відносно високу врожайність сільгоспкультур. 1985 р. УРСР давала 46 % всієї пшениці, 56 % кукурудзи, 60 % цукрових буряків, 50 % соняшника в СРСР. Виробництво яловичини сягало 24 % від загальносоюзного.

Але у подальші роки сільськогосподарське виробництво України почало занепадати. Падіння виробництва пов’язане з дезорганізацією господарства, скороченням ринку збуту сільськогосподарської продукції і зростанням конкуренції з боку зарубіжних товаровиробників. Приватизація сільгоспугідь стала однією з головних цілей, поставлених українською владою. Але цьому заважали: похилий вік сільське населення, де переважають жінки; нестача капіталів у селянства; відсутність допомоги з боку держави. Відтак паювання або акціонування майна колгоспів і радгоспів не зачіпало виробничих відносин між державою і сільгосппідприємствами й виробничих відносин всередині останніх, оскільки з паювання (акціонування) вилучався основний засіб виробництва — земля. Фермерство розвивалося повільно. Серед селян, вихованих радянською системою, бажаючих господарювати самостійно знайшлось небагато. До того ж приватне господарювання потребує машинної техніки, коштів для її придбання й обслуговування. На 1993 рік в Україні налічувалося лише 14,6 тис, а на початок 1997 р. — 35 тис. фермерських господарств. Обсяг виробництва у сільському господарстві невпинно зменшувався. Продукція колгоспів і радгоспів коштувала дедалі дорожче. Зростала заборгованість цих господарств перед державою.

У листопаді 1994 р. з’явився указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва». Передбачалося розв’язання трьох основних проблем земельної реформи — здійснення приватизації роздержавлений на ринку землі. Після роздержавлення землі ставало можливим паювання. Забезпечувався пріоритет права окремого власника на продаж свого земельного паю над правом колективу. Селянин дістав можливість вирішувати, чи залишити свій пай у колективі на умовах оренди, чи створити приватне фермерське господарство. Приватизація землі не скасовувала колективних форм господарювання, проти чого протестували ліві партії. Роздержавлення і паювання землі покладалися на керівників колгоспів та радгоспів. Тим самим проблема їх протистояння земельній реформі знімалася, але відкривався широкий шлях для зловживань і неприхованого розкрадання майна колишніх колгоспів і радгоспів. До початку 1997 р. документи на право земельної власності одержали майже всі колективні господарства. Відтак розпочався другий етап аграрної реформи — формування реального власника землі.

Сертифікати на право володіння земельними паями отримали 1996—1997 pp. понад 50 % усіх сільськогосподарських підприємств. Можна стверджувати, що в Україні розв’язане одне з ключових завдань земельної реформи — роздержавлення землі. Це суттєвий крок з передачі землі тим, хто її обробляє, що у майбутньому мало сприяти фор­муванню ринку землі.

Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» (грудень 1999 р.) створив вагомі передумови для істотного прискорення ринкових перетворень на селі. 2000 р. став першим роком підйому — на 7,6 %. Зростає частка приватного сектору з 29,4 % в 1990 р. до 64,7 % — в 2000 р.

На квітень 2001 р. в Україні власниками землі стали 6,6 млн. осіб, які отримали сертифікати на земельний пай (середній пай — 4,2 га). 1,4 млн громадян, або 21,75 % загальної кількості власників сертифікатів на земельний пай, отримали замість сертифікатів державні акти на землю, тобто стали приватними власниками землі. Були реорганізовані всі 10 833 КСП і створено 14 741 нове сільськогосподарське формування, у т. ч. — 1254 фермерських господарств. Сільськогосподарське виробництво України нині формує 16-22 % національного доходу України.