3.Україна в європейському і світовому гуманітарному і освітньому просторі.

У «Національній доктрині розвитку освіти України» позначено, що освіта є стратегічною основою розвитку особистості і суспільства, нації і держави.

Модель освіченої людини у ХХІ ст. була запропонована ЮНЕСКО:

Вміти жити. Вміти діяти. Вміти жити разом. Вміти бути.

Освічена людина - це творча особистість, яка на основі здобутих знань здатна самостійно мислити, здатна до інновацій і організації власного життя, яка керується у своїй діяльності мотивами відповідальності.

Характерні ознаки вищої професійної освіти ХХІ ст.:

• демократизація, рівний доступ до освіти, її безперервність, співучасть викладача і студента в освітньому процесі;

• диверсифікація - наявність широкої мережі різнорівневих навчальних закладів, які забезпечують багатоваріантну за змістом, методами, формами, термінами особистісно зорієнтовану освіту;

• інтернаціоналізація - академічна мобільність студентів і викладачів, міжнародне визнання документів про освіту, вчені звання і ступені;

• прогресивність - перетворення освіти на ключовий компонент діяльності з розвитку науково-технічного прогресу, економічного зростання та забезпечення зайнятості населення;

• інформатизація - широке впровадження ІКТ.

Розвиток України у третьому тисячолітті визначається в контексті європейської інтеграції з орієнтацією на побудову громадянського суспільства, що передбачає:

1) у соціально-політичній сфері - перехід від тоталітаризму до демократії;

2) в економіці - від адміністративно-командної системи планового господарства до соціально зорієнтованої ринкової економіки;

3) у житті кожної людини - від споживацьких, споглядальних позицій до функцій самодостатнього суб'єкта господарської діяльності.

Високоосвічена молодь - головний стратегічний резерв соціально-економічних реформ в Україні, без якого неможливий подальший розвиток суспільства. Прагнучи набути статусу розвиненої країни, Україна підтримує розвиток багатоступеневої системи освіти, зростання інтелектуального потенціалу суспільства: адже, за прогнозами ЮНЕСКО, рівня національного добробуту, що відповідає світовим стандартам, досягнуть лише ті країни, працездатне населення яких на 40-60% будуть становити особи з вищою освітою.

Вектор сучасної політики і стратегії держави в розвитку національної системи освіти спрямований на її подальшу адаптацію до умов соціально зорієнтованої економіки, трансформацію та інтеграцію в європейське й світове співтовариство.

Основними шляхами реформування системи освіти визначено:

• створення в суспільстві атмосфери загальнодержавного сприяння розвитку освіти;

• подолання девальвації загальнолюдських і гуманістичних цінностей, відриву від національних джерел;

• забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій;

• впровадження передових технологій і науково-методичних досягнень;

• відхід від основ авторитарної педагогіки, підготовку нової генерації педагогічних кадрів;

• інтеграцію освіти і науки, активне залучення до навчального процесу наукового потенціалу вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ, мотивацію суб'єктів навчання, до участі в наукових дослідженнях і розробках;

• використання нових методів викладання для вдосконалення навчального процесу.

Суттєвий вплив на розвиток вищої освіти України мало приєднання у 2005 р. до Болонського процесу та участь у формуванні Європейського простору вищої освіти.

У рамках Болонського процесу сформульовано шість головних завдань:

1. Трициклове навчання. Пропонується ввести цикли навчання: перший - до одержання першого академічного ступеня бакалавра, другий - одержання академічного ступеня магістра, третій - отримання наукового ступеня. При цьому тривалість навчання на першому циклі має бути не менше 3 і не більше 4 років, навчання протягом другого циклу - 1-2 роки, отримання докторського ступеня - 2-3 роки (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Кредитна система. Пропонується запровадити в усіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу необхідно взяти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів - залікових одиниць трудомісткості), зробивши її накопичувальною системою, що працює в рамках концепції «навчання протягом усього життя».

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на знаннях, уміннях і навичках випускників. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розвиток мобільності. На основі виконання попередніх пунктів очікується істотний розвиток мобільності студентів. Крім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького складу та іншого персоналу з метою взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.

5. Працевлаштування випускників. Одним із найважливіших положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання та вміння випускників мають застосовуватись і практично використовуватись на користь усієї Європи. Всі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій стане спрощеним. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, рекомендованого ЮНЕСКО.

6. Підвищення конкурентоспроможності європейської системи освіти. Однією з головних задач, яку необхідно розв'язати в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення тощо, сприятиме підвищенню інтересу громадян Європи та інших країн до вищої освіти.

Згідно з Бергенським комюніке (2005) програма дій з формування Європейського простору вищої освіти до 2010 р. передбачає:

• впровадження стандартів і директив щодо забезпечення якості освіти;

• впровадження національних систем кваліфікацій;

• надання і визнання спільних наукових ступенів, зокрема ступінь доктора наук;

• уможливлення гнучкого шляху здобуття вищої освіти, передбачаючи визнання раніше здобутої освіти;

• забезпечення автономності вищих навчальних закладів, їх стабільне фінансування;

• трициклове навчання, кожний рівень сприяє успішному працевлаштуванню, подальшому засвоєнню знань, умінь і навичок, затвердженню активної громадянської позиції тих, хто навчається;

• наднаціональна система кваліфікацій, узгоджений пакет європейських стандартів і керівних принципів забезпечення й визнання ступенів і термінів навчання.

Важливим кроком на шляху входження України до Загальноєвропейського простору вищої освіти стала Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України (затверджена Наказом МОН України від 23.01.2004 р. № 49). Головною метою Програми стали такі дії: вжиття заходів для входження національної системи освіти і науки в Європейський простір з реалізацією певних вимог, критеріїв і стандартів: запровадження навчання протягом життя; мотивоване залучення студентів до навчання; сприяння привабливості й конкурентоспроможності Європейського простору вищої освіти і науки для інших регіонів світу.

Для реалізації концептуальних основ Болонської декларації в Україні необхідно: вдосконалити дворівневу систему вищої освіти; ухвалити прозорі й зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій; використовувати єдину систему кредитних одиниць і додатка до диплома; врахувати європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти; підтримувати і розвивати європейські стандарти якості; усувати перешкоди для розширення мобільності студентів, викладачів і дослідників; впровадити сучасні підходи інтеграції вищої освіти і науки в справі підготовки магістрів і аспірантів; забезпечити подальший розвиток автономності й самоврядування в системі вищої освіти.

У цілому реформування вищої освіти в Україні передбачає:

• перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть можливість задовольнити можливості особи в отриманні певного освітньо-кваліфікаційного рівня щодо її здібностей і забезпечити її мобільність на ринку праці;

• формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами і термінами навчання задовольняла б потреби кожної людини і держави в цілому;

• підвищення освітнього і культурного рівня суспільства,створення умов для навчання протягом всього життя;

• запровадження в системі вищої освіти України передового досвіду розвинених країн світу та її інтеграція в світовий освітній простір;

• пошук рівноваги між масовою фундаментальною й елітарною освітою, з одного боку, і вузькою спеціалізацією та професійною досконалістю, з іншого.

Реалізація цієї програми дій дає можливість провести системну модернізацію системи освіти; наблизити якість вищої освіти до вимог і стандартів, напрацьованих Європейським співтовариством; впровадити в Україні загальноєвропейську систему наукових ступенів; ввести систему кредитів, сумісну з Європейською кредитно-трансферною системою навчання; сприяти мобільності громадян України, які навчаються або надають освітні послуги

Заняття 23