Заняття 20 Тема: україна в умовах незалежності

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

• Схарактеризувати основні тенденції розвитку української економіки в другій половині 90-х років XX ст.

• Показати пошуки шляхів виходу з кризи. Дати оцінку початку економічного зростання, що розпочалось у 2000 р.

• Розкрити основні принципи зовнішньої політики Украї­ни.

• Схарактеризувати відносини України із сусідніми державами і провідними країнами світу.

• Показати участь України в діяльності міжнародних організацій.

• Навчати студентів використовувати набуті знан­ня для аналізу сучасних економічних процесів.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: карта України.

ЛІТЕРАТУРА:

В.Верстюк. Історія України. – К., 2000. – с. 368-417

Ф.Турченко. Новітня історія України. ч. І – К., 1998. с.277-365

Новий довідник: Історія України. – К., 2006. с.701-712

О.Бойко. Історія України. К, 2002. - с. 619-648

ПИТАННЯ:

1. Зовнішня політика незалежної України.

2. Політичне життя 1996 - 2002 pp.

3. Політичне життя 2003 - 2014 pp.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ:

1. Чи можна вважати економічні реформи, проведені за роки неза­лежності, ефективними?

2. Назвіть основні пріоритети економічної політики у другій по­ловині 1990-х р.

3. На яких принципах і засадах базується зовнішня політика України?

4. Яку позицію займає Україна щодо СНД?

5. Як розвивається співробітництво України з провідними міжна­родними організаціями?

1. Зовнішня політика незалежної України.

Міжнародне визнання незалежності України. Набуття без'ядерного статусу.

5 грудня 1991 р. після всеукраїнського референдуму Верховна Рада звернулася із Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголо­шувалося, що Україна відповідно до принципів ООН спрямовувати свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світів дотримуючись принципів міжнародного права.

Надзвичайно важливим питанням було визнання України державами світу. Першими, 2 грудня 1991 p., незалежність України ви знали Польща і Канада, До кінця місяця — Німеччина, США, Японія, Франція, Італія, Іспанія, Китай, Швеція, Норвегія, Фінляндія, країни Латинської Америки — загалом 57 держав. До кінця першого року незалеж­ність України визнали 132 країни. На теперішній день — всі члени ООН (186).

Однією з перших міждержавних угод незалежної України став підписаний у Києві 6 грудня 1991 р. «Договір про основи добросусідства і співробітництва між Україною та Угорською Республікою». Нині Україна підтримує активні дипломатичні відносини з 70 краї­нами світу, має своїх постійних представників у таких міжнарод­них організаціях, як ООН, ЮНЕСКО, МАРАТЕ. Україна є членом ОБСЕ Ради Європи, тісно співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями.

Міжнародне визнання було пов'язане з набуттям Україною без'ядерного статусу, про який було проголошено в Декларації про державний суверенітет. У січні 1994 р. у Москві було підписано уго­ду між Україною, Росією та США, згідно з якою Україна зобов'язу­валась протягом семи років вивезти до Росії для розкомплектування всі ядерні боєзаряди. Наприкінці цього ж року в Будапешті під час роботи НБСЄ лідери України, Росії, США і Великої Британії підписали Меморандум про гарантії безпеки України.

На сучасному етапі зовнішня політика України базується на та­ких принципах:

1. багатовекторності;

2. прогнозованості і стабільності;

3. збереження позаблокового статусу;

4. зміцнення міжнародного миру і стабільності.

Основні напрями реалізації зовнішньополітичних пріоритетів України:

Подальше співробітництво з ЄС, здобуття статусу асоційованого члена ЄС. На цьому шляху передбачається здійснити адаптацію українського законодавства стандартам ЄС, забезпечення прав лю­дини, більш активний розвиток економічного співробітництва, адап­тацію соціальної політики стандартам ЄС тощо.

Прагнення України вступити до НАТО.

Головним пріоритетом у відносинах з Росією є зміцнення стра­тегічного партнерства з одночасним зменшенням залежності від ро­сійських енергоносіїв.

Ключовими у зовнішньополітичній стратегії України є відносини з США. За роки незалежності США надає Україні постійну економічну, політичну, фінансову і технічну допомогу. У відносинах з США Україна прагне до довгострокового, взаємовигідного і рівноправно­го співробітництва. Також неодноразово відмічалося, що відносини України з США не спрямовані проти будь-якої третьої країни.

Важливим напрямом зовнішньої політики України є відноси­ни з сусідніми країнами, де головним є розв'язання всіх територіаль­них суперечок, налагодження нормального двостороннього і багато­стороннього співробітництва у всіх сферах.

Співробітництво України з провідними організаціями і краї­нами світу.

Після здобуття незалежності розпочався новий етап діяльності України в ООН та інших міжнародних організаціях. Вона починає виступати як самостійний суб'єкт міжнародних відносин. Про під­вищення міжнародного авторитету України свідчить те, що міністр закордонних справ Г.Удовенко був обраний в 1997 р. Головою Гене­ральної Асамблеї ООН. Україна виступила ініціатором проведення самміту Тисячоліття. З 1 січня 2000 р. Україна вперше як незалеж­на держава стала виконувати функцію непостійного члена Ради Без­пеки ООН. Українські військові підрозділи приймають активну участь у миротворчих операціях ООН (Хорватія, Боснія і Герцеговина).

Крім співробітництва з ООН важливим напрямом української зо­внішньої політики є інтеграція в європейські та євроатлантичні стру­ктури. На цьому шляху важливим є співробітництво з НАТО, ЄС, РЄ, ОБСЄ тощо.

У 1994 р. Україна стала учасником програми НАТО «Партнерст­во заради миру». У 1996 р. була схвалена індивідуальна програма партнерства Україна — НАТО. На території України проходять спіль­ні навчання військових підрозділів (Янівський полігон, акваторія Чорного моря). У 1997 р. в Мадриді між Україною і НАТО була підписана «Хартія про особливе партнерство».

Указом Президента України в 1998 р. було затверджено держав­ну програму співробітництва з альянсом. Україна розглядає НАТО як найбільш ефективну структуру колективної безпеки в Європі, хоча не схвалила дії НАТО в Югославії. Для більш тісного співробіт­ництва у Києві відкрито офіс воєнного представництва НАТО. Навесні 2002 р. Україна заявила про своє бажання вступити до цієї організа­ції. Для реалізації цих планів потрібно завершити воєнну реформу, привести свої збройні сили до стандартів НАТО. Розпочався актив­ний переговорний процес у цьому напрямку.

14 липня 1992 р. Україна подала заяву на вступ до Ради Європи, а 9 листопада 1995 р. стала 37 чле­ном Ради Європи. Вступивши до РЄ, України взяла на себе цілий ряд зобов'язань з організації влади, розвитку правової сфери і са­моуправління, захисту прав людини. Так, згідно з рекомендація­ми РЄ в Україні було скасовано смертну кару.

Проголошення Україною стратегічної мети інтеграції в європей­ські структури зумовило налагодження тісних відносин з Європей­ським Союзом. У 1994 р. була підписана, а в 1998 р. набрала чинно­сті закону Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС. У документі проголошувалися такі цілі співробітництва: роз­виток політичного діалогу; сприяння розвитку торгівлі, інвестицій; створення умов для взаємовигідного співробітництва в усіх галузях; підтримання зусиль України по зміцненню демократії, розвитку її економічного потенціалу і завершенню переходу до ринкової еконо­міки. У липні 2002р. відбувся самміт «Україна — ЄС», де основним було питання про надання Україні статусу держави з ринковою економікою та асоційованого члена ЄС. У ході роботи саммиту зазначалося, що Україна ще не відповідає стандартам ЄС і не потрапляє до переліку країн, які мають увійти до ЄС у 2004 та 2007 pp.

У 1992 р. Україна приєдналася до Європейського банку реконст­рукції Та розвитку (ЄБРР), плідно співпрацює з Міжнародним валют­ним фондом (МВФ), Світовим банком і іншими фінансовими струк­турами.

Також Україна бере участь у регіональному співробітництві (ор­ганізації, що об'єднують країни окремих регіонів континенту). Бу­дучи членом СНД, організації Чорноморського економічного співро­бітництва, Балто-Чорноморського співробітництва, ГУУАМ, вона прагне до більш тісного співробітництва з сусідами на рівноправній основі рівноправного і взаємовигідного співробітництва.

Україна є асоційованим членом СНД. Вона не підписала Статут цієї організації, бо деякі його положення суперечать українському законодавству. Україна ставиться до СНД як до дорадчого органу, і віддає переваги двосторонньому співробітництву, проте це не заважає їй впливати на діяльність СНД. До позиції України з де­яких питань прислуховуються інші учасники організації. На про­тивагу Росії в 1996 р. у межах СНД утворилось об'єднання Грузії, України, Азербайджану і Молдови (ГУAM), як офіційно було за явлено, для реалізації ідеї євразійського транспортного коридору. У 1997 р. до організації увійшов і Узбекистан (організація отри­мала назву ГУУАМ), але в 2002 р. він заявив, що виходить з ор­ганізації.

Таким чином, співробітництво України з міжнародними органі­заціями відповідає її стратегічній меті інтеграції в європейське і сві­тове товариство. Тепер на порядку денному стоїть питання вступу України до Світової організації торгівлі (COT).

2. – 3. Політичне життя 1996 - 2008 pp.

Уряд В. Масола — червень 1994 р. — березень 1995 р.

Уряд В. Марчука — березень1995 р. — травень 1996 р.

Уряд В. Лазаренка — травень 1996 р. — липень 1997 р.

Уряд В. Пустовойтенка — липень 1997 р. — грудень 1999 р.

Уряд В. Ющенка — грудень 1999 р. — квітень 2001 р.

Уряд А. Кінаха — квітень 2001 р. — листопад 2002 р.

Уряд В. Януковича — листопад 2002 р. – січень 2005р.

Уряд Ю.Тимошенко – січень 2005р. – вересень 2005р.

Уряд Ю.Єханурова – вересень 2005 – серпень 2006

Уряд В.Януковича – серпень 2006 – вересень 2007р.

Уряд Ю.Тимошенко – з 18 грудня 2007 .